22 січня 2015 року м. Київ К/800/28707/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддівОстровича С.Е.
Степашка О.І.
Федорова М.О.
секретаря судового засідання Іванова К.Ю.,
представник позивача Свердліченко Я. А.
представник відповідача Зубенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі - ТОВ "АТ Каргілл") звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Центральний офіс) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року позов ТОВ "АТ Каргілл" задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року апеляційну скаргу Центрального офісу залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Центральний офіс подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "АТ Каргілл" у задоволенні позову.
ТОВ "АТ Каргілл" подало письмові заперечення на касаційну скаргу Центрального офісу.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Центральним офісом проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ТОВ "АТ Каргілл" у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за жовтень 2013 року з урахуванням уточнюючого розрахунку. За результатами перевірки складено акт №1457/40-50/37-10/20010397 від 10 грудня 2013 року.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "АТ Каргілл" вимог п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2013 року на суму ПДВ 2004681, 00 грн.
На підставі акта перевірки Центральним офісом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000843720 від 27 грудня 2013 року, яким ТОВ "АТ Каргілл" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2013 року на 2004681, 00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до декларації ТОВ "АТ Каргілл" з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, до складу податкового кредиту включено суму ПДВ у розмірі 2004681, 00 грн. за податковими накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Згідно абзацу 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "АТ Каргілл" додано до декларації додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" в підрозділі "Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу заявляю про порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних" розділу 4 відображено податкові накладні.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що платник податку може включати до податкового кредиту суми податку по податковим накладним протягом 365 днів з дати їх виписки, при цьому скарга на постачальника, який порушив порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подається в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до складу податкового кредиту.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли до висновку про те, що так як ТОВ "АТ Каргілл" включено до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року суму ПДВ у розмірі 2004681, 00 грн. по податковим накладним, які виписані постачальником до спливу 365 днів, та скарга на постачальників, які порушили порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подана у тому звітному періоді, в якому суми ПДВ по податкових накладних включені до складу податкового кредиту, то ТОВ "АТ Каргілл" правомірно задекларовано суму ПДВ у складі від'ємного значення, а тому податкове повідомлення-рішення Центрального офісу є протиправним.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "АТ Каргілл".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.О. Федоров