про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
31 січня 2015 р. Справа № 814/271/15
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лісовська Н. В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
УПФУ в Веселинівському районі Миколаївської області, вул. Леніна, 14, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57000
доОСОБА_1, АДРЕСА_1, 57001
простягнення надміру виплачених коштів у сумі 4196,00 грн.,
Управлінням ПФУ в Веселинівському районі Миколаївської області подано позов до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 4196,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що відповідач, отримуючи пенсію по втраті годувальника, не повідомила про обставини, що впливають на її пенсійне забезпечення.
Заявник у позовній заяві посилається на ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку..
Відповідно до приписів ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що дану заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Так, відповідно до ч. 1-2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Приписам наведеної норми кореспондують положення ч. 4 ст. 21 КАС України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз вказаної вище норми дає підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Статтею 11 Цивільного кодексу України, встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 Цивільного кодексу України). Визначена у вказаній нормі Цивільного кодексу відповідальність є деліктною і застосовується лише при наявності певних, передбачених законом умов, а саме: наявність складу правопорушення, тобто - наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди - відповідача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача шкоди.
Оскільки управлінням ПФУ заявлені до фізичної особи вимоги про відшкодування шкоди за відсутності публічно-правового спору, справа підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.
Така ж правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 18.06.2013 р. у справі № 21-204а13 і від 14.03.2013 р. у справі № 21-15а13, в яких містяться висновки про те, що вимоги органів пенсійного фонду України про відшкодування шкоди, заподіяної фізичними або юридичними особами, які не є суб'єктами владних повноважень, вирішуються в порядку цивільного або господарського судочинства.
Також суд приймає до уваги, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.02.2014 р. № 2 був виключений п. 16.2 постанови від 20.05.2013 р. № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", яким передбачалось віднесення відповідної категорії справ до юрисдикції адміністративних судів.
Наслідками того, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, є відмова у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст. 109 ч. 1 п. 1 КАС України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н. В. Лісовська