28 січня 2015 р.Справа № 818/3410/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2014р. по справі № 818/3410/14
за позовом ОСОБА_1
до Роменської виправної колонії № 56 управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
02.12.2014 року позивач - ОСОБА_1 - звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Роменську виправну колонію № 56 управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області вилучити з особової справи засудженого №11-К-05 письмові пояснення засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 25.10.2010р. (том 4 а.с. 142, 143, 144, 145, 146 відповідно) з урахуванням правових позицій суддів, викладених у рішенні Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2013р. та рішенні Лисичанського міського суду Луганської області від 17.06.2014р.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження по зазначеній справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом розгляду цієї справи є дії осіб закладу відбування покарання, пов'язані з виконанням вироку відносно ОСОБА_1 та його прав як засудженого, а тому діяльність зазначених осіб не належить до сфери управлінської діяльності та не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, отже, цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Також судом першої інстанції роз'яснено позивачу, що він може звернутися з позовом до суду в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, перелік яких наведено у частині 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас частина третя зазначеної норми містить перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Згідно з вимогами пункту 2 частини 3 цієї норми до зазначеного переліку віднесено справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011 "У справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України" зазначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина перша статті 2 КАС України). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України). Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 КАС України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1, 2, 3, 4).
При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Отже, публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, спірні правовідносини між ОСОБА_1 та відповідачем по справі склалися внаслідок приєднання до особової справи засудженого №11-К-05 письмових пояснень засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 25.10.2010р. (том 4 а.с. 142, 143, 144, 145, 146 відповідно), які зібрані адміністрацією Роменської виправної колонії (№56) і зберігаються в особовій справі позивача, з урахуванням правових позицій суддів, викладених у рішенні Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2013р. та рішенні Лисичанського міського суду Луганської області від 17.06.2014р. містять недостовірну інформацію, яка дискредитує позивача.
Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Саме кримінально-виконавче законодавство України, відповідно до статті 3 Кримінально-виконавчого кодексу України, застосовується до засуджених, які відбувають покарання на території України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що предмет заявленого спору не належить до сфери управлінської діяльності органів Державного департаменту України з питань виконання покарань та їх посадових осіб, а тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтовану ухвалу про відмову у відкритті провадження, з дотриманням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2014р. по справі № 818/3410/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Курило Л.В.
Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.