27 січня 2015 року м. Київ К/800/56124/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Єрьоміна А.В.(головуючий);
Кравцова О.В., Цуркана М.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як дитині війни, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року,
У листопаді 2013 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Нечай Г.П. звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення (постанови). Заява мотивована тим, що у провадженні відділу знаходиться виконавчий лист, виданий Подільським районним судом м. Києва 30 липня 2012 року в справі № 2-А-4940/11 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва провести перерахунок ОСОБА_4 як дитині війни, з урахуванням щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату за період з 29 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням уже проведених виплат, боржнику був наданий строк на самостійне виконання судового рішення. Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва листом від 8 жовтня 2013 року за № 12407/02 повідомило, що бюджетні призначення на проведення компенсаційних виплат для забезпечення виконання судових рішень у Державному бюджеті на 2013 рік не передбачені.
ОСОБА_4 також подала заяву про зміну способу та порядку виконання як судового рішення в справі № 2-4940, так і рішень в інших справах, на її думку належним чином не виконаних за іншими виконавчими провадженнями, проте, просила стягнути з боржника заборгованість з виплати щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 вересня 2009 року по 31 грудня 2013 року у сумі 10159 грн. 71 коп., незаконні відрахування з пенсії - в сумі 1708 грн. 01 коп., витрати на лікування - в сумі 1091 грн. 33 коп. і моральну шкоду - в сумі 5000 грн.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2014 року заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві задоволено.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва на
користь ОСОБА_4 нараховану недоплату пенсії за період з 29 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, і уже проведених виплат, у загальній сумі 1382 грн. 10 коп.
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про зміну способу та порядку виконання рішення суду відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва задоволена.
Ухвала Подільського районного суду м. Києва від 7 березня 2014 року скасована.
У задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про встановлення способу і порядку виконання судового рішення відмовлено.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржуване рішення скасувати, залишити в силі ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 7 березня 2014 року.
Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року апеляційні скарги сторін задоволено частково, скасовано постанову Подільського районного суду м. Києва від 5 грудня 2011 року.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України неправомірними і зобов'язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 як дитині війни, з урахуванням щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату за період з 29 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням уже проведених виплат, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Подільським районним судом м. Києва 30 липня 2012 року видано виконавчий лист у справі № 2-А-4940/11 на виконання судового рішення від 10 липня 2012 року.
29 березня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 30 липня 2012 року в справі № 2-А-4940/11, і надав боржнику на добровільне виконання строк до семи днів.
Листом від 8 жовтня 2013 року за № 12407/02 Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва повідомило, що ОСОБА_4 здійснено перерахунок пенсії до виконавчого листа в справі №2-А-4940/11, нарахована недоплата в сумі 1382 грн. 10 коп., однак грошові кошти не виплачено за відсутності фінансування.
Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із пунктом 2 частини четвертої статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що зобов'язання, покладені на відповідачів судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин відповідач просив змінити не спосіб та порядок виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови.
Враховуючи положення статей 198, 223 КАС України, повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
«Захист порушеного права у судовому рішенні» і "спосіб виконання судового рішення" не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що приймаючи ухвалу про зміну способу виконання рішення суду, суд першої інстанції, фактично змінив його суть, що суперечить статті 263 КАС України.
Тому висновки суду апеляційної інстанції є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати судове рішення таким, що ухвалене з порушеннями норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді :