29 січня 2015 рокусправа № 804/10298/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..
за участю представника позивача: Савченко Г.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства фірми «МГТ»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі №804/10298/13-а за позовом приватного підприємства «МГТ» до начальника управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Наталії Миколаївни про визнання незаконними дій та скасування вимоги,-
30 липня 2013 року приватне підприємство «МГТ» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило, з урахуванням уточнень, визнати протиправними дії начальника управління Пенсійного фонду в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Наталі Миколаївни при прийнятті вимоги №Ю-133 від 12.03.2013 р. та скасувати останню, як прийняту з порушення діючого законодавства і Конституції України.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувану вимогу Ю-133 було прийнято відповідачем на підставі норм матеріального права, що не підлягають застосуванню до позивача, вказане є підставою для її скасування.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду приватне підприємство фірма «МГТ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову. Також зазначено, що судом першої інстанції не було досліджено в чому саме полягає порушення відповідачем Законів та Конституції України, адже в адміністративному позові мова йде саме про такі порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваної вимоги.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами УПФУ в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області було проведено планову перевірку приватного підприємства фірми «МГТ» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2010 р. до 01.01.2013 р., за результатами якої прийнято Акт №36 від 12.03.2013 р..
В ході перевірки органом Пенсійного фонду було встановлено порушення ПП «МГТ» вимог п.2 ст. 20 закону №1058 та пп.4.4 Інструкції №21-1, а саме:
- перевіркою повноти відображення у звітності сум фактичних витрат на оплату праці працівників за розміром 33,2 %, встановлено заниження у 2010 році сум фактичних витрат на оплату праці працівників за розміром 33,2 % на загальну суму 20320,02 грн.;
- перевіркою повноти відображення звітності сум доходу у вигляді заробітної плати, що включається до складу загального оподаткованого доходу за розміром 2%, а саме: у січні 2010 року на суму 0,10 грн., у червні 2010 року на суму 14939,40 грн., у серпні 2010 року на суму 3998,51 грн., у вересні 2010 року на суму 2807,70 грн., у жовтні 2010 року на суму 903,64 грн., у грудні 2010 року на суму 2329, 13 грн..
- перевіркою правильності нарахування та утримання ПП «МГТ» страхових внесків за розміром 33,2 % та 2 %, встановлено наступне: у січні 2010 року на суму 0,03 за розміром 33,2 % ; у червні 2010 року на суму 5258,69 грн., у т.ч. за розміром 33,2 %на суму 4959,88 грн. та 2 % на суму 298,81 грн., у серпні 2010 року на суму 1407,48 грн., у т.ч. за розміром 33,2 % на суму 1327, 51 грн., 2% на суму 79,97 грн., у вересні 2010 року на суму 988,31 грн., у т.ч. за розміром 33.2% на суму 932,16 грн., 2% на суму 56,12 грн., у жовтні 2010 року на суму 318,09 грн., у т.ч. за розміром 33,2 % а суму 300,01 грн., 2% на суму 18.08 грн., у грудні 2010 року на суму 819,85 грн., у т.ч. за розміром 33,2 % на суму 773,27 грн., 2% на суму 56,58 грн..
Таким чином, управлінням ПФУ, за період 2010 року підчас перевірки було встановлено, що ПП «МГТ» протягом 2010 -2012 років не виконувалися вимоги Закону №1058 та Інструкції №21-1 в частині правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків.
На підставі акту перевірки управлінням було сформовано та направлено Вимогу №Ю-133 про сплату боргу зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 7152,69 грн.
Не погодившись з означеною вимогою позивач звернулась із скаргою до територіального управління ПФУ та просив визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату недоїмки № Ю-133 на загальну суму 7152,69 грн., зазначена скарга за результатами розгляду залишена без задоволення, а вимогу без змін.
Правомірність та обґрунтованість дій начальника управління Пенсійного фонду в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області щодо прийняття вимоги про сплату боргу з внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ю-133 від 12.02.2013 р. є предметом спору, переданого на розгляд суду.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що при складанні вимоги №Ю-133 від 12.03.2013 року, відповідач діяв виключно у межах повноважень та у спосіб визначений діючими нормативно - правовими актами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
Згідно з п.4 ст. 20 Закону - №1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з ч.2 ст.106 Закону №1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058-IV за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що страхові внески є одним з загальнообов'язкових платежів, який справляється в порядку визначеному Законом №1058-IV і на яке не поширюється податкове законодавство. Такі внески сплачуються протягом 20 днів з дня закінчення базового періоду. Якщо страхувальник прострочив сплату страхових внесків, то такі внески стягуються з нарахуванням пені у розмірі 0.1 % за кожний день прострочення та фінансових санкцій у розмірі 10% від несплаченої суми. У випадку якщо, платник має несплачену недоїмку і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки та фінансових санкцій.
Проте, з 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року.
Згідно п.7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону, на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з акту перевірки та не спростовано матеріалами справи у позивача внаслідок несплати в добровільному порядку внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 7152 грн. 69 коп.
Якщо дані документальної перевірки результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків, то відповідно доп.8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663 (зі змінами та доповненнями) органи пенсійного фонду повинні надіслати страхувальнику вимогу про сплату боргу одночасно з актом документальної перевірки.
Так, на виконання вимог Інструкції, посадовою особою УПФУ в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області було сформовано вимогу про слату податкового боргу №Ю-133 від 12.03.2013 р. на суму 7152 грн. 69 коп. та одночасно з актом перевірки №36 від 12.03.2013 р. було вручено керівнику ПП «МГТ» Савченко Г.В особисто під підпис 12.03.2013 року, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що при складанні Вимоги №Ю-133 від 12.03.2013 року відповідач діяв в рамках власних повноважень у відповідності до вимог Закону та Конституції України.
Щодо посилань позивача на факт наявної переплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2010 рік, як на підставу для визнання незаконною Вимоги №Ю-133, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, кім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає про наявність переплати сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2010 рік, водночас за який період утворилась вказана переплата, та скільки вона становить в грошовому еквіваленті станом на час розгляду справи ПП «МГТ» не зазначає.
Більш того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування вказаної переплати та її кількісних показників.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає доводів позивача стосовно існування переплати з внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як на підставу для скасування вимоги №Ю-133 у зв'язку з їх безпідставністю.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування вимоги №Ю-133 від 12.03.2013 року.
З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у даній справі є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства фірми «МГТ» - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко