22 січня 2015 року м. Київ К/9991/50663/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2012
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012
у справі № 2а-15846/11/2070
за позовом Публічного акціонерного товариства заводу «Південькабель»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень- рішень
Публічне акціонерне товариство заводу «Південькабель» (далі по тексту - позивач, ПАТЗ «Південькабель») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2011 №0001660840, №0001670840.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань законності та достовірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за серпень 2011 року у розмірі 4920461,00 грн. та суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2011 року у розмірі 4474769,00 грн., що виникло за рахунок від'ємного значення, яке декларувалось у період з 01.07.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складено акт від 18.11.2011 №2197/40-028/00214534.
В акті перевірки зазначено порушення позивача вимог п. 201.10 ст. 201, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), а саме: завищення суми податкового кредиту за липень 2011 року на 2798,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «ОВД-трейд» (за результатами перевірки податковий кредит складає 19503 910,00 грн.); завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року на суму 2798,00 грн. (підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 4471971,00 грн. (ряд. 19, 20.02. декларації з ПДВ за липень 2011 року); завищення суми податкового кредиту за серпень 2011 року на 143400,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Промбудсервіс-11», ТОВ «ГЕС Україна», ПП «Промтехносервіс», ПП «Агробудіндустрія», ТОВ «Мегаполіс Інвест», ТОВ «НВП «Ліон Групп»; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року на суму 143400,00 грн. (підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 4777061,00 грн. (ряд. 19 та 20.2 декларація з ПДВ за серпень 2011 року); завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за серпень 2011 року на 2798,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 23.11.2011:
- №0001670840, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 143400,00 грн.;
- №0001660840, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2798,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 1399,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ПК України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «НВП «Ліон Групп» було укладено договір купівлі-продажу від 01.07.2011 №22/1, між позивачем та ТОВ «ГЕС Україна» було укладено договір поставки від 04.07.2011 №469, між позивачем та ТОВ «Мегаполіс Інвест» був укладений договір поставки від 01.04.2010 №10-с, між позивачем та ПП «Агробудіндустрія» було укладено договір підряду від 04.04.2011 №4/4 .
Крім того, позивачем придбано у ПП «Промтехносервіс» проволоку НХ 9,5 д.1,2 мм, МНМц43-0,5 д.1,2 мм.; у ПП «Промбудсервіс-11» барабан дер. №20. На підтвердження правочину позивачем надано видані контрагентом податкові накладні.
На виконання зазначених договорів в матеріалах справи містяться копії актів приймання-здачі виконаних робіт, затверджені керівниками підприємств-контрагентів, відомості ресурсів, акти звірок, довідки про вартість виконаних будівних робіт, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, видаткові накладні та податкові накладні, тому висновки судів з приводу їх реальності є обґрунтованим.
Судами було досліджено вказані первинні документи та зроблено висновок про їх відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою виникнення права на податковий кредит.
Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від коетрагентів податкових накладних, було здійснено ним на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.
Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентами, що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності.
Крім того, судами вірно зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ПП «Промбудсервіс-11», ТОВ «ГЕС Україна», ПП «Промтехносервіс», ПП «Агробудіндустрія», ТОВ «Мегаполіс Інвест», ТОВ «НВП «Ліон Групп» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров