21 січня 2015 року м. Київ К/9991/28589/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 по справі №2а/2370/7718/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро» до Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.11.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро» до Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 №0000222310.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Корсунь-Шевченківська міжрайонна державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби 17.04.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.06.2012 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог Корсунь-Шевченківська міжрайонна державна податкова інспекція Черкаської області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 125 Земельного кодексу України, статей 1 та 20 Закону України «Про оренду землі»,статей 210 та 640 Цивільного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Городищенському районі Черкаської області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 329711,00грн., в тому числі: у липні 2010 року на суму 68767,00грн., у серпні 2010 року - 163936,00грн., у вересні 2010 року - 97008,00грн.
Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивач протягом 2010 року використовував землі в розмірі 644,13га у Городищенському районі (Калинівська сільська рада) та земельні ділянки загальною площею 494,49га (Райгородська сільська рада Кам'янецького району), при цьому землі Кам'янецького району використовувались на умовах оренди відповідно укладених договорів оренди без обов'язкової реєстрації, хоча право оренди земельних ділянок виникає з дня державної реєстрації.
Податковим органом зроблено висновок, що у «Розрахунку питомої ваги сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг)» в 2010 році повинна враховуватися лише продукція, вирощена на власних та орендованих землях, тобто земельних ділянках в розмірі 644,13га. Таким чином, поставка позивачем протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно товарів, що не відповідають критеріям статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», перевищує 25% від загальної поставки і становить 36,9%, а тому на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування і воно є платником податку на додану вартість на загальних підставах.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Городищенському районі Черкаської області складено акт від 26.09.2011 №490/23-009/32654330 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 №0000222310, яким позивачу за збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 404600,00грн., в тому числі 322680,00грн. за основним платежем та 80920,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Пунктом 81.1 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.
Відповідно до пункту 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Згідно з пунктом 81.10 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, зазначається перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.
Відповідно до пункту 81.11 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то: на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею (таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку); податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; таке підприємство вважається платником податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва №100262042 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість позивач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з 01.01.2009, початок дії свідоцтва з 04.01.2010. До переліку видів діяльності за вказаним свідоцтвом віднесено, зокрема, вирощування зернових та технічних культур, код виду діяльності 01.11.0.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
К встановлено судами попередніх інстанцій, позивач з 2009 року використовує земельні ділянки, розміщені на території Райгородської сільської ради для вирощування сільськогосподарської продукції.
В листопаді 2009 року позивачем укладені договори оренди з власниками земельних ділянок, розміщених на території Райгородської сільської ради Кам'янського району, які пройшли державну реєстрацію 01.07.2010; станом на 01.08.2010 позивач використовував земельні паї загальною площею 647,37га.
Таким чином, зважаючи на те, що вирощена на земельних ділянках Райгородської сільської ради сільськогосподарська продукція поставлялась позивачем після державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які є чинними, недійсними не визнавались, достроково не розірвані, дія їх не зупинена, позивач у відповідності до вимог чинного законодавства мав право зараховувати суму доходу, отриманого від реалізації продукції, вирощеної на зазначених земельних ділянках, під час розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції.
Враховуючи викладене, за встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 по справі №2а/2370/7718/2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв