79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" січня 2015 р. Справа № 907/989/14
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого - судді: Данко Л.С.,
Суддів: Галушко Н.А.,
Давид Л.Л.,
При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельного підприємства «Гофротара-Закарпаття» б/н від 20.11.2014 р. (вх. № 01-05/5687/14 від 04.12.2014 р.),
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 листопада 2014 року
у справі № 907/989/14 (суддя Кадар Й.Й.),
порушеній за позовом
Позивача: Приватного підприємства «Авто Перфект», м. Ужгород, Закарпатської області,
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельного підприємства «Гофротара-Закарпаття», с. Павлино, Мукачівського району, Закарпатської області,
Про: стягнення коштів на суму 6384,98 грн., з яких: 5900,00 грн. - заборгованість за надані транспортно-експедиційні послуги згідно Договору транспортного експедирування № 16/06/2014 від 16.06.2014 р., 70,99 грн. - інфляційні витрати, 46,07 грн. 3% річних, 367,92 грн. - пеня; стягнення судового збору на суму 1827,00 грн. та 1500,00 грн. за оплату послуг адвоката.
За участю представників сторін:
від апелянта/відповідача: не прибув;
від позивача: не прибув.
Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.
Технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 04.12.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 907/989/14 Господарського суду Закарпатської області введено суддів - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2014 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельного підприємства «Гофротара-Закарпаття» (вх. № 01-05/5687/14 від 04.12.2014 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 17.12.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (а.с. 60,61).
З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 28.01.2015 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 р. склад колегії по розгляду справи № 907/989/14 змінено, замість судді Орищин Г.В. (перебування у відпустці) введено суддю Давид Л.Л.
В судове засідання, яке відбулось 28.01.2015 р. представник апелянта/відповідача, вдруге, не прибув, про причини не прибуття не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією згідно інструкції з діловодства в господарських судах України. Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить винести постанову, якою скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2014 р. по справі № 907/989/14 за позовом ПП «Авто Перфект» до ТзОВ Виробничо-торгівельного підприємства «Гофротара-Закарпаття» про стягнення заборгованості та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання, повторно, не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією згідно інструкції з діловодства в господарських судах України. У попередньому судовому засіданні позивачем було подано через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу вх. № 01-04/7591/14 від 17.12.2014 р., в якому просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення місцевого суду без змін, також просив розглядати справу без присутності представника ПП «Авто Перфект».
Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 907/989/14, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2014 року прийнято апеляційну скаргу ТзОВ Виробничо-торгівельного підприємства «Гофротара-Закарпаття» (вх. № 01-05/5687/14 від 04.12.2014 р.) та розгляд справи № 907/989/14 у зв'язку із не явкою в судове засідання представників сторін ухвалою суду від 17.12.2014 р. було відкладено на 28.01.2015 р., про що сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи.
Однак, апелянт/відповідач та позивач повноважних представників в судове засідання, повторно, не направили.
Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).
Крім того, в ухвалі суду від 17.12.2014 р. участь повноважних представників сторін судом обов'язковою не визнавалася (а. с. 77-78).
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.
Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України (далі за текстом - Інструкція).
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482).
З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у справі було направлено ухвалу про відкладення розгляду справи № 907/989/14 від 17.12.2014 року, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (а. с. 77-78/зворот).
Крім того, позивачем 17.12.2014 р. за вх. № 01-04/7591/14 було подано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просив суд розглядати справу без присутності представника ПП «Авто Перфект».
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 907/989/14.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2014 року у справі № 907/989/14 (суддя Й.Й.Кадар) вирішено: позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства «Гофротара-Закарпаття» на користь Приватного підприємства «Авто Перфект» суму 6384,98 грн., в т.ч. 5900,00 грн. - заборгованість за надані експедиційні послуги, 70,99 грн. - інфляційних нарахувань, 46,07 грн. - 3% річних, 367,92 грн. - пені, а також суму 1827,00 грн. на відшкодування витрат із сплати судового збору та 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката (п.п. 1-й та 2-й резолютивної частини рішення) (а. с. 51-55).
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства «Гофротара-Закарпаття») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 20.11.2014 р. (вх. № 01-05/5687/14 від 04.12.2014 р.), просить винести постанову, якою скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2014 р. по справі № 907/989/14 за позовом Приватного підприємства «Авто Перфект» до Товариства з обмеженою відповідальність «Виробничо-торгівельного підприємства «Гофротара-Закарпаття» про стягнення заборгованості та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову (а. с. 62-66).
Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки спірне рішення на думку апелянта прийнято без повного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, а висновки суду зроблені в мотивувальній частині рішення не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого прийняття рішення.
Вважає, що місцевим судом порушено вимоги ст. 65 ГПК України, а саме, не вчинено необхідних дій по підготовці справи до розгляду, які зазначені у переліку даної статті, тобто на думку апелянта місцевим судом не було належним чином забезпечено участі в судових засіданнях представника апелянта/відповідача.
Щодо порушення норм матеріального права апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд не врахував норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а саме: судом не було враховано той факт, що вимоги про оплату наданих послуг, що є предметом спору, скаржник не отримував, а частина заборгованості з приводу якої виник спір погашена.
Крім того, як стверджує апелянт, судом неправомірно покладено обов'язок на відповідача сплатити позивачу адвокатські послуги, що були надані Приватному підприємству «Авто Перфект» в розмірі 1500,00 грн. та посилається на п. 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (з наступними доповненнями та змінами).
Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство «Гофротара-Закарпаття» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 32513926, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 89600, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Павшино, вул. А.Волошина, буд. 8, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 07.11.2014 р. (а. с. 49).
Позивач: Приватне підприємство «Авто Перфект» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 37692543, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Капушанська, буд. 151, кв. 54, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 968900 (а. с. 14), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 27.10.2014 р. (а. с. 42) та Статутом Приватного підприємства «Авто Перфект» (а. с. 15-21).
Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 16.06.2014 р. між Приватним підприємством «Авто Перфект» (Експедитор - за договором, Позивач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Гофротара-Закарпаття» (Замовник - за договором, Відповідач - у справі) було укладено Договір транспортного експедирування № 16/06/2014 (далі за текстом - Договір) (а. с. 22-26).
Зазначений Договір транспортного експедирування укладено сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, оскільки сторонами не доведено зворотного.
За своїми основними та другорядними ознаками вищевказаний Договір є договором транспортного експедирування.
У статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-ІУ (із змінами і доповненнями, чинними на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:
транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;
транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;
експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;
клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;
перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;
учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону).
Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що Положення Глави 65 ЦК України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Правовідносини сторін згідно ст. 316 ГК України, ст. 929 ЦК України та самого Договору транспортного експедирування полягають в організації перевезення та наданні послуг, пов'язаних з перевезенням на відміну від правовідносин саме перевезення.
Слід зазначити, що умови транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативними правовими актами (ч. 3 ст. 929 ЦК України).
Як випливає з умов Договору транспортного експедирування № 16/06/2014 від 16.06.2014 р. Позивач є Експедитором, а ТзОВ ВТП «Гофротара-Закарпаття» (Відповідач) - Замовником.
Відтак, зазначений Договір є двостороннім (Експедитор, Замовник) та регулює взаємини сторін при виконанні Експедитором по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів з перевезення вантажу по території України, а також при розрахунках за виконані послуги.
Згідно умов договору Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом.
Замовник зобов'язується надавати експедитору замовлення на виконання перевезень не пізніше ніж за 3 доби до дати завантаження. Послуги за цим договором надається на підставі усної телефонної заявки або прийнятого до виконання Замовлення, яке надається Експедитору через електронні засоби зв'язку, по факсу, наручно, поштою або через представника Замовника, чи в інший прийнятий для Сторін спосіб не пізніше ніж за п'ять годин до початку перевезення. А Експедитор в свою зобов'язується приймати подані замовлення до виконання та гарантує подачу автомобіля під завантаження у терміни та по ціні вказаній у замовленні (розділ 2 Договору).
Згідно розділу 6 Договору Замовник зобов'язується оплатити всі витрати Експедитора по організації транспортно - експедиційного обслуговування вантажу. Витрати включають в себе витрати Перевізника згідно його рахунку та винагороду Експедитора. Сума експедиційної винагороди розраховується як різниця між рахунком, який виставлений Замовнику та рахунком пред'явленим Перевізником Експедитору. Вартість фрахту та інших послуг підтверджується у окремих заявках Замовника. Розрахунок за платежами за транспортно-експедиційні послуги проводить Замовник на підставі рахунка-фактури Експедитора та Акта про виконання транспортно-експедиційних послуг. Рахунок-фактуру Замовник повинен оплатити протягом 10 робочих днів після його одержання, якщо інше не вказано в заявках.
З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим судом, на виконання умов укладеного Договору відповідачем 16.06.2014 року подано позивачеві заявку № ГТЗ 16-06-14-1 від 16.06.20014 року на перевезення вантажу (папір в рулонах), за здійснення якого погоджено суму до оплати в розмірі 5900,00 грн. (а. с. 30).
Відтак, Приватне підприємство «Авто Перфект» згідно Договору та договору-заявки взяло на себе зобов'язання надати Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельному підприємству «Гофротара-Закарпаття» експедиційні послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом: Житомир-Моквин-Павшино на суму 5900,00 грн., дата завантаження: 17.06.2014 р., вантаж - папір в рулонах, термін доставки 18.06.2014 р.
Згідно Акту здачі - прийняття робіт № 15 від 18.06.2014 р. (а. с. 32) вбачається, що Позивачем виконано належним чином умови договору та договору-заявки, оскільки даний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, без будь яких зауважень чи застережень, а відтак підтверджують виконання позивачем взятих на себе зобов'язань по наданню відповідачеві експедиційних послуг на суму 5900,00 грн. та прийняття їх відповідачем повністю.
Крім того, в матеріалах даної справи знаходиться товарно-транспортна накладна № 2548 від 16.06.2014 р. (а.с. 33/зворот), яка підтверджує виконання взятих на себе обов'язків позивача. Дана накладна є підписана вантажоодержувачем, без застережень, відтак перевезення вважається закінченим.
Слід зазначити, що підставою для проведення розрахунків є тільки належним чином виконаний та оформлений супровідний документ - товарно-транспортна накладна (ТТН), яка, в даному випадку, могла бути отримана Експедитором тільки після надання Перевізником транспортних послуг виконаних належним чином (а. с. 33/зворот).
Вказані обставини, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, апелянтом/відповідачем в установленому порядку не спростовано та не заперечно.
Пунктом 45 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, який затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 р. № 401 (з наступними змінами і доповненнями), який є чинним на даний час, передбачено, що за договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство або організація зобов'язуються доставити ввірений їм вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Пунктом 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, передбачено, що вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні.
Товарно-транспортна накладна (ТТН) є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку.
Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей вказаних у товарно-транспортних документах.
При передачі вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача за договором, без застережень, перевезення вважається закінченим.
На підставі вищенаведеного та відповідно до п. 6.3. Договору для оплати наданих послуг відповідачу був виставлений рахунок № 15 від 17.06.2014 року на суму 5900,00 грн. (а. с. 31).
Відповідно до п. 6.4 Договору, рахунок-фактуру Замовник повинен оплатити протягом 10 робочих днів після його одержання, якщо не вказано в заявках.
Однак, Відповідачем свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги не виконано, у зв'язку з чим, 14.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою вих. № 2 від 11.07.2014 року (а. с. 27-28), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано 15.07.2014 р. представником відповідача за довіреністю (Кізман) (а. с. 29).
Згаданою претензією-вимогою Позивач вимагав сплатити заборгованість за надані транспортно-експедиційні послуги в сумі 5900,00 грн.
Зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за надані транспортно-експедиційні послуги згідно договору транспортного експедирування №16/06/2014 від 16.06.2014 р. та договору-заявки № ГТЗ 16-06-14-1 від 16.06.2014 р. становить 5900,00 грн.
Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, будь яких доказів хоча б часткової оплати відповідачем за надані позивачем послуги в матеріалах справи відсутні, такі докази відповідачем не подано ні під час розгляду справи в суді першої інстанції ні в апеляційному порядку.
Відтак, твердження апелянта, що місцевим судом не взято до уваги часткової сплати за надані послуги до уваги не приймаються, оскільки є надуманими та не підтверджені жодними доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Аналогічну норму містить ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
У відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
З огляду на наведені приписи законодавства, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 5900,00 грн. є правомірні, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають до задоволення.
Твердження апелянта про те, що вимоги про оплату наданих послуг, що є предметом спору, Товариство не отримувало, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки є безпідставними, а посилання в апеляційній скарзі на те, що «частина заборгованості з приводу якої виник спір погашена» є безпідставним, оскільки зазначені обставини не підтверджені апелянтом належними та допустимими доказами.
Позивач, крім суми основного боргу, просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 70,99 грн., за період з липня по серпень 2014 р. та 46,07 грн. - 3 % річних, за період з 04.07.2014 р. по 06.10.2014 р., відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як уже було вище зазначено, відповідач своїх зобов'язань зі сплати за надані транспортно-експедиційні послуги не виконав належним чином, не здійснив оплату на підставі Акту № 15 від 18 червня 2014 р. прийому-здачі виконаних послуг та Рахунку № 15 від 17 червня 2014 р.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З розрахунку поданого позивачем до справи вбачається, що позивачем розраховано інфляційні втрати за липень 2014 р. по серпень 2014 р. включно. За період вересня 2014 р. (на час подання позову до Господарського суду Закарпатської області) інфляційні втрати не нараховувались, з чим погоджується колегія суддів.
Відтак, за липень 2014 р., індекс інфляції становив - 100,4 %, за серпень 2014 р. - 100,8 %. За період липня 2014 р. (сума основного боргу складає 5900,00 грн.*100,4%/ 100%) = 5923,60 грн. - 5900,00 грн. = 23,60 грн. За період серпня 2014 р. (сума основного боргу 5900,00 грн. * 100,8% / 100%) = 5947,20 грн. - 5900,00 грн. = 47,20 грн. Загальна сума інфляційних втрат за період з липня 2014 р. по серпень 2014 р. складає 70,99 грн.
3% річних розраховуються за формулою: сума боргу*3%*кількість днів прострочення / 365 = розмір процентів річних. Період прострочення: з 04.07.2014 р. по 06.10.2014 р. включно = 95 днів прострочення, сума заборгованості - 5900,00 грн. * 3 % річних * 95 днів прострочення /365, три відсотки річних = 46,07 грн.
Отже в цій частині позовних вимог до задоволення підлягає 70 грн. 99 коп. інфляційних втрат та 46 грн. 07 коп. - 3% річних.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 367,92 грн., яка розрахована відповідно до п. 7.9 Договору. У п. 7.9. Договору передбачено, що при порушенні строку оплати рахунка-фактури, передбаченого п. 6.4 Договору, Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.
Так, позивачем розраховано пеню за періоди: з 04.07.2014 р. по 16.07.2014 р. та з 17.07.2014 р. по 06.10.2014 р., пеня складає 367,92 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Нарахована позивачем у відповідності до п. 7.9 Договору пеня за періоди з 04.07.2014 р. по 16.07.2014 р. та з 17.07.2014 р. по 06.10.2014 р. в сумі 367,92 грн., відповідає ч. 6 до ст. 232 ГК України.
Облікова ставка НБУ за період прострочення до 17.07.2014 р. - 9,5 %, з 17.07.2014 р. - 12,5 %. Період прострочення з 03.07.2014 р. по 16.07.2014 р. = 14 днів, (5900,00 грн. боргу*0,19 % (9,5 %*2/100%)/365*14 днів прострочення, пеня = 42,99 грн. За період прострочення з 17.07.2014 р. по 06.10.2014 р. = 81 день, (5900,00 грн.*0,25 (12,5%*2/100%) /365*81 день прострочення, пеня = 327,32 грн. + 42,99 грн., загальний розмір пені після перерахунку = 370,31 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача за вищевказаний період 367,92 грн. пені (42,95 грн. + 324,97 грн.), а не 370,31 грн., як встановив за перерахунком суд, тому до задоволення підлягає сума 367,92 грн. пені, в межах заявленого позову.
Таким чином, місцевим судом правомірно встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем, за порушення умов договору становить 5900,00 грн. - основного боргу, 70,99 грн. - інфляційних втрат, 46,70 грн. - 3% річних та 367,92 грн. - пені.
Також, позивач просить відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1500,00 грн., які сплачено згідно договору про надання правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, згідно договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 10.07.2014 року (а. с. 35-38). Громадянин Леньо І.О. є адвокатом на підставі Свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру», підстава видачі свідоцтва: рішення Закарпатської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14.06.2007 р. № 192/95 (а. с. 40), виконані адвокатом роботи (надані послуги) підтверджуються актом № 03-10/14 наданих послуг (а. с. 39), позивач сплатив адвокату Леньо І.О. кошти в розмірі 1600,00 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією № 12616768 від 07.10.2014 року (а. с. 13).
Зазначені витрати, відповідно до ст. 44 ГПК України, є судовими витратами, понесеними при розгляді даної господарської справи, у зв'язку з оплатою послуг адвоката, про що позивачем в підтвердження вищенаведеного, квитанцією № 12616768 від 07.10.2014, було сплачено 1600,00 грн. за правову допомогу за договором про надання правової допомоги б/н від 10.07.2014 р.
Відтак, в контексті вказаної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Отже, наданими позивачем доказами підтверджено факт узгодження розміру та порядку сплати гонорару у відповідності до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що надає підстави для відшкодування сплаченої позивачем суми вартості адвокатських послуг за рахунок відповідача в порядку, передбаченому ст. ст. 48, 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі, який визначено позивачем у позовній заяві (п. 3 прохальної частини позову) 1500,00 грн.
Слід зазначити, що позивачем зменшено розмір відшкодувань за послуги адвоката на суму 100,00 грн., що є правом сторони.
Вищенаведеним спростовуються твердження апелянта, що судом неправомірно покладено обов'язок на відповідача сплатити позивачу адвокатські послуги.
Інші твердження апелянта/відповідача викладені в апеляційній скарзі колегією суду до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами.
Згідно з ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2014 р. у справі № 907/989/14 - без змін.
Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2014 року у справі № 907/989/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.
Головуючий суддя Данко Л.С.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Давид Л.Л.
28.01.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 02.02.2015 р.