іменем україни
28 січня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В.,Парінової І.К.,
Коротуна В.М.,Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Ставківської сільської ради Березівського району Одеської області, ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 14 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2014 року,
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме нежитлової будівлі - складу загальною площею 1 322,7 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1, яке незаконно вибуло з його володіння на підставі рішення виконкому Ставківської сільської ради Березівського району Одеської області від 30 вересня 2005 року № 80.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 14 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2014 року виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на застосування строку позовної давності.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що у 2004 році в результаті розпаювання майнових паїв колишніх працівників КСП ім. Ведути. с. Ставкове Березівського району Одеської області групі співвласників майна (всього 22 пая) було виділено у спільну часткову власність майно, у тому числі приміщення будівлі зернового складу за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Ставківської сільської ради Березівського району Одеської області 30 вересня 2005 року за № 80 ОСОБА_7 дозволено видати свідоцтво про право власності на приміщення зернового складу площею 1322,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.
11 жовтня 2005 року на підставі рішення виконкому Ставківської сільської ради Березівського району Одеської області ОСОБА_7 видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно на зазначений зерновий склад. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно реєстраційний номер 12367969 від 11 жовтня 2005 року, витяг № 8603053, нежитлова будівля - зерновий склад загальною площею 1322,70 кв. м по АДРЕСА_1 було зареєстровано у комунальному підприємстві Бюро технічної інвентаризації за № 17 в книзі 2 н. ф. стр. 33.
Вважаючи, що нежитлове приміщення-зерновий склад площею 1322,70 кв. м по АДРЕСА_1 незаконно вибуло з його володіння, ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати зазначене майно з незаконного володіння ОСОБА_7
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду.
Апеляційний суд залишив попереднє судове рішення без змін, виключивши з його мотивувальної частини посилання на застосування строку позовної давності. При цьому суд указав, що рішення виконкому сільської ради про надання дозволу на видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно не оскаржувалося та є чинним.
Однак з такими висновками судів повністю погодитися не можна, адже вони не відповідають вимогам закону і не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Виходячи з норм статті 387 ЦК України та частини 3 статті 10 ЦПК України, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, має довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Зі змісту рішень виконкому сільської ради вбачається, що ОСОБА_7 набув приміщення зернового складу у приватну власність на підставі договорів купівлі-продажу майна за участю громадян, зареєстрованих у сільській раді.
Суд на вищезазначені вимоги уваги не звернув та не з'ясував питання про те, чи є ОСОБА_6 власником спірного нежитлового приміщення, та яким чином спірне майно вибуло з його володіння, зокрема обставини укладення договорів про купівлю продаж майна між ОСОБА_7 та громадянами, зареєстрованими у сільській раді.
У зв'язку з цим посилання суду на те, що рішення сільської ради є чинними та не оскаржувалися у встановленому законом порядку саме по собі не є підставою для відмови в задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, адже ОСОБА_7 заволодів майном на підставі договору купівлі-продажу, а не відповідно до рішення виконкому сільської ради.
Апеляційний суд у порушення вимог, встановлених статтями 303, 315 ЦПК України, належним чином не перевірив рішення суду першої інстанції на предмет його законності та обґрунтованості.
За таких обставин суди неправильно застосували норми матеріального права, в порушення норм процесуального права не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відтак судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2 статті 338 ЦПК України.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 14 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:М.В. Демяносов
В.М. Коротун
І.К. Парінова
С.П. Штелик