04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"04" лютого 2015 р. Справа№ 910/23293/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Калатай Н.Ф.
Ропій Л.М.
при секретарі: Бовсунівській Л.О.,
за участю представників:
від позивача Напіральська А.О. - директор,
Вірьовкін О.І. дов. від 10.11.2014 №б/н,
від відповідача Яцюк Н.В. дов. від 28.11.2014 №15,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу «Укрлісконсалтинг»
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014(дата підписання - 28.11.2014)
у справі №910/23293/14 (суддя Головатюк Л.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна»
до Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу «Укрлісконсалтинг»
про стягнення 130 320,02 грн
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» (далі - позивач) до Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу «Укрлісконсалтинг» (далі - відповідач) про стягнення 130 320,02 грн задоволено повністю.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 115 137,12 грн основного боргу, 319,65 грн 3% річних, 14 863,45 грн інфляційних витрат та 2 606,40 грн судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 скасувати у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, а також наявністю заборгованості державних лісогосподарських підприємств перед ДП «Укрлісконсалтинг» за фактично виконані роботи у 2013 році відповідач не міг виконати взяті на себе зобов'язання та сплатити заборгованість.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 04.02.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2014 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 26.12.2014) позивачу - 05.01.2015 та відповідачу - 14.01.2015, долучені до матеріалів справи.
30.01.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав заперечення на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 04.02.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 скасувати у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представники позивача заперечили доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 ст. 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013 між позивачем та відповідачм був укладений договір № 01-04/1(далі договір).
У п. 1.1. договору зазначено, що виконавець зобов'язується виконувати роботи з технічної підтримки (супроводу) програмного продукту "Галузева інформаційно-телекомунікаційна система "Електронний облік деревини Winforstpro - Україна", а замовник зобов'язується прийняти та оплачувати такі роботи.
Згідно п.п. 2.1.-2.7. вартість робіт, що виконуються згідно умов цього договору, зазначається в додатку № 1 до цього договору.
Загальна місячна вартість робіт зазначається щомісячно у актах виконаних робіт за виконані роботи у відповідному місяці.
В загальну місячну вартість робіт включені відрядні витрати, витрати на транспортні послуги та інші витрати, які виникають при виконанні робіт, визначених цим договором.
Загальна вартість робіт складається із загальної суми всіх підписаних сторонами та скріплених печатками відповідних супровідних первинних бухгалтерських документів.
Вартість робіт може переглядатися виключно за згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору.
Замовник здійснює оплату робіт після приймання виконаних робіт, підписання акта виконаних робіт, шляхом перерахування коштів у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок виконавця.
Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підписання сторонами акта виконаних робіт.
В матеріалах справи наявні підписані сторонами акти здачі - приймання робіт (надання послуг), які свідчать про надання позивачем послуг:
- від 30.04.2013 №865/1 на суму 45 340,56 грн
- від 31.05.2013 № 1057/1 на суму 51 580,56 грн
- від 30.06.2013 №1317/1 на суму 50 308,56 грн
- від 31.07.2013 №1575 на суму 51 700,56 грн
- від 30.08.2013 №1883/1 на суму 52 948,56 грн
- від 30.09.2013 №2175/1 на суму 53 524,56 грн
- від 31.10.2013 № 2530/1 на суму 54 796,56 грн
- від 29.11.2013 №2849/1 на суму 56 548,56 грн
- від 31.12.2013 № 3521 на суму 58 588,56 грн
Загальна сума наданих послуг складає: 475 337,04 грн
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином. Відповідач зобов'язання щодо оплати за виконанні роботи виконав частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 115 137,12 грн.
29.08.2014 позивач звернувся до відповіда з вимогою про сплату боргу.
Представник відповідача вимогу отримав 02.09.2014, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №06711830. Однак, господарське зобов'язання щодо оплати робіт не виконав.
Отже, відповідач своїми діями (непроведення розрахунків за виконані роботи) порушив умови договору щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання, наслідком чого є заборгованість перед позивачем в сумі 115 137,12 грн.
Оскільки між позивачем та відповідачем по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі - ГК України) як спеціального акта законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
У ст. 173 ГК України зазначено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на викладене вище, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази погашення решти заборгованості, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 115 137,12 грн.
В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Позивачем наведено розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, згідно якого він просить стягнути з відповідача 319,65 грн 3% річних та 14 863,45 грн інфляційних втрат, які правомірно стягнуто судом першої інстанції.
Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позов ТОВ «Латчбахер Україна» в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що скаржник є державним підприємством та має обов'язки щодо сплати першочергових обов'язкових платежів не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу «Укрлісконсалтинг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі №910/23293/14 - без змін.
2. Матеріали справи №910/23293/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.І. Рябуха
Судді Н.Ф. Калатай
Л.М. Ропій