справа № 2а-0770/2/11
рядок статзвіту - 8.21
код - 01
22 лютого 2011 року 11 год. 30 хв. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Андрійцьо В.Д.
при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.
за участю:
представника позивача -Ігнатенка С.С. (довіреність від 14 січня 2011 року)
представника відповідача - Рубіш О.В. (довіреність № 10-0 від 02 листопада 2010 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мессе" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мессе" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до суб'єкта владних повноважень - Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22 грудня 2010 року за № 0010272340/0.
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Мессе»звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22 грудня 2002 року № 0010272340/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 94 914, 00 грн., в тому числі 63 276, 00 грн. -за основним платежем та 31 638, 00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Законом України «Про податок на додану вартість»прямо передбачено можливість віднесення до складу податкового кредиту і бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальником у попередніх податкових періодах, а не лише у періоді виникнення податкових зобов'язань.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, просив суд їх задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, з мотивів викладених у запереченнях, зокрема пояснивши, що якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої декларації, такий платник податків має право подати уточнюючий розрахунок.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 16 серпня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Мессе»подало до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 рік (а.с. 85-86).
Так, працівниками Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області проведено виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Мессе»по питанню достовірності відображення даних в декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року.
В результаті даної перевірки виявлено порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та встановлено заниження суми податкового зобов'язання за липень 2010 року в розмірі 63 276, 00 грн., про що складено акт перевірки № 2981/23-01/36908566 від 09 грудня 2010 року (а.с. 6-9).
На підставі вищевказаного акту перевірки Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області винесено податкове повідомлення -рішення № 0010272340/0 від 22 грудня 2010 року, що є предметом розгляду даної справи.
Матеріалами справи встановлено, що позивач включив у податковий кредит податкові накладні інших податкових періодів, ніж звітній, а саме: податкова накладна № 03/06-2 від 15 червня 2010 року на суму ПДВ 1241, 88 грн. (а.с. 44), податкова накладна № 02/-6-2 від 14 червня 2010 року на суму ПДВ 12 179, 01 грн. (а.с. 43), податкова накладна № 66 від 25 червня 2010 року на суму ПДВ 49 000, 00 грн. (а.с. 45), податкова накладна № 282 від 30 червня 2010 року на суму ПДВ 855, 17 грн. (а.с. 46).
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Однак, податковою інспекцією в частині зменшення податкового кредиту на суму 63 276, 00 грн. не враховано вимоги пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якою передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Так, із аналізу вказаної вище норми випливає, те що закон прямо передбачає можливість віднесення до складу податкового кредиту і бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах, а не лише у періоді виникнення податкових зобов'язань.
Згідно з вимогою пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Так, вищевказана норма Закону встановлює дату виникнення права на податковий кредит, який зокрема, пов'язується з датою отримання податкової накладної і не містить наведених в акті перевірки обмежень.
Отже, товариство з обмеженою відповідальністю "Мессе" включило відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту саме в тому звітному періоді, в якому отримало від постачальника податкові накладні за попередні періоди, що повною мірою відповідає вищенаведеним нормам Закону України "Про податок на додану вартість".
Крім того, Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області не враховано те, що у відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відтак, закон забороняє включення до складу податкового тільки тих сум ПДВ, які взагалі не підтверджені податковими накладними. У даному випадку спірні суми податкового кредиту підтверджені податковими накладними, а саме: податкова накладна № 03/06-2 від 15 червня 2010 року на суму ПДВ 1241, 88 грн. (а.с. 44), податкова накладна № 02/-6-2 від 14 червня 2010 року на суму ПДВ 12 179, 01 грн. (а.с. 43), податкова накладна № 66 від 25 червня 2010 року на суму ПДВ 49 000, 00 грн. (а.с. 45), податкова накладна № 282 від 30 червня 2010 року на суму ПДВ 855, 17 грн. (а.с. 46). Крім того, з пояснень представника позивача, встановлено, що вищевказані суми фактично сплачені постачальникам у ціні придбання товарів (послуг), а тому, з врахуванням вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" правомірно віднесені до складу податкового кредиту.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, оскільки у відповідності до ч. 2 пп. 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ (затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року за № 166) платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Окрім того, дослідженого у судовому засідання, актом перевірки, не встановлено фактів включення до складу податкового кредиту сум податку, які не були фактично сплачені у попередніх податкових періодах, чи фактів повторного включення до складу податкового кредиту одних і тих самих сум податку на додану вартість, сплачених постачальникам.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним рішень.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, належним чином доведеними та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція № 86 від 11 січня 2011 року) судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. до стягнення з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мессе" - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 22 грудня 2010 року за № 0010272340/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 94 914, 00 грн.
3. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мессе»(89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Ужгородська, буд. 73) понесені судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Андрійцьо В.Д.
Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 28 лютого 2011 р.
Суддя Андрійцьо В.Д.