26 січня 2015 року Справа № 9104/438/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Волинській області, Державної податкової адміністрації України про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішень про результати розгляду скарг,-
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Волинській області, Державної податкової адміністрації України в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Турійського відділення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 17 травня 2011 року №0000231701, №0000241701, рішення Державної податкової адміністрації у Волинській області від 28 липня 2011 року № М/484/25-006 «Про результати розгляду первинної скарги», рішення Державної податкової адміністрації України від 29 серпня 2011 року № 7505/М/25-0315 «Про результати розгляду повторної скарги».
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанова виснесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляціній скарзі зазначає, що під час розгляду справи по суті представником ДПА України було долучено ряд документів, що стосуються реорганізації ДПА України.
З наказу ДПА України № 81 від 09.02.2011р. «Про реорганізацію ДПА України» вбачається, що 07.02.2011р. державному реєстратору передано ряд документів для внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про прийняте рішення щодо грипинення ДПА України. А довідкою з Єдиного державного реєстру підтверджено, що 08.02.2011р.внесено рішен ня засновників щодо припинення юридичної особи ДПА України,яке пов'язане з реорганізацією.
ДПС України ж зареєстрована в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10.02.2011р.за Р 10741450000038334. ДПС України передано функції та повноваження ДПА України.
Рішення про результати розгляду повторної скарги ДПА України приймалось 29.05 2011р., уже не маючи повноважень та функцій ДПА України, оскільки такі функції було передано 10.02.2011р., ДПС України, новій юридичній особі, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.
Проте, суд дані твердження залишив поза увагою.
Крім того апелянт зазначає, що досліджені в судовому засіданні матеріали зустрічних перевірок в порушення вимог ст.. 159 КАС України покладено в основу оскаржуваної постанови, оскільки, як вбачається з довідки Луцької об'єднаної державної податкової інспекції «Про результати зустрічної звірки ВАТ «Рожищенський сир завод» з питань взаємовідно син з СГД ОСОБА_1 за період січень-лютий, квітень 2021р.», яка підписана лише працівником податкової служби, а не підписана ні керівником, ні головним бухгалтером ВАТ «Рожщенський сир завод» перераховуються акти виконаних робіт і в період 2008, 2009р.р., що виходить за межі періоду перевріки. Також зазначено неіснуючі акти. А суд не мав правових підстав вважати це доказом по справі.
Голослівним є висновок суду про те, що допущення описок при складанні актів виконаних робіт по оренді автомобілів особами, які їх складали (в тому числі, і позивачем) не має наслідком їх недійсності. Вищезазначені акти ніким не складались, і ним в тому числі, їх не існує, вони і не долучені до матеріалів так званих зустрічних перевірок, а в акті перевірки від 28.04 2011р.є посилання саме на ці неіснуючі акти.
Така позиція суду свідчить про явне упереджене ставлення. Окрім того, самі акти виконаних робіт не є об'єктом оподаткування, оскільки в договорах оренди вказано порядок сплати орендної плати.
Довідкою № 515 від 14.11.2011р.ПАТ «Рожищенеький сир завод» стверджується, що розра хунки за оренду автомобілів проводились несвоєчасно. А це питання взагалі судом не оцінено в оскаржуваній постанові, що свідчить про неповноту з'ясувань та безпідставність незадоволення позовних вимог.
Жодним документом не відтворено, коли оплачувались кошти за оренду автомобілів в період, що перевірявся, сам акт має суперечності, адже за наявності актів виконаних робіт і ВАТ «Рожищенський сир завод» і ТзОВ «Шацький молокоза вод» за основу беруться різні чинники.
Не наведено в оскаржуваній постанові мотивів неприйняття доказів, що по матеріалах перевірки (акт від 28.04.2011р.) було постановлено рішення про застосування фінансових санкцій і апелянтом 12.05.2011 р.було сплачено 7996,88грн., пізніше було запропоновано повернути повідомлення-рішення і після його повернення 07.09.2011р. повернено кошти 7808,44грн.з місцевого бюджету.
Отже, повідомлення-рішкня від 17.05.2011р.є повторним, що не передбачено діючим законодавством.
Враховуючи вище викладенє просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопа да 2011 року та постановиш нову про задоволення по зовних вимог.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухваши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія скуддів вважає, що апеляційна скрага задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 18.01.2001 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку як платник податків у Турійському відділенні Ковельської МДПІ, протягом 2008, 2009, 2010 років перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. З 31.03.2011 року по 20.04.2011 року державним податковим ревізором-інспектором Турійського відділення Ковельської МДПІ проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, про що складено акт № 21/17/НОМЕР_1 від 28.04.2011 року згідно якого встановлено порушення платником податків підпункту «а» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пункту 6 статті 128 ГК України, статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», внаслідок чого донараховано 314849 грн. 48 коп. податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, в тому числі за 2008 рік - 89768 грн. 25 коп., за 2009 рік - 121675 грн. 77 коп., за 2010 рік - 103405 грн. 46 коп., та пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року на суму 498075 грн. 62 коп., у тому числі за жовтень-грудень 2008 року - 97931 грн. 23 коп. (489656 грн. 15 коп. х 20 %), за 2009 рік - 216312 грн. 47 коп. (1081562 грн. 37 коп. х 20 %), за 2010 рік - 183831 грн. 92 коп. (919159 грн. 61 коп. х 20 %). Такі висновки в згадано вище акті зроблені на підставі перевірки первинних документів, наданих платником податків, ксерокопій договорів оренди автомобілів, матеріалів справи по оподаткуванню, відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів та інформації Рожищенського відділення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та Шацького відділення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції, наданої на запити Турійського відділення Ковельської МДПІ № 839/10/17-224 від 24.03.2011 року, № 590/10/17- 224 від 24.02.2011 року (пункти 1.11, 1.12 акту перевірки).
В акті перевірки зазначено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 надавалися в оренду автомобілі орендарям ВАТ «Рожищенський сирзавод» протягом 2008- 2010 років та ТзОВ «Шацький молокозавод» протягом періоду з 01.10.2009 року по 31.10.2010 року. Розрахунки по орендній платі проводилися в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємця та готівкою з каси товариств на підставі видаткових касових ордерів. Протягом 2008 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 отримано виручки від надання автомобілів у оренду в сумі 1297940 грн. 01 коп., перевищення граничного обсягу виручки, дозволеного для перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (500 тис. грн.), допущено в третьому кварталі 2008 року.
У зв'язку з перевищенням суми виручки понад 500000 грн. 00 коп. за рік, яка є допустимою для фізичних осіб-підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, податковий орган відповідно до підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», статті 14 Декрету КМ України № 13-92, Інструкції № 12 включив суму перевищення у 2008 році в розмірі 797940 грн. 01коп. (1297940 грн. 01коп. - 500000 грн. 00 коп. = 797940 грн. 01коп.) до складу загального річного оподаткованого доходу та, з урахуванням 25 % витрат, пов'язаних з одержанням доходу, відповідно до вимог Інструкції № 12, в розмірі 199485 грн. 00 коп. (797940 грн. 01коп. х 25 % - 199485 грн. 00 коп.), визначив з суми чистого доходу 598455 грн. 01 коп. (797940 грн. 01 коп. - 199485 грн. 00 коп. = 598455 грн. 01 коп.), до сплати податок з доходів фізичних осіб у розмірі 89768 грн. 25 коп. (598455 грн. 01 коп. х 15 % = 89768 грн. 25 коп.). Такі зведені показники фінансово-господарської діяльності платника податків наведено в таблицях акту перевірки за період 2008-2010 років, згідно з якими позивач з одержаного у 2009 році доходу в розмірі 1081562 грн. 37 коп. мав сплатити 121675 грн. 77 коп. податку з доходів фізичних осіб, а у 2010 році з одержаного доходу на суму 919159 грн. 61 коп. - 103405 грн. 46 коп. податку. В акті перевірки також зазначено, що перевищення у 2008 році граничного обсягу виручки (зокрема, за три квартали 2008 року підприємцем отримана виручка від ВАТ «Рожищенський сирзавод» становила 808283 грн. 86 коп.) зобов'язувало позивача перейти з 01.10.2008 року на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником податку на додану вартість відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість». В порушення даної норми та підпункту 3.1.1 пункту 3 цього Закону фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року на суму 498075 грн. 62 коп., у тому числі, за жовтень-грудень 2008 року - 97931 грн. 23 коп. (489656 грн. 15 коп. х 20 % = 97931 грн. 23 коп.), за 2009 рік - 216312 грн. 47 коп. (1081562 грн. 37 коп. х 20 % = 216312грн. 47коп.), за 2010 рік - 183831 грн. 92коп. (919159грн. 61коп. х 20 % = 183831 грн. 92 коп.). Згідно зі статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не був зареєстрований платником податку на додану вартість і відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не мав права на отримання податкового кредиту. Відповідно року Турійським відділенням Ковельської МДПІ на підставі акту перевірки № 21/17/НОМЕР_1 від 28.04.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000231701 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 314849 грн. 48 коп., у тому числі, за основним платежем 314849 грн. 48 коп. та № 0000241701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 622594 грн. 53 коп., у тому числі, за основним платежем - 498075 грн. 62 коп., за штрафним (фінансовими) санкціями (штрафами) - 124518 грн. 91 коп. (т. 1, а. с. 7).
Позивач оскаржив такі податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПА у Волинській області від 28.07.2011 року № М/484/25-006 «Про результати розгляду первинної скарги» та ДПА України від 29.08.2011 року № 7505/М/25-0315 «Про результати розгляду повторної скарги» первинна та повторна скарги платника податків залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вріно врахував, що відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно із статтею 5 вказаного Указу Президента України у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
У даній спірній ситуації судом першої інстанції з'ясовано, що фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (орендодавцем) був укладений договір з ВАТ «Рожищенський сирзавод» (орендар) від 03.01.2008 року про надання в оренду 11 автомобілів, які орендар використовуватиме для перевезення молока, закупленого у населення, та доставки його до пункту призначення в місті Рожище Волинської області, термін оренди з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року (пункти 1, 2.1, 4.1 договору). Розмір орендної плати відповідно до пункту 5.1 договору оренди становив 400 грн. 00 коп. за одну тонну молока базисної жирності 3,4 % та в подальшому переглядався і змінювався в сторону збільшення відповідно до додатків № 1 від 01.02.2008 року, №2 від 01.04.2008 року, №3 від 01.05.2008 року, №4 від 01.06.2008 року.
Крім того Договір оренди на тих же умовах був укладений позивачем 02.01.2009 року з орендарем ВАТ «Рожищенський сирзавод» на оренду 6 автомобілів протягом 2009 року, в який вносилися зміни в частині орендної плати згідно з додатком № 1 від 01.10.2009 року та 02.01.2010 року на оренду 9 автомобілів протягом 2010 року з відповідними додатками.
Щомісяця комісією у складі інженера відділу заготівлі ВАТ «Рожищенський сирзавод» та підприємця ОСОБА_1 складалися акти виконаних робіт по оренді автомобілів з відповідними розрахунками орендної плати, які скріплялися підписами представника орендаря та підприємця ОСОБА_1, печатками суб'єктів господарювання та затверджувалися головою правління ВАТ «Рожищенський сирзавод».
Відповідно до даних актів виконаних робіт по оренді автомобілів вартість послуг, наданих позивачем у 2008 році, склала всього на суму 1355647 грн. 00 коп., у 2009 році - 899477 грн. 00 коп., у 2010 році - 958740 грн. 00 коп.
Крім того, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендодавцем) були укладені договори з ТзОВ «Шацький молокозавод» (орендар) від 28.09.2009 року та від 01.01.2010 року про надання в оренду автомобілів, які орендар використовуватиме для перевезення молока, закупленого у населення, та доставки його до пункту призначення в смт. Шацьк Волинської області, термін оренди з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, по одному договору, та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, по іншому (пункти 1.1, 2.1, 4.1 договорів) (т. 1, а. с. 123-124). Розмір орендної плати відповідно до пункту 5.1 договорів оренди становив 600 грн. 00 коп. за одну тонну молока базисної жирності 3,4 %.
Щомісяця комісією у складі директора ТзОВ «Шацький молокозавод» та підприємця ОСОБА_1 складалися акти виконаних робіт по оренді автомобілів з відповідними розрахунками орендної плати, які скріплялися підписами представника орендаря та підприємця ОСОБА_1, печатками суб'єктів господарювання та затверджувалися директором ТзОВ «Шацький молокозавод».
Відповідно до таких актів виконаних робіт по оренді автомобілів вартість послуг, наданих позивачем у 2009 році на суму 80066 грн. 40 коп., у 2010 році - 264783 грн. 64 коп.
Обставини щодо надання послуг з оренди автомобілів відповідають тим обставинам, які викладені в акті перевірки №21/17/НОМЕР_1 від 28.04.2011 року. Крім того, підтверджено і факт проведення розрахунків між позивачем і ВАТ «Рожищенський молокозавод», ТзОВ «Шацький молокозавод» та надходження виручки на розрахунковий рахунок підприємця шляхом проведення безготівкових розрахунків та виплати готівкових коштів з каси орендарів у вигляді перерахування орендної плати за договорами, укладеними з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на оренду автомобілів.
Отже судом першої інстанції встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у 2008 році отримано на розрахунковий рахунок та готівкою виручку від здійснення операцій з надання автомобілів в оренду ВАТ «Рожищенський сирзавод» у розмірі 1297940 грн. 01коп., чим допущено перевищення граничного (допустимого) розміру, передбаченого для застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, на 797940 грн. 01 коп. (1297940 грн. 01 коп. - 500000 грн. 00 коп. = 797940 грн. 01 коп.), таке порушення мало місце в III кварталі 2008 року, оскільки з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року сума виручки склала 808283 грн. 86 коп. У зв'язку з цим, суд першої інстанції правильно вважав, що позивач повинен був, починаючи з наступного звітного періоду, тобто, з четвертого кварталу 2008 року, перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, як це передбачено статтею 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98, проте позивач продовжував протягом 2008, 2009, 2010 років перебувати на спрощеній системі оподаткування. За таких обставин оподаткування доходів, одержаних платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосовуванням правил загальної системи оподаткування.
Загальна система оподаткування, обліку і звітності суб'єктів господарювання фізичних осіб передбачає нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб. Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2006 року (з наступними змінами та доповненнями, чинного до 31.12.2010 року) загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. Згідно із підпунктом 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом. Відповідно до підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 цього ж Закону якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Стаття 18 вказаного Закону визначає порядок подання платником податку річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації), а статтею 19 цього Закону визначені обов'язки платника податку. Підпунктом 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності. Пунктом 7.1 статті 7 цього Закону встановлено ставка податку в розмірі 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.
Згідно зі статтею 13 Декрету КМ України №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документшіьно, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. Відповідно до абзацу третього статті 13 Інструкції № 12 загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції, тобто 25 відсотків.
З огляду на це суом першої інстанції зробленго обґрунтований висновок, що у випадку перевищення фізичною особою-підприємцем, який є платником єдиного податку, протягом звітного року обсягу граничного рівня виручки (500000 грн. 00 коп.), визначеного статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98, така особа зобов'язана на підставі підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8, статей 18, 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» включити вказану суму перевищення до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 вказаного Закону.
Крім того, судом вірно враховано, що відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Згідно з пунктом 9.4 статті 9 цього ж Закону якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
З огляду на це суд першої інстанції вірно вважав, що Ковельською МДПІ правомірно нараховано податок з доходів фізичних осіб з одержаних фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 доходів у 2008 році (в сумі, що перевищує 500000 грн. 00 коп.), 2009, 2010 роках, з врахуванням 25 % витрат, пов'язаних з одержанням доходу, відповідно до вимог Інструкції № 12, а саме в розмірі 89768 грн. 25 коп. за 2008 рік. 121675 грн. 77 коп. за 2009 рік, 103405 грн. 46 коп. за 2010 рік, а всього 314849 грн. 48 коп., та податок на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року на суму 498075 грн. 62 коп., у тому числі за жовтень-грудень 2008 року - 97931 грн. 23 коп., за 2009 рік - 216312 грн. 47 коп., за 2010 рік - 183831 грн. 92 коп.
При цьому, суд підставно відхилив доводи позивача про те, що перевірка проведена не на підставі первинних документів, а тому висновки акту перевірки не можуть слугувати підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, бо відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів; платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Судом при розгляді справи з'ясовано, що позивачем обов'язок з надання первинних документів не повністю був виконаний, зокрема, для перевірки не представлена Книга обліку доходів і витрат підприємця, відомості про надходження коштів на розрахунковий рахунок та в касу підприємця. Проте обставини надходження виручки від здійснення підприємницької діяльності (надання в оренду автомобілів) фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 були повністю підтверджені даними зустрічних перевірок орендарів ВАТ «Рожищенський сирзавод» та ТзОВ «Шацький молокозавод», що проведені на підставі первинних документів, та покладені в основу акту перевірки підприємця ОСОБА_1
З огляду на це суд підставно прийшов до переконання про правомірність використання Ковельською МДПІ матеріалів зустрічних перевірок контрагентів, в тому числі довідки Луцької об'єднаної державної податкової інспекції «Про результати зустрічної звірки ВАТ «Рожищенський сирзавод» з питань взаємовідносин з СГД ОСОБА_1.», листа Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції від 19.04.2011 року №2449/23-110 про проведення перевірки взаєморозрахунків СГД ОСОБА_1 з ТзОВ «Шацький молокозавод» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.
Крім того суд першої інстанції вірно вважав помилковим твердження позивача про те, що в правовідносинах оренди рухомого майна орендарі виступають податковими агентами, на яких покладається обов'язок перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, з посиланням на підпункт 4.2.7 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», бо дана норма Закону визначає, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього Закону, який в свою чергу визначає оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), і не регулює питання оподаткування при оренді рухомого майна, а тому не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Крім того суд підставно відхилив твердження позивача про те, що автомобілі в оренду здавалися фізичною особою ОСОБА_1, а не підприємцем ОСОБА_1, як встановив податковий орга, бо наведеними вище доказами (договорами оренди, актами виконаних робіт) підтверджуються обставини надання автомобілів в оренду ВАТ «Рожищенський сирзавод» та ТзОВ «Шацький молокозавод» саме суб'єктом господарювання ОСОБА_1 і надходження виручки від такої діяльності до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Реєстрація автомобілів за фізичною особою, а не за підприємцем не означає, що такі транспортні засоби надаються в оренду фізичною особою, оскільки згідно із пунктом 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року (з наступними змінами та доповненнями), транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами, тобто у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу не може зазначатися як їх власник фізична особа - підприємець, оскільки чинним законодавством чітко передбачено, що за фізичною особою - підприємцем транспортні засоби та машини реєструються як за фізичною особою.
Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що в довідці Луцької об'єднаної державної податкової інспекції «Про результати зустрічної звірки ВАТ «Рожищенський сирзавод» з питань взаємовідносин з СГД ОСОБА_1.» зазначені неіснуючі акти виконаних робіт від 31.04.2008 року, 31.06.2008 року, 31.04.2009 року, 31.06.2009 року, 31.04.2010 року, 31.06.2010 року, оскільки таких дат не існує в календарному році, бо правильно зазначив суд , що допущення описки при складанні актів виконаних робіт по оренді автомобілів особами, які їх складали (в тому числі, позивачем), не має наслідком їх недійсність.
З огляду на викладен вище суд прийшов до обґрунтованого висноку, що Ковельською МДПІ правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 року № 0000231701 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 314849 грн. 48 коп. (у тому числі, за основним платежем - 314849 грн. 48 коп.), та № 0000241701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 622594 грн. 53 коп. (у тому числі, за основним платежем - 498075 грн. 62 коп., за штрафним (фінансовими) санкціями (штрафами) - 124518 грн. 91коп.), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того суд першої інстанції вірно вважав, що не підлягають також задоволенню позовні вимоги про визнання нечинними рішення ДПА у Волинській області від 28.07.2011 року № М/484/25-006 «Про результати розгляду первинної скарги», рішення ДПА України від 29.08.2011 року № 7505/М/25-0315 «Про результати розгляду повторної скарги», оскільки викладені в них висновки відповідають суті встановленого податковим органом порушення, такі рішення прийняті у порядку, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством. А доводи позивача про відсутність повноважень у першого заступника голови комісії з проведення реорганізації ДПА України, заступника голови Державної податкової служби України на підписання рішення ДПА України від 29.08.2011 року № 7505/М/25-0315 «Про результати розгляду повторної скарги» спростовуються наступним: відповідно до пункту 15 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010 року № 1001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.01.2011 року за № 10/18748, рішення за результатами розгляду скарги платника податків приймає керівник органу державної податкової служби (заступник керівника). Згідно із пунктом 12 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074. орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Президентом України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Президента України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Президентом України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 року № 836-р «Питання державної податкової служби», Уряд України погодився із пропозицією Міністерства фінансів про можливість забезпечення здійснення Державною податковою службою функцій і повноважень Державної податкової адміністрації, що припиняється. Крім того, з листа Державної податкової служби України від 09.11.2011 року №2497/5/10-1416/4518 вбачається, що Державна податкова служба України зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 10.02.2011року за № 10741450000038934, а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 року № 836-р «Питання Державної податкової служби» Державній податковій службі України передано функції та повноваження Державної податкової адміністрації України, що припиняє свою діяльність у зв'язку із реорганізацією згідно з Указом Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».
Відповідно до пунктів 1, 2.1 наказу ДПА України від 09.02.2011 року №81 «Про реорганізацію ДПА України» розпочато процедуру реорганізації Державної податкової адміністрації України шляхом перетворення у Державну податкову службу України, зобов'язано керівників структурних підрозділів ДПА України з 10.02.2011 року здійснювати видання (підписання) документів від імені ДПА України виключно за підписом осіб, які входять до керівництва Комісії з проведення реорганізації ДПА України з обов'язковим зазначенням посади у Комісії, в склад якої входить перший заступник першого заступника голови комісії з проведення реорганізації ДПА України Клименко О.В.
Таким чином, судом першої інстанції не встановлено порушення норм законодавства контролюючими органами при розгляді скарг платника податку позивача в адміністративному порядку, рішення ДПА у Волинській області від 28.07.2011 року № М/484/25-006 «Про результати розгляду первинної скарги», ДПА України від 29.08.2011 року № 7505/М/25-0315 «Про результати розгляду повторної скарги» є правомірними, підписані уповноваженими на те посадовими особами.
З урахуванням викладенего суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає номрам маетріального та процессуального права.
Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року по справі № 2а/0370/2540/11- без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин