"28" січня 2015 р. Справа № 917/1782/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Томіній І.В.
за участю представників:
1-го, 2-го позивача - не з'явились
відповідача - ОСОБА_1., довіреність № б/н від 22.10.14 р.
3-х осіб - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3(вх. №4042 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.14 р. у справі № 917/1782/14
за позовом 1) ОСОБА_2, м. Миргород, Полтавської області
2) ОСОБА_3 м. Миргород
до Малого підприємства "Мрія", м. Миргород,
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області
2) ОСОБА_5
3) ОСОБА_6
4) ОСОБА_7
5) ОСОБА_1
6) ОСОБА_8
7) ОСОБА_9
8) ОСОБА_10
про визнання недійсним рішення загальних зборів від 04.12.2013 року, оформленого протоколом № 29
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.10.14 р. по справі № 917/1782/14 (суддя Тимощенко О.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів від 04.12.2013 року, оформленого протоколом № 29.
Позивачі з рішенням господарського суду Полтавської області не погодилися, звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.14 р. по справі № 917/1782/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування викладених вимог скаржники зазначають, що КП "МП Мрія" згідно витягів ЄДР є колективним підприємством, в зв'язку з чим вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач є господарським товариством, та невірно застосував норми матеріального права. Також, скаржники посилаються на те, що судом не розглянуто питання щодо порушення регламенту проведення зборів (неповідомлення учасників належним чином про заплановані збори), а також необґрунтовано відхилено клопотання про проведення експертизи підписів від імені учасників зборів.
Державна реєстратраційна служба України юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області 15.12.14 р. через канцелярію суду надала клопотання про розгляд справи без представника відділу.
Відповідач 17.12.14 р. через канцелярію суду надав заперечення на апеляційну скаргу. В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач не підтримує заявлені в апеляційній скарзі вимоги та просить рішення господарського суду Полтавської від 27.10.14 р. по справі № 917/1782/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 розгляд справи відкладено на 19.01.2015.
26.12.2014 р. ОСОБА_5 надала до суду заяву, в якій підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі та просить її задовольнити. Також, просить розглянути справу за її відсутності.
26.12.2014 р. заявник апеляційної скарги звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження справі до розгляду пов'язаної справи і прийняття рішення господарським судом Полтавської області у справі № 917/1155/14.
Також, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 надали до суду заяву, в якій підтримують апеляційну скаргу в повному обсязі та просять її задовольнити. Також, просять розглянути справу за їх відсутності.
31.12.2014 р. представник апелянтів звернувся до суду з заявою, в якій повідомив про те, що він в односторонньому порядку відмовляється від представництва третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 у справі, або виключити в подальшому конфлікт інтересів.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 розгляд справи відкладено на 28.01.2015.
28.01.2015 відповідач надав до суду доповнення до заперечень на апеляційну скаргу, в яких зокрема зазначає, що МП "Мрія" є господарським товариством у розумінні ст. 79 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", а тому при вирішенні спору застосовуються норми, що регулюють діяльність господарських товариств. При цьому, відповідачем посилається на судову практику з аналогічною правовою позицією, яка викладена у відповідних рішення та постановах (копії залучені до матеріалів справи).
Позивачі та треті особи своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористались, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, та виходячи з того, що явка учасників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу по суті в судовому засіданні 28.01.2015 року за відсутності представників позивачів та третіх осіб за наявними матеріалами.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, Мале підприємство "Мрія" (відповідач) утворено на підставі установчого договору ( арк. справи 94-105, том1, нова редакція установчого договору арк. справи 140-143, том 1) та зареєстроване 22.09.2000 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( арк. справи 32-34, том 2).
04.12.2013 року відбулися загальні збори засновників Малого підприємства "Мрія" з порядком денним:
1) Про виведення ОСОБА_11 зі складу МП "Мрія" та передачу її частки ОСОБА_10
2) Вирішення питання щодо внесення оплати за приватизацію об'єкта (частку МП "Мрія"), в розмірі статутного фонду, який складає 12 000 гривень.
3) Внести зміни до Статуту Малого підприємства "Мрія".
4) Подати державному реєстратору відповідний пакет документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів Малого підприємства "Мрія" відповідно до вимог чинного законодавства.
На вказаних зборах було прийнято рішення про виведення ОСОБА_11 зі складу засновників МП "Мрія" та передачу її частки ОСОБА_10; надано згоду ОСОБА_10 на внесення оплати за приватизацію об'єкта (частку МП "Мрія"), в розмірі статутного фонду, який складає 12 000 гривень (30%); внесення змін до Статуту Малого підприємства "Мрія"; зобов'язано ОСОБА_1 подати державному реєстратору відповідний пакет документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів Малого підприємства "Мрія" відповідно до вимог чинного законодавства . Вказане рішення оформлено протоколом № 29 від 04.12.2013 року (арк. справи 226-227, том 1).
Звертаючись до господарського суду, позивачі вказують на те, що не брали участі 04.12.2013 у загальних зборах МП "Мрія"; не отримували запрошень на участь у цих зборах; не підписували протоколу № 29 від 04.12.2013 року, не дивлячись на наявність їх прізвищ у переліку осіб, які його підписали; не були обізнані про те, що плануються загальні збори на вказану дату.
Вважаючи, що прийнятими рішеннями порушено корпоративні права та законні інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок порушення порядку скликання та проведення загальних зборів підприємства, позивачі звернулися до суду з даним позовом, який обґрунтовано посиланням на ст.ст.3-4,7-8,14-16,80,87-88,98-100, ЦК України, ст.ст. 9, 12 Закон України "Про підприємства в Україні".
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд Полтавської області виходив з обставин, за якими встановив дотримання вимог закону щодо кворуму при проведенні зборів 04.12.2013. Судом також встановлено, що рішенням загальних зборів від 30.05.2014 року, оформленого протоколом № 32 позивачів було виключено з числа засновників Малого підприємства "Мрія". Вказане рішення на час розгляду даної справи є чинним, доказів визнання його недійсним в установленому законом порядку суду не подано. Отже, місцевий господарський суд вважав, що позивачами не доведено, яким чином визнання недійсними оспорюваних рішень, поновить права та інтереси позивачів, оскільки на даний час позивачі не є учасниками товариства, ними не обґрунтовано та не доведено, яким чином рішення у даній справі призведе до поновлення їх порушених прав.
Таким чином, на підставі матеріалів справи та вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачі не надали належних доказів обґрунтованості та правомірності позовних вимог, не довели факту порушення їх прав спірними рішеннями, не обґрунтували, яким саме чином спосіб захисту, обраний ними, відновить їх порушене право, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства, оформлених протоколом № 29 від 04.12.2013 року.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду Полтавської області щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
Водночас відповідно до ч.2 п. 3 роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» не підлягають розширеному тлумаченню п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України також, щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією із сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського суду, у тому числі такий, що вибув.
Корпоративними правами, згідно ст. 167 Господарського кодексу України, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Правові ознаки господарських товариств визначені Законом України "Про господарські товариства", главою 8 розділу ІІ Цивільного кодексу України та главою 9 розділу ІІ Господарського кодексу України. Господарськими товариствами, згідно зі статтею 79 Господарського кодексу України, визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
Як визначено ч. 1 ст. 1 Закону України від 19.09.1991 р. № 1576-XII "Про господарські товариства" (із змінами та доповненнями в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України "Про господарські товариства") та ст. 113 Цивільного кодексу України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 87, 88 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57, 82 Господарського кодексу України документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є Статут. Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" до установчих документів включаються відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень та ін.. Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (ст. 140 Цивільного кодексу України). Статут товариства з обмеженою відповідальністю містить відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень (ст. 143 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, Статут Малого підприємства "Мрія" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), затверджений рішенням загальних зборів засновників від 08.08.2003 р., оформленим протоколом № 4, з урахуванням змін і доповнень до статуту, внесених рішенням загальних зборів засновників Малого підприємства "Мрія" від 04.12.2013 р., оформленим протоколом № 29 та рішенням загальних зборів засновників Малого підприємства "Мрія" від 17.12.2013 р., оформленим протоколом № 30, державна реєстрація яких проведена, містить відомості про засновників, предмет, цілі діяльності і управління підприємством, розмір статутного фонду із визначенням належних учасникам часток, порядок виходу зі складу засновників та ін..
Таким чином, суд дійшов висновку, що Мале підприємство "Мрія" є господарським товариством у розумінні ст. 79 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", а тому при вирішенні спору застосовуються норми, що регулюють діяльність господарських товариств. Аналогічна правова позиція підтверджується і судовою практикою, зокрема, викладена у постановах ВГСУ від 04.04.2012 р. у справі № 16/5025/1411/11, від 19.06.2013 р. у справі № 30/5005/10099/2011 та ін.., а також судовими рішеннями у справі № 541/890/14-ц від 11.04.2014 (за позовом ОСОБА_5 до КП "МПМрія"); № 541/1940/14-ц від 01.08.2014 (за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до КП "МПМрія"); № 917/1973/14(за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до КП "МПМрія").
Отже, посилання позивачів в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач є господарським товариством, та невірно застосував норми матеріального права, колегія суддів вважає безпідставними та до уваги не приймає.
За приписами 21 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Реалізація права участі в управлінні справами товариства відбувається, зокрема, через участь учасника господарського товариства у вищому органі товариства, яким, щодо спірних відносин, є загальні збори учасників Товариства.
У відповідності до ст. 88 Господарського кодексу України, ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник господарського товариства має право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах. Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства (ст. 89 Господарського кодексу України). Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Статут Малого підприємства "Мрія" в редакції на момент виникнення спірних правовідносин не містить положень щодо того, яким саме чином учасників повідомляють про проведення загальних зборів.
За приписами ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
На підтвердження факту повідомлення позивачів про проведення зборів 04.12.2013 року відповідач посилається на те, що 10 червня 2004 року наказом за № 37 керівництвом МП МРІЯ було затверджено щорічні дати проведення чергових зборів МП "Мрія"; в куточку споживача містяться листівки щодо дати, місця проведення чергових зборів МП "Мрія", порядку денного. Крім того, на адресу засновників неодноразово були направлені відповідні листи с повідомлення ( арк. справи 176-204).
Однак, з матеріалів справи не вбачається факту повідомлення позивачів за 30 днів про час і місце проведення зборів та порядку денного, що встановлено частиною п'ятою ст. 61 Закону України "Про господарські товариства".
Проте, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 18, п. 19, п. 21 Постанові від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);
- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).
При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.
Згідно ст. 145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання, внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу, створення та відкликання виконавчого органу товариства, визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів, затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства, вирішення питання про придбання товариством частки учасника, виключення учасника із товариства, прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.
Згідно зі ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства. Порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю передбачений положеннями ст. 60 Закону України "Про господарські товариства", у відповідності до якої загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" ст. 41 та ст. 59 Закону України "Про господарські товариства".
Статут МП "Мрія" в редакції на момент виникнення спірних відносин, з урахуванням змін та доповнень містить відомості про засновників, предмет, цілі, діяльності і управління підприємством, розмір статутного фонду, з визначенням частки кожного учасника порядок виходу зі складу засновників (ст. 143 ЦК України).
Згідно витягу з Державного реєстру від 06.11.2013 року засновниками МП МРІЯ були:
- ОСОБА_10 - 48,55% з часткою у статному фонді;
- ОСОБА_1 - 12,7% з часткою у статному фонді;
- ОСОБА_9- 1,25% з часткою у статному фонді;
- ОСОБА_3 - 1,25% з часткою у статному фонді;
- ОСОБА_2 - 1,25% з часткою у статному фонді;
- ОСОБА_6 - 1,25% з часткою у статному фонді;
- ОСОБА_7 - 1,25% з часткою у статному фонді;
- ОСОБА_5 - 1,25% з часткою у статному фонді;
- ОСОБА_11 - 1,25% з часткою у статному фонді.
Отже, станом на 04.12.2013 року ОСОБА_10, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 володіли 62,50% уставного фонду МП "Мрія", тому навіть якщо ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не були присутніми на зборах або відмовились голосувати, рішення зборів за наявності 62,50% голосів було б правомочним.
Оскільки оспорювані збори учасників були проведені відповідно до ст.60HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_385/ed_2013_10_10/pravo1/T157600.html?pravo=1" Закону України "Про господарські товариства" за наявності кворуму, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Аналогічної правової позиції дотримується і ВГСУ, зокрема, у постанові від 30.10.2012 р. у справі № 5028/13/13/2012 та ін.
Судом також встановлено, що рішенням загальних зборів від 30.05.2014 року, оформленого протоколом № 32 (арк. справи 62-65, том 1) позивачів було виключено з числа засновників Малого підприємства "Мрія". Вказане рішення на час розгляду даної справи є чинним, доказів визнання його недійсним в установленому законом порядку суду не подано.
Позивачами не доведено, яким чином визнання недійсними оспорюваних рішень, поновить права та інтереси позивачів, оскільки на даний час позивачі не є учасниками товариства, ними не обґрунтовано та не доведено, яким чином рішення у даній справі призведе до поновлення їх порушених прав.
Посилання позивачів на Закон України "Про підприємства в Україні" судом до уваги не приймається, оскільки цей закон втратив чинність на підставі Кодексу N 436-IV ( 436-15 ) від 16.01.2003 року.
Посилання відповідача на необґрунтований висновок місцевого господарського суду щодо повідомлення позивача про заплановані збори, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Отже, оцінювати допустимість та належність доказів є виключною прерогативою та правом суду і не може оцінюватись стороною у справі.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не впливають на правову оцінку спірним правовідносинам та правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішень.
Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Що стосується заявленого клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підписів позивачів на протоколі № 29 від 04.12.2013 року ( арк. справи 24, том 1 та арк. справи 116, том 2 ) колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у його задоволенні, пославшись на те, що у відповідності до ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування ( п.2 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 року № 4). В даному випадку відсутні підстав для призначення судової експертизи, оскільки чинним законодавством не встановлено обов'язкового підписання рішення загальних зборів учасників (протоколу) усіма учасниками товариства, як наслідок, відсутність чи наявність підписів усіх учасників у протоколі зборів не є підставою для визнання їх недійсними саме з цих причин.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що позивачі ні під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ні під час розгляду їх апеляційної скарги не надали належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених вимог. Наведені ними в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.14 р. у справі № 917/1782/14.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.14 р. у справі № 917/1782/14 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 лютого 2015 року.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.