28 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,
Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Чернігівської області до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області, ОСОБА_3, треті особи: Іванівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, Чернігівське районне управління юстиції в Чернігівській області, про визнання недійсними наказів, свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності,
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 жовтня 2014 року,
У червні 2014 року заступник прокурора Чернігівської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області, ОСОБА_3, треті особи: Іванівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, Чернігівське районне управління юстиції в Чернігівській області, про визнання недійсними наказів, свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 18 листопада 2013 року було затверджено зміни до генерального плану с. Количівка та детальний план території перспективного розвитку вказаного села на
91,162 га.
Рішенням зазначеної сільської ради від 27 лютого 2013 року вирішено внести зміни до генерального плану с. Количівка та розробити детальний план території перспективного розвитку Іванівської сільської ради.
Згідно з наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 31 жовтня 2013 року № ЧН/7425582800:04:000/00001067 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що розташована на території Іванівської сільської ради Чернігівського району, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства і яка згідно з генеральним планом с. Количівка та детальним планом території перспективного розвитку села належить до території житлової садибної та блокованої забудови і підлягає включенню до меж зазначеного населеного пункту.
Після розроблення проекту із землеустрою Головне управління Держземагентства у Чернігівській області видало наказ від 5 грудня 2013 року № ЧН/7425582800:04:000/00001584, яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2 га ріллі з кадастровим номером 7425582800:04:000:5460 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Іванівської сільської ради Чернігівського району.
20 січня 2014 року ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності у Реєстраційній службі Чернігівського районного управління юстиції.
З урахуванням викладених позовних вимог заступник прокурора Чернігівської області просив визнати недійсними:
− наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 31 жовтня 2013 року № ЧН/7425582800:04:000/00001067, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Іванівської сільської ради Чернігівського району;
− наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 5 грудня 2013 року № ЧН/7425582800:04:000/00001584, яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_3 у власність вказану земельну ділянку;
− свідоцтво про право власності № 16424966, видане 20 січня 2014 року Реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції на ім'я ОСОБА_3, та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності відповідачки на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 7425582800:04:000:5460) для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Чернігівського району.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від
29 липня 2014 року позовні вимоги заступника прокурора Чернігівської області до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області, ОСОБА_3, треті особи: Іванівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, Чернігівське районне управління юстиції в Чернігівській області, про визнання недійсними наказів, свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 31 жовтня 2013 року № ЧН/7425582800:04:000/00001067, згідно з яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чернігівського району, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства. Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 5 грудня 2013 року
№ ЧН/7425582800:04:000/00001584, яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2 га ріллі (кадастровий номер 7425582800:04:000:5460) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Іванівської сільської ради Чернігівського району. Визнано недійсним свідоцтво про право власності
№ 16424966, видане 20 січня 2014 року Реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею
2 га для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Чернігівського району, та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 7425582800:04:000:5460) для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Чернігівського району, прийняте 14 січня 2014 року Реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 1 жовтня
2014 року рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від
29 липня 2014 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 жовтня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що оскільки земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_3 з порушенням приписів ст. 118 ЗК України та на підставі нормативно-правових актів, прийнятих не відповідно до норм чинного законодавства, то наявні підстави для визнання недійсними рішень про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3, визнання недійсним свідоцтва про її право власності на цю ділянку зі скасуванням відповідного рішення про державну реєстрацію права.
Проте погодитися з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій не можна, оскільки він зроблений із неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають із наступних підстав.
Судами встановлено, що 31 жовтня 2013 року згідно з наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області № ЧН/7425582800:04:000/00001067, за заявою ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чернігівського району, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства. Товариством з обмеженою відповідальністю «Молодіжна інвестиційна компанія» розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства зазначеної вище земельної ділянки. Згідно з висновком Управління Держземагентства у Чернігівському районі Чернігівської області від 28 листопада 2013 року № 2233 ОСОБА_3 погоджено проект із землеустрою.
Наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 5 грудня 2013 року № ЧН/7425582800:04:000/00001584 затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Іванівської сільської ради Чернігівського району, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7425582800:04:0005460.
14 січня 2014 року ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності, а
20 січня 2014 року отримала свідоцтво про право власності.
Судами встановлено, що спірна земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_3 за рахунок земель, які згідно з генеральним планом с. Количівка та детальним планом території перспективного розвитку даного села, затверджених рішенням Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 18 листопада 2013 року, належать до території житлової садибної та блокованої забудови с. Количівка та підлягають згідно з генеральним планом та проектом землеустрою включенню в межі вказаного села, загальною площею 118, 5290 га.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Підстави та порядок безоплатного набуття права власності на землю із земель державної та комунальної власності громадянами чітко передбачені
ст. ст. 116, 118, 121, 122, 149, 151, 184, 186 Земельного кодексу України
в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -
ЗК України).
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри земельної ділянки та мета її використання.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 8 ст. 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до п. 4.32 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30 травня 2012 року № 852/21164, головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
Згідно з ч. 2 ст. 174 ЗК України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.
Наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 5 грудня 2013 року № ЧН/7425582800:04:000/00001584 затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2 га ріллі з кадастровим номером 7425582800:04:000:5460 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Іванівської сільської ради Чернігівського району (а. с. 64).
Рішенням Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 13 квітня 2009 року зафіксовано факт відсутності юридичного оформлення існуючих в натурі зовнішніх меж с. Количівка, визнано за необхідне провести зміну меж з замовленням землевпорядних робіт з розробки проекту цього населеного пункту (а. с. 11).
Рішенням Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 27 лютого 2013 року погоджено проект землеустрою щодо встановлення (зміну) межі с. Количівка, вирішено просити Чернігівську районну раду погодити це рішення (а. с. 38).
Рішенням Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 18 листопада 2013 року затверджено зміни до генерального плану
с. Количівка (а. с. 28).
Рішенням Чернігівської районної ради Чернігівської області від 25 квітня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж
с. Количівка Чернігівського району Чернігівської області зі збільшенням його площі на 118, 5290 га (а. с. 119).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову, оскільки, ухвалюючи рішення, суди послалися на рішення Іванівської сільської ради від 18 листопада 2013 року, відповідно до якого спірна земельна ділянка була віднесена до меж с. Количівка.
Суди не з'ясували, чи діяла Іванівська сільська рада при прийнятті цього рішення в межах своїх повноважень, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 174 ЗК України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.
Суди не врахували, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Количівка Чернігівського району Чернігівської області було вирішено Чернігівською районною радою тільки
25 квітня 2014 року, наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 31 жовтня 2013 року про надання дозволу
ОСОБА_3 на розробку відповідного проекту землеустрою, а також наказ від 5 грудня 2013 року № ЧН/7425582800:04:000/00001584, яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Іванівської сільської ради Чернігівського району, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7425582800:04:000:5460, були винесені до затвердження нових меж
с. Количівка.
Суди у порушення вимог ст. ст. 212−214, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, належним чином не перевірили дані про межі с. Количівка Чернігівського району Чернігівської області.
Оскільки судами не встановлені фактичні обставини справи, не перевірені докази та не надано цим доказам правової оцінки, рішення підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від
29 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від
1 жовтня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді:Н.А. Горелкіна О.І. Євтушенко І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко