24 грудня 2014 р. Справа № 804/20663/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кальника В.В.
при секретарі Шкуті А.А.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 23.12.2014 року, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення про документування посвідкою на постійне проживання ОСОБА_2 на території України;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області документувати ОСОБА_2 посвідкою на постійне проживання на території України.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02 жовтня 2014 року Бабушкінським районним відділом в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було прийняте рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну № с.32, що дійсний до 02 жовтня 2015 року.
15 жовтня 2014 року на виконання Постанови КМУ від 28.03.2012 №251 «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання» позивачем було подано до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області заяву для оформлення посвідки на постійне проживання в Україні та всі документи, передбачені пунктом 3 Постанови №251. Однак, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області досі не прийнято рішення про документування позивача посвідкою на постійне проживання на території України, як наслідок, бездіяльністю Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області грубо порушує права та інтереси позивача, які встановлені Конституцією України та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.
23 грудня 2014 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі згідно норм чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 05 травня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Бабушкінського районного відділу в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з метою отримання дозволу на імміграцію і подальшого документування посвідкою на постійне проживання на території України на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію».
Позивачем для отримання дозволу на імміграцію надано: заяву, встановленого зразка; 3 фотокартки; копію паспорту громадянина Російської Федерації з офіційним перекладом на українську мову; документи, що підтверджують місце проживання на території України; копію свідоцтва про шлюб; довідку про склад сім'ї; копію трудової книжки; копію свідоцтва про народження сина - громадянина України ОСОБА_5, 1989 року народження; довідку про відсутність судимості.
02 жовтня 2014 року Бабушкінським районним відділом в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняте рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну № с.32, що дійсний до 02 жовтня 2015 року.
15 жовтня 2014 року позивачем до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області подано заяву для оформлення посвідки на постійне проживання в Україні № 2239.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України «Про імміграцію» від 07 червня 2001 року № 2491-III (далі - Закон № 2491).
Відповідно до статті 6 Закону № 2491 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи:
1) приймають заяви разом з визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;
2) перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні;
3) приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються;
4) видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, посвідки на постійне проживання;
5) ведуть облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI визначаються засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства та встановлюється, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. При цьому іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання на момент виникнення спірних правовідносин визначається Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року № 251.
Згідно п. 2 Порядку, заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразки заяв та порядок їх розгляду визначаються МВС.
Відповідно до п. 3 Порядку для оформлення посвідки на постійне проживання разом із заявою подаються:
1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія;
2) переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
3) копія рішення про надання дозволу на імміграцію;
4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;
5) чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері);
6) копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).
При цьому, суд зазначає, що згідно пункту 11 вказаного Порядку за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.
У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.
Виходячи з положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що орган державної міграційної служби після прийняття документів на оформлення посвідки на постійне проживання повинен або прийняти рішення про видачу посвідки або про відмову у видачі посвідки.
При цьому діючим законодавством не передбачено можливість органу державної міграційної служби залишати отримані документи без розгляду.
Тому, враховуючи те, що Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області у встановлені законодавством строки не прийняло відповідного рішення та не видало позивачу посвідки, суд приходить до висновку, що Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області діяло не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак, суд вважає бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення про документування посвідкою на постійне проживання ОСОБА_2 за результатами розгляду заяви для оформлення посвідки на постійне проживання, що надана 15.10.2014 року, протиправною та задовольняє вимоги в цій частині.
Щодо решти позивних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.
Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
На підставі викладеного, враховуючи те, що зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області документувати ОСОБА_2 посвідкою на постійне проживання на території України буде втручанням до внутрішньої компетенції органу влади, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Поряд з цим, зважаючи на положення частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_2 для оформлення посвідки на постійне проживання, що була надана 15.10.2014 року, та прийняти рішення по суті заяви згідно чинного законодавства України.
Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення про документування посвідкою на постійне проживання ОСОБА_2 за результатами розгляду заяви для оформлення посвідки на постійне проживання, що надана 15.10.2014 року.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_2 для оформлення посвідки на постійне проживання, що була надана 15.10.2014 року, та прийняти рішення по суті заяви згідно чинного законодавства України.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 26 грудня 2014 року.
Суддя В.В. Кальник