"29" січня 2015 р. справа № 405/10395/14-а(2а/405/541/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградській області на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2014 р. у справі № 405/10395/14-а (2а/405/541/14) за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградській області про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження,-
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління пенсійного Фонду України в м. Кіровограді про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги залишити без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Ленінським районним судом м. Кіровограда прийнято рішення від 11.05.2011 року по справі № 2а-4036/11/1111 за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в м. Кіровограді про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, позовні вимоги позивача було задоволено та на виконання рішення суду позивачеві видано виконавчий лист, за яким визнано протиправними дії Управління пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірах менших, ніж визначено статтями 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказаним рішенням суду Управління пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області зобов'язано здійснити позивачеві перерахунок державної пенсії, відповідно до вимог ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не меншому 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеному ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року з урахуванням фактичних виплат. Цим же рішенням Управління пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області зобов'язано здійснити позивачеві перерахунок додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеному ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року з урахуванням фактичних виплат.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, апеляційну скаргу Управління пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.05.2011 року по справі № 2а-4036/11/1111 задоволено частково.
Ленінським районним судом м. Кіровограда на виконання вказаної постанови суду, було видано позивачу виконавчий лист, відповідно до якого Управління пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області зобов'язано перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 державну щомісячну пенсію та додаткову щомісячну пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах відповідно до ст. ст. 50, 54, ч. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого на день виплати пенсії за період з 23 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, включно, та з 01 .січня 2011 року по 22 липня 2011 року, включно з урахуванням різниці, яка була виплачена.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області 02.09.2013 року відкрито виконавче провадження № 39597294 з виконання вказаного вище виконавчого листа та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.
Управління пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області листом від 10.09.2013 року № 6950/08-21 повідомило про часткове виконання рішення суду, а саме про здійснення нарахування належної суми, проте в листі зазначило й про не можливість виплати, посилаючись на відсутність фінансування.
16.09.2013 року державний виконавець звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з заявою про зміну порядку і способу виконання постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.05.2011 року.
21.10.2013 року ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда було змінено порядок і спосіб виконання постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.05.2011 року по справі № 2а-4036/11, а саме шляхом стягнення з управління пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 56 203, 75 гривень.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.10.2013 року скасовано.
30.12.2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, зазначивши, що відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання вимог без поважних причин, державним виконавцем до боржника застосовуються штрафна санкції та направляється подання до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Проте належних заходів щодо своєчасного виконання рішення суду з боку державного виконавця вжито не було.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження прийнято не у спосіб передбачений Законом України « Про виконавче провадження» та законами України.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України від 21 квітня 1999 року, № 606-XIV «Про виконавче провадження».
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а частиною 2 цієї статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що застосування державним виконавцем положень пункту 11 частини 1 статті 49 та частини 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», як підставу закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа, можлива лише при виконанні рішень майнового характеру, зокрема про стягнення грошових коштів або про звернення стягнення на майно.
А як вбачається із змісту оскаржуваної постанови державним виконавцем закінчено виконавче провадження не у зв'язку з тим, що постанову суду без участі боржника виконати не можливо, а у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника - Управління Пенсійного фонду в м.Кіровограді Кіровоградської області для даного виду виплат та не передбачення їх в кошторисних видатках та в Державному бюджеті України.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанцій, що оскаржувана постанова відповідача є незаконною, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2014 р. у справі № 405/10395/14-а (2а/405/541/14) -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова