16 січня 2015 року м. Київ В/800/184/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Веденяпіна О.А. (судді-доповідача),
Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 грудня 2014 року у справі № 826/12756/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-МЕРЕЖИВО»
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 грудня 2014 року, якою, на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року у справі № 826/12756/14 відмовлено.
У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2012 року № К/800/57130/12.
Розглянувши заяву про перегляд рішення суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, виходячи з наступного.
Згідно із статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
У судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).
Однак, як вбачається зі змісту поданих судових рішень, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд, та справі, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними.
Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 грудня 2014 року у справі № 826/12756/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-МЕРЕЖИВО» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев
Н.Є. Маринчак
М.О. Федоров
Ю.І. Цвіркун