Справа: № 357/15493/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Гапоненко А.П. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
26 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
судців Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2014 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила: зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області призначити позивачу, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 14.07.2014.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2014 позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши судцю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є особою постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1
ОСОБА_2 проживає разом з чоловіком ОСОБА_3 в м. Білій Церкві з 1984 року, спочатку за адресою АДРЕСА_1, а потім вони отримали у безстрокове користування земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_2, де збудували будинок в якому проживають з 1992 року по даний час.
Позивач у шлюбі народила дітей - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані і отримали свідоцтва про народження відділом РАЦС Білоцерківського міськвиконкому.
ОСОБА_2 є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роки, до якого відноситься м. Біла Церква.
Позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області із заявою про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням начальника управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області від 14.10.2014 41/4578 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з тим, що заявником не надано всіх документів для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач мав право на призначення державної пенсії, а Пенсійний фонд протиправно відмовив їй в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області відмовляючи позивачу у призначенні пенсії діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необгрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчались у цій зоні не менше чотирьох років.
У відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій на два роки та додатково один рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Відповідно до ст. 65 вказаного Закону посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986 по 1993, тобто більше ніж 4 роки, як того вимагає ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» колегія суддів вважає, що позивач має право на призначення державної пенсії із зниженням пенсійного віку.
Більш того, згідно постанови Верховного суду України від 21.11.2006 єдиним документом, який підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право на користування пільгами встановленими Законом № 796-12, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Колегія судців звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія посвідчення серії НОМЕР_1 зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993.
Тобто позивачем надана достатня кільки документів, що дають підстави для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, визначеного Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач мав право на призначення пенсії з 14.07.2014, а тому позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія судців вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2014 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.,
Шурко О.І.
.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.