28 січня 2015 року м. Київ К/800/55781/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Голяшкіна О.В., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «ЖБК-1» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі за позовом обслуговуючого кооперативу «ЖБК-1» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправним рішення в частині, -
Обслуговуючий кооператив «ЖБК-1» звернувся до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправним рішення в частині.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2014 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано абзаци перший та шостий пункту 12 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Отто Шмідта, 9-11 у Шевченківському районі міста Києва, що надані 01 квітня 2014 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обслуговуючому кооперативу «ЖБК-1».
Присуджено з Державного бюджету України на користь обслуговуючого кооперативу «ЖБК-1» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2014 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з обслуговуючого кооперативу «ЖБК-1» на користь держави судовий збір у розмірі
109, 62 грн.
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, обслуговуючий кооператив «ЖБК-1» звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 01 квітня 2014 року надано обслуговуючому кооперативу «ЖБК-1» Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Отто Шмідта, 9-11 у Шевченківському районі міста Києва.
При цьому в абзаці першому пункту 12 Містобудівних умов та обмежень, виданих Обслуговуючому кооперативу «ЖБК-1» зазначено про необхідність узгодження проектної документації у Головному управлінні охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Державній службі Міністерства культури України, у зв'язку із тим, що ділянка проектування потрапляє в зону охоронюваного ландшафту; в абзаці шостому пункту 12 вказано на необхідність надання проекту на розгляд та узгодження до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини.
Вважаючи, що абзаци перший та шостий пункту 12 вищезазначених Містобудівних умов є протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.
До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.
Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07 липня 2011 року передбачено, що до складу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки входять планувальні обмеження (зони охорони пам'яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони) та вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Відповідно до Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 45 від 16 травня 2011 року - проектна документація на будівництво об'єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зони охорони пам'ятки - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.
Положеннями статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони.
Згідно зі статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.
Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту об'єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини.
Згідно з пунктом 13 додатка 2 до розпорядження Київської міської державної адміністрації
від 17 травня 2002 року № 979, яким визначено статус історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва в зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту.
Пунктом 3.4.3.8 ДБН Б.2.2-2-2008 Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам'яток архітектури та містобудування, затверджених наказом Мінрегіонбуду України
від 11 червня 2008 року № 249 визначено, що всі роботи в зоні охоронюваного ландшафту здійснюються лише після розроблення історико-містобудівних обґрунтувань і за проектами, погодженими з органами охорони культурної спадщини та відповідними органами з питань містобудування і архітектури.
Відповідно до пункту 3.4.3.5 ДБН Б.2.2- 2- 2008 у місцях традиційної забудови можливе зведення окремих нових будівель та реконструкція існуючих, які не порушують цінних природних, історичних та пейзажних якостей ландшафту, що охороняються.
Так, судами встановлено, що відповідно до пункту 3.4.5 додатку 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 вулиця Отто Шмідта входить до зони охоронюваного ландшафту.
Враховуючи, що вулиця Отто Шмідта в місті Києві входить до зони охоронюваного ландшафту, зазначення відповідачем про необхідність узгодження проектної документації у Головному управлінні охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Державній службі Міністерства культури України, та наданні проекту на розгляд та узгодження до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини є правомірним.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що при вчиненні оскаржуваних дій відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З таким висновком апеляційного суду погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки він ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Постановлене у справі рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «ЖБК-1» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі за позовом обслуговуючого кооперативу «ЖБК-1» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправним рішення в частині - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: