22 січня 2015 року м. Київ К/800/14287/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013
у справі № 2а-10492/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Аскоп-Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2012 №0000582220, №0000562220.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 04.07.2012 №1582/22-222-30579869.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 464882,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення позивачем залишку від'ємного значення сум податку на додану вартість на суму 403257,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012: №0000562220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 465471,00 грн., у тому числі: 464 882,00 грн. - основний платіж, 589,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000582220, яким позивачеві зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на суму 403257,00 грн.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що зазначені податкові повідомлення-рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 369291,49 грн. та визначення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 461614,37 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суддів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який вже набув чинності на момент виникнення частини спірних правовідносин, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до статті 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинними на момент виникнення спірних правовідносин, безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Відповідно до статей 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається з договору поставки від 17.09.2003 №19/01, платіжних доручень та видаткових накладних на поставку, заборгованість ТОВ «Спадщина-капітал» перед позивачем виникла в січні 2005 року, у зв'язку з чим строк позовної давності стосовно такої заборгованості закінчується в січні 2008 року, а строк для визначення податкового зобов'язання податковим органом, враховуючи підпункт 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», закінчується в січні 2011 року.
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, у липні 2010 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Аскоп-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2010, за наслідками якої складено акт від 27.07.2010 №2964/23-222-30579869, в якому зафіксовано наявність заборгованості ТОВ «Спадщина-капітал» перед ТОВ «Аскоп-Україна» в сумі 1039754,94 грн., проте визначення податкового зобов'язання відповідачем не було здійснено. При цьому, відповідачем не спростовано, що ТОВ «Аскоп-Україна» не відносило відповідну заборгованість у сумі 1039754,94 грн. до складу валових витрат або податкового кредиту, а отже вони не підлягають зменшенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012 шляхом включення до складу податкового кредиту та валових витрат сум від операцій з безповоротної фінансової допомоги, яка виникла в результаті попередньої передоплати за товари, строк позовної давності якої минув, є неправомірними.
При цьому, суди вірно не погодилися із висновками відповідача щодо нікчемності господарських операцій між ТОВ «Аскоп-Україна» та ПП «Українська торгово промислова компанія», оскільки на підтвердження реальності вказаних операцій позивачем надано первинні документи, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: договір купівлі-продажу від 17.03.2011 №17/03/11 та договір зберігання від 18.03.2011 №25/4; видаткові накладні за березень-квітень 2011 року; рахунок-фактура від 16.03.2011 №СФ-0000015; податкові накладні від 17.03.2011 №3, від 18.03.2011 №4; від 05.04.2011 №34; копії платіжних доручень; акт здачі-прийняття робіт від 05.04.2011 №Д-11-00000085; складські квитанції.
Крім того, судами встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, були визнані протиправними дії ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС щодо виключення з електронної бази «Детальна інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» сум податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах ПП «Українська торгово-промислова компанія» з ТОВ «Аскоп-Україна» за березень 2011 року у розмірі 19600,20 грн.
За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров