04 лютого 2015 р.Справа № 2-а-2189/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 25.11.2014р. по справі № 2-а-2189/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві
про визнання діяння протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,
03.06.2011 року позивач - ОСОБА_1 - звернулась до Ленінського районного суду м.Полтави, в якому просила визнати діяння управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві шодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2010 р. по грудень 2010 р. включно - протиправними; зобов'язати управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві здійснити нарахування та виплату доплати, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та сплатити недоплачену суму доплати за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтава від 10.08.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання вчинити дії - залишено без розгляду.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 10.08.2011 року по справі № 1616/2а-2189/11 скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування, виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 03.12.2010 року по 31.12.2010 року, в цій частині справу направлено до Ленінського районного суду м. Полтава для розгляду справи зі стадії вирішення питання про відкриття провадження. В іншій частині ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 10.08.2011 року по справі № 1616/2а-2189/11 - залишено без змін.
Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 25.11.2014 року позовну заяву задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нарахувати та здійснити відповідні виплати за період з 03.12.2010 року по 31.12.2010 року включно, з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус "дитина війни", що підтверджується посвідченням, копія якого долучена до матеріалів справи ( а.с.4).
Не погодившись з розміром отримуваного підвищення до пенсії, позивач звернулась із зазначеним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 03.12.2010 року по 31.12.2010 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в іншій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, відповідно до частини четвертої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З ухваленням Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційними положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року поновили свою дію з 22.05.2008 р.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18.11.2004 р., чинній у 2010 роках дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Протягом 2010 р. жодних нормативно-правових актів, обмежуючих права осіб щодо нарахування соціальної допомоги як дітям війни, не прийнято.
Вихідним критерієм обчислення доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону N 1058-IV встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обчислення мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції не розглянуті позовні вимоги за період з 01.07.2010 року по 02.12.2010 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Як вбачаються з матеріалів справи ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013 року залишено без змін ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 10.08.2011 року по справі № 1616/2а-2189/11 в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування, виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 01.01.2010 року по 02.12.2010 року. Ухвала набрала законної сили та є обов'язковою з дати набрання законної сили.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нарахувати та здійснити відповідні виплати за період з 03.12.2010 року по 31.12.2010 року включно, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 25.11.2014р. по справі № 2-а-2189/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Курило Л.В.
Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.