29 січня 2015 року м. Київ К/800/17509/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області до Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області про скасування постанови,
за касаційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року,
встановив:
В січні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області (далі - управління ПФУ) звернулось з позовом до Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області (далі - відділ ДВС) про скасування постанови від 26.12.2013 р. ВП № 41317935 про закінчення виконавчого провадження.
Позов обґрунтувало тим, що внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) запису про рішення засновників (учасників) Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" (далі - Роменський КХП) щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації не є підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки не є припиненням юридичної особи в розумінні Цивільного і Господарського кодексів України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відділ ДВС просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами статті 67 Закону України "Про виконавче провадження", яка є спеціальною щодо підстав і порядку закінчення виконавчого провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що на виконанні у відділі ДВС знаходилось виконавче провадження ВП № 41317935 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-8281/10/1870, виданого 24.02.2011 р. Сумським окружним адміністративним судом, про стягнення з Роменського КХП на користь управління ПФУ заборгованості зі сплати страхових внесків за серпень 2010 року в сумі 26296,21 грн.
26.12.2013 р. державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 49, статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відкриттям ліквідаційної процедури відносно Роменського КХП згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 р. № 764 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 р. № 626.
Пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Згідно з частинами першою і другою статті 104 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації; юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Отже, ліквідація юридичної особи в розумінні пункту 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" означає не проведення процедури припинення юридичної особи, а факт відсутності її існування.
Як встановлено судами, в Єдиному державному реєстрі немає запису про державну реєстрацію припинення Роменського КХП.
За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи, як складової процедури державної реєстрації припинення юридичної особи, врегульованої статтями 34-36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не свідчить про припинення юридичної особи в установленому законом порядку та не є підставою для закінчення виконавчого провадження за пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".
За приписами частин другої і третьої статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" (діє в редакції Закону України від 04.11.2010 р. № 2677-VI) в разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.
Правила цієї статті кореспондуються з пунктом 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в чинній редакції Закону України від 02.10.2012 р. № 5405-VI), який визначає окремою підставою для закінчення виконавчого провадження факт визнання боржника банкрутом.
Відповідно до частини четвертої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (доповненою згідно із Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI, враховуючи зміни, внесені Законом України від 02.10.2012 р. № 5405-VI) постанова про закінчення виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
За змістом статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, а якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів - за рішенням суду в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку: якщо юридична особа припиняється за рішенням її учасників і в неї достатньо майна для задоволення вимог кредиторів, то виконавчі дії за виконавчим документом здійснюються до моменту ліквідації (державної реєстрації припинення юридичної особи) і виконавче провадження підлягає закінченню за пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження". Якщо здійснюється судова процедура банкрутства, то закінчення виконавчого провадження відбувається за пунктом 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" після прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Отже, посилання відповідача на встановлення статтею 67 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження є необґрунтованими, оскільки цією нормою регулюється порядок звернення стягнення на майно у разі реорганізації або ліквідації юридичної особи.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Ліпський Д.В.