28 січня 2015 року Справа № 803/41/15-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Пухер Л.Р.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Козак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Волинській області про визнання протиправною відмови в затвердженні проекту землеустрою від 21.11.2014 №31-3-0.51-5047/2-14 та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держземагенства у Волинській області про визнання протиправними дій Головного управління Держземагенства у Волинській області щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою та надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,60 га в межах Новосілківської сільської ради та зобов'язання Головного управління Держземагенства у Волинській області розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 28.10.2014 року звернувся до Головного управління Держземагентства у Волинській області із заявою та доданими до нього графічними матеріалами для отримання безоплатно у власність земельної ділянки, а саме передачі у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га в межах Новосілківської сільської ради Волинської області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Листом ГУ Держземагенства від 21.11.2014 року №31-3-0.51-5047/2-14 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського фермерського господарства, мотивуючи тим, що рішенням Новосілківської сільської ради від 27.10.2014 року №32/5 затверджено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 0,3688 га, а відповідно до ст. 116 ЗК передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян проводиться тільки один раз по кожному виду використання.
Позивач вважає, що відповідач при розгляді заяви позивача порушив вимоги ст.. 22, ст.116, ст.118 та ст.121 Земельного кодексу України, і йому протиправно відмовлено затвердженні проекту землеустрою, оскільки підставою відмови Головного управління Держземагенства у Волинській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Новосілківської сільської ради Горохівського району Волинської області слугувало те, що позивач уже реалізував своє право та отримав у власність земельну ділянку площею 0,3688 га для ведення особистого селянського господарства в селі Новосілки, вул. Шевченка, 24. Позивач вважає дані висновки помилковими, оскільки земельна ділянка на момент звернення із заявою про надання у власність спірної земельної ділянки не належала та не належить на праві власності позивачу, про що свідчать відомості зазначені у рішенні Новосілківської сільської ради зазначені у рішенні від 27.10.2014 р. № 32/4 «Про внесення змін в земельно-облікові документи».
З урахуванням наведеного, позивач вважає, що при розгляді відповідачем заяви про виділення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства порушені вимоги Земельного кодексу України, а відтак просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав. До судового засідання, 27.01.2015 року подав суду письмові заперечення, в яких наголошував на тому, що Головним управлінням Держземагентства у Волинській області підставно відмовлено в затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність позивачу земельної ділянки площею 0,60 га на території Новосілківської сільської ради Горохівського району Волинської області за межами населених пунктів із земель державної власності.
В обґрунтування даного рішення відповідач зазначив, що відповідно до ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, тобто це право може бути використано громадянином лише один раз по кожному із зазначених в ст. 121 ЗК Україну видів використання земельних ділянок.
Законодавством передбачено лише одне виключення (ч. 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство»): громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства. Але ця норма не може бути застосована в даному випадку, оскільки рішенням сесії Новосілківської сільської ради від 27.10.2014 року № 32/5 громадянину ОСОБА_1передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, а не для особистого підсобного господарства.
Крім цього, зазначають, що норми ЗК України, не пов'язують передачу земельних ділянок у власність або у користування з реєстрацією такого права на попередні ділянки. Також зазначають, що передача земельних ділянок та їх реєстрація не є тотожними поняттями. З цих підстав просять в задоволенні позову відмовити.
Суд заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частиною 2 даної статті визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Як вбачається із ч.4 ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Пунктом «Б» ч.1 ст.121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
Частиною 2 ст.121 ЗК України визначено, що розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Частиною 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» встановлено, що громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.
За нормами статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Аналізуючи вищевказані норми земельного законодавства, суд зазначає, наступне.
Підставою для набуття зазначених прав є прийняття рішень органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування чи державними органами приватизації.
Згідно ч.4 ст.116 ЗК України приватизація земельної ділянки можлива лише один раз по кожному виду цільового використання, передбаченого ст. 121 ЗКУ.
Одноразовість приватизації означає і те, що особа, котра скористалась своїм правом і приватизувала земельну ділянку меншої від граничної, передбаченої ст. 121 ЗКУ, площі, не може приватизувати земельну ділянку цього цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає "різницю" між гранично можливою та раніше приватизованою.
У даному випадку рішенням № 32\5 від 27.10.2014 року Новосілківської сільської ради Горохівського району позивачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею- 0,3688 га кадастровий номер 0720884801:01:001:0243 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та передану цю ділянку у власність даному громадянину.
Тобто право визначене у ст.116 ЗК України позивачем використано.
Судом встановлено, що 28.10.2014 року позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у Волинській області із заявою та доданими до нього графічними матеріалами для затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,60 га в межах Новосілківської сільської ради Волинської області.
Головне управління Держземагенства у Волинській області листом від 21.11.2014 року № 31-3-0.51-5047/2-14 відмовило ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою на підставі того, що під час перевірки поданих матеріалів було встановлено, що рішенням Новосілківської сільської ради від 27.10.2014 року № 32/5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3688 га для ведення особистого селянського господарства та передано її у власність позивачу, а тому ОСОБА_1 уже реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки по даному виду користування. (а.с.17)
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що така відмова відповідача повністю відповідає вищезазначеним нормам ЗК України та є правомірною.
Що стосується виключень передбачених 2 ст.121 ЗК України та ч.5. ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство» то суд зазначає, що у даному випадку вказані норми не поширюються на позивача, оскільки ним не отримувались земельна ділянка для ведення підсобного господарства, а лише для ведення особистого селянського господарства.
Вказана обставина не заперечувалась позивачем у судовому засіданні.
Суд не приймає до уваги твердження позивача та його представника про те, що оскільки право власності на земельну ділянку площею 0,3688 га не було позивачем зареєстровано у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» то відповідно не можна стверджувати про те, що таке право на безоплатну приватизацію ним використано враховуючи наступне.
Нормами ЗК України чітко визначено порядок безоплатного набуття громадянами прав на земельні ділянки по кожному виду використання. Таке набуття прав власності на земельні ділянки ЗК України не пов'язує із реєстрацію такого права згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно норм ЗК України, підставою для набуття зазначених прав є прийняття рішень органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування чи державними органами приватизації, що в даному випадку є наявних у цих спірних правовідносинах, виходячи із рішення ради від 27.10.2014 року № 32\5.
Інші твердження позивача та його представника не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Волинській області про визнання протиправною відмови в затвердженні проекту землеустрою та зобов'язання вчинити дії, слід відмовити повністю.
Керуючись ст..ст. 11, 17, 158, 160, ч.3, 162, 163, КАС України, на підставі Земельного кодексу України, Закону України « Про особисте селянське господарство», суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Волинській області про визнання протиправною відмови в затвердженні проекту землеустрою від 21.11.2014 №31-3-0.51-5047/2-14 та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде складено у повному обсязі до 02 лютого 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С. Денисюк