28 січня 2015 р. Справа № 521/17935/14-а
Категорія: 10.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Михайлюк О.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді -Шеметенко Л.П.
судді -Запорожана Д.В.
судді -Кравець О.О
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про:
- визнання неправомірними дії щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до шести років;
- зобов'язання провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років з урахуванням проведених виплат.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що відповідач протиправно виплачує їй допомогу по догляду за дитиною у меншому розмірі ніж передбачено законодавством.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано неправомірними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо виплати ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 13 березня 2014 року до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до шести років.
Зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради провести перерахунок допомоги ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 13 березня 2014 року до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 13 березня 2014 року в розмірі 130 гривень щомісячно, яка призначена відповідачем.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що з 01 січня 2011 року існує дві законодавчі норми щодо виплати допомоги по догляду за дитиною у розмірах, передбачених Законом №2811-XII та Законом №2240-ІІІ. Оскільки спір виник щодо виплати допомоги з 2014 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то, на думку суду, на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми Закону №2240-ІІІ, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача по призначенню позивачеві допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн. є протиправними, в зв'язку з чим, позов належить задовольнити.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Даний спір виник з приводу виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно, на спірні поширюються норми спеціального Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (№2240-III).
Преамбулою цього Закону встановлено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Частиною першою ст. 6 цього Закону визначено коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, в тому числі, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах (пункт 1).
Згідно з частиною 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).
Оскільки позивач є застрахованою особою та перебуває в трудових відносинах з певним роботодавцем, то відсутні законні підстави для зобов'язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради донарахувати та виплатити позивачу допомогу в розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», що помилково не було встановлено судом першої інстанції.
Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради -задовольнити.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2014 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_4 у задоволенні адміністративного позову до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л Л.П. Шеметенко
Суддя: Д. В. Запорожан
Суддя: О.О. Кравець