03 лютого 2015 р. Справа № 9246/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
участю секретаря Щерби С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.06.2010р. №0000232304/0, -
ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» 12.07.2010року звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.06.2010р. №0000232304/0, якими підприємству за наслідком проведеної перевірки зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 48 200,00 грн. та за січень 2010 року на суму 30 700,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що має право на відшкодування ПДВ за вищезгадані періоди, оскільки таке право належить йому незалежно від факту сплати цього податку до бюджету контрагентом за договором - ПП «Авіасент» та контрагентом останнього ТзОВ «ТБК Енерготек».
Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 року позовну заяву ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.06.2010р. №0000232304/0- задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 24.06.2010р. №0000232304/0.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що оскільки на момент складання акта перевірки неможливо було дослідити ланцюг продажу запчастин та встановити джерело відшкодування з Державного бюджету України з тих підстав, що згідно відповіді від ДПІ у Московському районі м. Харкова провести зустрічну перевірку ТзОВ «ТБК Енерготек» контрагента ПП «Авіасент» немає можливості, оскільки вся документація вилучена в результаті обшуку ВПМ ДПІ у Московському районі м. Харкова, а відтак сума ПДВ, що включена в Розрахунок бюджетного відшкодування залишається непідтвердженою. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що право на відшкодування від'ємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
Судом встановлено, що ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» зареєстроване у виконавчому комітеті Львівської міської ради 19.07.2004р. та взято на податковий облік в ДПІ 30.07.2004р. У період за який проводилась перевірка було платником ПДВ.
Згідно пп.7.7.4. ст.7 Закону № 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пп.7.7.5 ст.7 Закону №168, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
27 січня 2010 року та 25 березня 2010 року ДПІ проведено позапланові виїзні перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за листопад 2009 року та січень 2010 року, за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось у жовтні та грудні 2009 року відповідно, про що складено Довідки, в яких зазначено, що порушень щодо заявлених сум ПДВ по деклараціях за листопад 2009 року та січень 2010 року не встановлено. В зазначених Довідках ДПІ вказала, що обсяги оподаткованих операцій Підприємства за вказані періоди більші заявлених сум бюджетного відшкодування, порушень порядку заповнення Додатків 2 до податкових декларацій обревізованих ДПІ не встановлено.
27 червня 2010 року ДПІ провело позапланову виїзну перевірку підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009 року та за січень 2010 року, за наслідком якої складено акт у висновках якого встановлено порушення останнім п.1.8 ст.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за період листопад 2009 року в суму 48 200,00 грн. та за період січень 2010 року в сумі 30 700,00 грн. За наслідком проведеної перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2010р. №0000232304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009 року на суму 48 200,00 грн. та за січень 2010 року на суму 30 700,00 грн. Не погоджуючись з прийнятим ДПІ податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом порушуваних прав.
При прийняті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону №168, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках.
Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, між підприємством - замовник та ПП «Авіасенс» - виконавець було укладено договір №303-09 від 09.09.2009 р. про виконання капітального ремонту самохідного пасажирського трапу СПТ-154 з модернізацією в трап СПТ-114 шляхом подовження драбини. Додатком №1 до Договору був затверджений кошторис, погоджений сторонами.
На виконання умов договору підприємство згідно рахунку-фактури №АС-000009 від 01.10.2009р. провело 05.10.2009р. та 26.10.2009р. оплату вищезгаданих послуг, що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням №2299, а ПП «Авіасенс» виписало підприємству 05.10.2009р. та 26.10.2009р. податкові накладні на загальну суму ПДВ 48 200,00 грн. 26 жовтня 2009 року між сторонами було підписано акт №0000004 здачі-приймання робіт та акт здачі-приймання самохідного пасажирського трапу СПТ-114, якими сторони підтвердили факт виконання робіт згідно вищезгаданого Договору. Суми податку на додану вартість по податкових накладних включені Підприємством до податкового кредиту жовтня 2009 року, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за вищевказаний період та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2009 року, що не спростовано ДПІ.
Окрім того, згідно матеріалів справи, між Підприємством - Замовник та ПП «Авіасенс» - виконавець було укладено договір №362-09 від 22.10.2009 р. про виконання капітального ремонту самохідного пасажирського трапу СПТ-154. Додатком №1 до Договору був затверджений кошторис, погоджений сторонами. На виконання умов договору Підприємство згідно рахунку-фактури № АС-000010 від 27.10.2009р. провело 29.10.2009р., 29.12.2009р. та 20.01.2010р. оплату вищезгаданих послуг, що підтверджується платіжними дорученнями №2319, №2784 та №00000139, а ПП «Авіасенс» виписало підприємству 29.10.2009р. та 21.12.2009р. податкові накладні на загальну суму ПДВ 30 700,00 грн. 21 грудня 2009 року між сторонами було підписано акт №0000005 здачі-приймання робіт та акт здачі-приймання самохідного пасажирського трапу СПТ-154, якими сторони підтвердили факт виконання робіт згідно вищезгаданого Договору. Суми податку на додану вартість по податкових накладних включені Підприємством до податкового кредиту грудня 2009 року, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за вищевказаний період та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за грудень 2009 року, що не спростовано ДПІ.
Як встановлено в судовому засіданні, ДПІ не ставить під сумнів фактичне виконання даних договорів, не заперечує їх оплати та не ставить під сумнів правомірність складання податкових накладних чи періоду включення їх до податкового кредиту обревізованого періоду, при цьому в акті перевірки вказує на неможливість дослідження ланцюга продажу запчастин та встановлення джерела відшкодування з Державного бюджету України з тих підстав, що згідно відповіді від ДПІ у Московському районі м. Харкова провести зустрічну перевірку ТзОВ «ТБК Енерготек» контрагента ПП «Авіасенс», який в свою чергу був контрагентом Підприємства немає можливості, оскільки вся документація вилучена в результаті обшуку ВПМ ДПІ у Московському районі м. Харкова, а відтак, на думку ДПІ, сума ПДВ, що включена Підприємством в Розрахунок бюджетного відшкодування, залишається непідтвердженою. Проте суд з таким висновком ДПІ не погоджується, виходячи з наступного.
Так, п. 7.5 ст. 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон №168 не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника чи його контрагентів.
Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168, щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за несплату податку надавачем послуг ПП «Авіасент» чи його контрагентом ТзОВ «ТБК Енерготек».
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем ПДВ в ціні одержаних послуг, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону №168.
Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон №168 не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.
Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України ( Постанова від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Постанова від 22 жовтня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Балтимор» до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Положення пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.
Окрім того, право на відшкодування від'ємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Неправомірне не підтвердження бюджетного відшкодування ПДВ порушило право власності Підприємства, зокрема, на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи дають суду можливість дійти висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте без дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та передбачених ст. 2 КАС України принципів.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 року у справі № 2а-6375/10/1370 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.М. Гінда
В.Я. Качмар