Ухвала
іменем україни
21 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності та зміну черговості у спадкуванні, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 28 травня 2014 року,
У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 2002 року вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання вони придбали автомобіль Toyota Camry, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім того, ОСОБА_7 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1, у якій вони спільно проживали. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Наявні у нього хвороби, а саме: емфізема легень, гіпертонічна хвороба другого ступеню, ішемічна хвороба серця, хронічна кріптогенна криза приводили його у безпорадний стан, у зв'язку з чим він потребував опіки та матеріальної допомоги, яку надавала йому лише позивач. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд встановити факт її проживання з ОСОБА_7 однією сім'єю як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу з березня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за нею право власності на Ѕ частину автомобіля Toyota Camry, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а також змінити черговість одержання нею права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з березня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину автомобіля Toyota Camry, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, як спільно нажите майно з ОСОБА_7
Змінено черговість одержання спадкоємцем ОСОБА_3 права на спадкування за законом шляхом визнання за ОСОБА_3 права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 28 травня 2014 року рішення районного суду в частині зміни черговості спадкування скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому касаційному перегляду не підлягає.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанції установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство з березня 2002 року до часу смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_7 хворів на емфізему легень, ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, кріптогенний гепатит та періодично проходив курси стаціонарного лікування, що підтверджуються виписками з медичних карт хворого (а.с. 8-21).
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 посилалася на те, що ОСОБА_7 внаслідок хронічних захворювань декілька разів на рік знаходився у безпорадному стані, у зв'язку з чим вона опікувалася ним, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу.
Задовольняючи позов про зміну черговості одержання позивачкою права на спадкування шляхом визнання за нею права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом після померлого ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив із того, що через тяжку хворобу спадкодавець періодично перебував у безпорадному стані, потребував стороннього догляду, а позивач протягом тривалого часу опікувалася ним та надавала йому допомогу, а тому вона має право на спадкування разом із відповідачами.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Застосування наведеної норми права з урахуванням вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України вимагає доведення позивачем факту опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
Судами установлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16 січня 2014 року ОСОБА_7 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснював підприємницьку діяльність у вигляді роздрібної торгівлі (а.с. 98), страждаючи вищезазначеними хронічними захворюваннями, займався торгівлею на ринку, доставляв товар власним автомобілем, яким керував самостійно, що не заперечується позивачем.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що спадкоємець не потребував матеріальної допомоги, оскільки, крім доходу від підприємницької діяльності, отримував пенсію як інвалід третьої групи, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі (а.с. 56-58).
З огляду на зазначені вимоги закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначивши, які правовідносини випливають із встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, у зв'язку з чим не міг самостійно забезпечити умови свого життя та потребував матеріальної допомоги, стороннього догляду та піклування.
Наявні в матеріалах справах докази свідчать про те, що спадкодавець хворів, але сам по собі факт наявності хронічних захворювань не може свідчити про його безпорадний стан, оскільки за медичними показаннями ОСОБА_7 міг сам забезпечувати свої потреби, в безпорадному стані не перебував та постійного стороннього догляду не потребував.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 28 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. КасьянГоловуючий
Судді:В.І. Амелін С.О. Карпенко Д.О. Остапчук В.О. СавченкоСудді:В.І. Амелін