28 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,
Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Хотинська районна державна адміністрація, про встановлення сервітуту,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 9 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 20 серпня 2014 року,
У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа - Хотинська районна державна адміністрація, про встановлення сервітуту.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 травня 2009 року за ним визнано право власності на 47 % нежитлового приміщення (зерносклад літ. «А-1»), яке розташоване по АДРЕСА_1. 16 червня 2009 року Хотинським РБТІ йому видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 травня 2013 року йому виділено і визнано за ним право власності на 48/100 частки нежитлової будівлі (зерноскладу), які знаходять по середині об'єкта загальною площею
299,60 кв. м. Разом із будівлею зерноскладу межує тік (замощення) із складським приміщенням, яке рішенням зборів уповноважених власників майнових і земельних паїв ТОВ «Світанок» від 10 квітня 2007 року виділено відповідачу. Земельна ділянка площею 0,24 га, на якій розміщені вказані будівлі та тік, передана в оренду ОСОБА_4 строком на 49 років. Єдиним доступом до його частини зернотоку є заїзд зі сторони, яка межує із площадкою току ОСОБА_4, проте відповідач перешкоджає йому в користуванні його власністю, оскільки забороняє використовувати переданий йому в оренду заїзд. Тому позивач просив встановити земельний сервітут на земельну ділянку для обслуговування току, на якій розміщене асфальтоване замощення.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від
9 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Хотинська районна державна адміністрація, про встановлення сервітуту задоволено. Встановлено земельний сервітут на земельну ділянку (кадастровий номер 7325080900:01:001:0541, для обслуговування току), на якій розміщене асфальтне замощення, передане в оренду 28 липня 2009 року ОСОБА_4, по АДРЕСА_1 для надання ОСОБА_3 можливості вільно користуватися належною йому 48/100 частини нежитлової будівлі зерноскладу по АДРЕСА_1 із забезпеченням йому безперешкодного проходу та проїзду до неї через металеві ворота зернотоку ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 до існуючого входу до частини зерноскладу
ОСОБА_3 по АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 20 серпня
2014 року рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від
9 липня 2014 року змінено шляхом доповнення його резолютивної частини словами: «шириною 3 м від поворотних точок 1 до 2 - 55,15 м, від 2 до
3 - 9,54 м згідно схеми земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього рішення, строком на період дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та Хотинською державною адміністрацією від 28 липня 2009 року». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 9 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 20 серпня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що задовольнити потреби ОСОБА_3 щодо доступу до нежитлової будівлі (зерноскладу) іншим способом, аніж встановлення сервітуту, неможливо.
Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його резолютивної частини, суд апеляційної інстанції виходив із плану земельної ділянки та технічної документації.
Судами встановлено, що рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 травня 2013 року ОСОБА_3 виділено та визнано право власності на 48/100 частки із нежитлової будівлі (зерноскладу), розташованої по АДРЕСА_1, а саме: приміщення літ. «А» першого поверху, частина тамбура - 7,90 кв. м; 1-1 складу 126,80 кв. м; 1-3 частина складу 5,90 кв. м;
1-4 частина складу 5,70 кв. м; 1-5 частина коридора 2,90 кв. м; примішення мансарди (МС); 1-6 частина складу площею 150,40 кв. м, а всього загальною площею 299,60 кв. м. Право власності на вищезазначене майно зареєстровано за позивачем у реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 124057373250
а. с. 8).
Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26 червня 2007 року ОСОБА_4 належить на праві власності замощення І, яке знаходиться по АДРЕСА_1 (а. с. 53). Вказане замощення І знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві власності Хотинській районній державній адміністрації та передана в оренду ОСОБА_4 в розмірі 0,24 га, строком на 49 років згідно з договором оренди земельної ділянки від 28 липня 2009 року
а. с. 20-21).
Відповідно до експертного висновку від 30 листопада 2011 року
№ 1176 на момент приватизації будівля зерноскладу є функціонально-придатною до експлуатації. На день огляду об'єкт приватизації (майновий пай) його власнику не надається можливим використовувати на умовах його до приватизаційного функціонування. Майновий пай приватизований із значним обтяженням, що полягає у відсутності вільного доступу до приміщень об'єкта приватизації - будівлі зерноскладу по АДРЕСА_1 Обстеженням встановлено, що стіни складу виконані із бутової кладки на висоту 2,50 м від підлоги бокового входу зі сторони співвласника ОСОБА_5, укріпленої контрфорсами, поверх якої влаштовано вісім рядів цегляної кладки; висота приміщень від порогу до низу балок перекриття становить 2,50 м; перекриття між першим та мансардним поверхами по балках із дерева з дощаним настилом. Влаштувати ворота (чи експлуатувати існуючі) із бокових фасадів ОСОБА_3 не надається можливим, оскільки ці конструктивні елементи знаходяться за межами належних йому приміщень (а. с. 22-24).
Рішенням Хотинського районного суду Чернігівської області від 8 лютого 2011 року було встановлена можливість під'їзду з іншої сторони на підставі наявних в матеріалах справи доказів, без існування кваліфікованих висновків спеціалістів.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
Відповідно до вимог ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно зі ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.
За правилами ст. 402 ЦК України, ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Право користування чужою земельною ділянкою полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів; забезпечення водопостачання, меліорації тощо (ст. 99 ЗК України).
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про неможливість задовольнити потреби ОСОБА_3 щодо доступу до нежитлової будівлі (зерноскладу) іншим способом, аніж встановлення сервітуту.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи було допущено порушення норм процесуального права, таким чином, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, оскільки суди правильно застосували до вказаних правовідносин норми матеріального прав.
За таких обставин рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 9 липня 2014 року в незміненій його частині та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 20 серпня 2014 року законні та обґрунтовані.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 9 липня 2014 року в незміненій його частині та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 20 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді:Н.А. Горелкіна О.І. Євтушенко І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко