"29" січня 2015 р. м. Київ К/800/11573/14
К/800/21308/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.,
секретаря Горбатюка В.С.,
за участю: представника позивача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові та ОСОБА_5 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 5 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2013 року,
встановив:
У жовтні 2012 року ОСОБА_5 пред'явив позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові (далі - УПФ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Просив суд визнати дії УПФ протиправними та зобов'язати призначити з 23 вересня 2012 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.
Позов обґрунтував тим, що в липні 2012 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак йому було відмовлено в зарахуванні стажу роботи з 1 січня 2010 року через невизначеність форми довідки для його підтвердження.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 5 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2013 року, позов задоволено частково: зобов'язано УПФ зарахувати до пільгового стажу роботи час роботи ОСОБА_5 вахтовим методом в зоні відчуження, починаючи з 1 січня 2010 року; повторно розглянути питання щодо наявності підстав для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за списком № 1, починаючи з 23 вересня 2012 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, звертаючи увагу на неправильне встановлення обставин у справі, зокрема безпідставне посилання судів на його роботу вахтовим методом, просить скасувати судові рішення та задовольнити позов.
У касаційній скарзі УПФ вказує на неможливість зарахування періоду роботи в зоні відчуження після 1 січня 2010 року через невизначеність форми довідки, просить скасувати судові рішення та відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і за наявності стажу роботи не менше ніж 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівники, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону (чоловіки 60 років), на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно із позицією 22.1-1г підрозділу 1 розділу XXII Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до таких осіб відносяться працівники, зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджується МНС за погодженням з Мінпраці та МОЗ.
Частиною першою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
За приписами абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36).
У липні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до УПФ із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1.
Листом від 26 липня 2012 року № 13710/05 позивача повідомлено, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через неможливість зарахувати до пільгового стажу періоду роботи з 1 січня 2010 року (невизначено форму довідки для підтвердження цього стажу).
При цьому УПФ погодилось із зарахуванням до пільгового стажу роботи за списком № 1 3 роки 11 місяців 5 днів.
Зокрема, за підрахунками УПФ період роботи з 12 вересня 2005 року по 25 липня 2007 року з урахуванням відпрацьованих робочих днів в зоні відчуження склав у пільговому обчисленні (1,5 кратному розмірі) 1 рік 9 місяців 7 днів; періоди роботи в зоні відчуження за 2007 та 2008 роки склали у пільговому обчисленні 1 рік 4 місяці 10 днів; період роботи з 5 по 18 грудня 2008 року склав у пільговому обчисленні 6 днів та 9 місяців 12 днів за період роботи за 2009 рік.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 12 вересня 2005 року по 6 серпня 2007 року ОСОБА_5 працював інженером з охорони праці ВАТ «Будівельно-монтажне управління Київської ТЕЦ-6», з 23 серпня 2007 року по 13 листопада 2008 року - інженером з охорони праці дочірнього підприємства «Чорнобильське монтажне управління» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», з 17 листопада 2008 року по 17 листопада 2010 року - інженером з охорони праці групи управління проектом «Укриття» ДП «Ютем-Інжиніринг» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», з 17 лютого 2011 року по теперішній час - працює в компанії «Буйг Траво Пюблік».
Період роботи, починаючи з 1 січня 2010 року, до пільгового стажу ОСОБА_5 відповідач не зарахував, посилаючись на відсутність відомчих роз'яснень з приводу форми довідки для зарахування даного пільгового стажу.
Задовольняючи позовні вимоги, суди правильно виходили з того, що відсутність відомчих роз'яснень з приводу порядку застосування діючого законодавства України не може позбавляти особу прав і гарантій, встановлених законом.
Однак, зобов'язуючи УПФ зарахувати до пільгового стажу час роботи ОСОБА_5 вахтовим методом в зоні відчуження, суди не зазначили, які докази вказують на саме такий характер роботи.
У зв'язку з цим, суди мали встановити, чи працював позивач повний робочий день в зоні відчуження і якими документами дана обставина підтверджуються.
Суди не перевірили, чи має ОСОБА_5 право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1 та не вирішили цієї позовної вимоги, а лише зобов'язали відповідача повторно розглянути це питання, не навівши відповідних мотивів щодо обрання такого способу захисту прав позивача.
Частиною першою статті 220 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі статтею 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 5 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Ліпський Д.В.