Справа №22ц/796/1607/15 Головуючий у 1 інстанції - Кізюн Л.І.
Доповідач - Панченко М.М.
29 січня 2015 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
Головуючого - Панченка М.М.
Суддів - Кирилюк Г.М., Вербової І.М.
При секретарі - Желепі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» на рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 16 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання недійсним кредитного договору,-
У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» і, посилаючись на ст.ст.203,215 ЦК України, просила винести рішення, яким визнати недійсним кредитний договір за №11006626000 від 30.05.2006 року, згідно якого позивачка отримала споживчий кредит у сумі 80.000 дол.США.
Крім того, відповідно до додаткових угод від 17.11.2007 року та 22.06.2007 року збільшено додатково кредитні кошти, відповідно, до 115.000 дол.США, та до 190.000 дол.США.
Зазначала, що будь-яких кредитних коштів від ПАТ»Укрсиббанк» вона не отримувала, а банк не має відповідних доказів отримання нею кредиту.
Вимагаючи визнання недійсним кредитного договору та зазначених додаткових угод, позивачка послалась на те, що згідно п.1.5. кредитної угоди надання кредиту здійснюється шляхом видачі готівки Позичальнику через касу банку за наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена у іноземній валюті - доларах США. Тобто, на думку позивачки, видачі готівкової іноземної валюти можлива лише з банківського рахунку клієнта банку (банківського рахунку, клієнтського рахунку, поточного рахунку, балансового рахунку)
Між тим, банківський рахунок позивачці не був відкритий банком, а, відповідно, не могли бути видані кредитні кошти.
Вважала ці умови несправедливими, і, відповідно, просила визнати кредитний договір недійсним в силу того, що банк при оформленні кредитного договору порушив її права як споживача кредитних послуг.
РішеннямСолом»янського районного суду м.Києва від 16 вересня 2014 року позов задоволено /а.с.86-89/.
Судовим рішенням визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту № за №11006626000 від 30.05.2006 року, укладеним між ПАТ»Укрсиббанк» та ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі ПАТ»Укрсиббанк» просить скасувати рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 16 вересня 2014 року, як постановлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові /а.с.93-97/.
Справа до слухання апеляційною інстанцією призначалась двічі, при цьому повідомлення про розгляд справи належним чином надсилались позивачці та її представнику за адресами указаними ними в позовній заяві. Колегія суддів розглядає відмову позивачки та її представника від отримання судових повісток, як недобросовісне відношення до своїх процесуальних обов»язків та, як неповагу до суду, а тому розглядає неявку цих осіб в судове засідання як неповажну, та вважає за можливе, відповідно до ст.305 ЦПК України розглянути справи за їх відсутності.
З вини позивачки та її представника справа, перебуває у провадженні апеляційного суду понад два місяці, що не узгоджується з вимогами ст.303-1 ЦПК України.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника ПАТ»Укрсиббанк», вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення першої інстанції не відповідає.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до кредитного договору за №11006626000 від 30.05.2006 року позивачка ОСОБА_2 отримала в ПАТ»УкрСиббанк» споживчий кредит у сумі 80.000 дол.США.
В подальшому, на підставі додаткових угод від 17.11.2007 року та 22.06.2007 року збільшено кредитні кошти, відповідно, до 115.000 дол.США, та до 190.000 дол.США.
Згідно п.1.5. Кредитного договору сторони домовились, що Банк надає Позичальнику кредит шляхом видачі готівки через касу банку.
В подальшому пунктом 4 додаткових угод до Кредитного договору сторонами було змінено п.1.5. Кредитного договору, зокрема сторони домовились, що Банк надає позичальнику Кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_1 у ПАТ»УкрСиббанк».
30.05.2006 Банком було надано позивачці кредитні кошти у сумі 80.000 дол.США шляхом видачі готівки через касу банку, що підтверджується заявою на видачу готівки №38 від 30.05.2006.
17.11.2006 та 22.06.2007 Банком перераховано на поточний рахунок НОМЕР_1 відкритий на ім»я позичальниці ОСОБА_2, відповідно, 35.000 дол.США та 75.000 дол.США, що підтверджується меморіальними ордерами та виписками з рахунку /а.с.67-70/.
У позовній заяві та поясненнях до суду ні позивачка ОСОБА_2 ні її представник не заперечували укладення та особисте підписання позивачкою зазначених договорів на загальну суму кредиту у розмірі 190.000 дол.
Таким чином, між ОСОБА_2 та ПАТ»Укрсиббанк» виникли відносини договору кредиту, які, відповідно до ст.1054 ЦК України полягають у тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із розуміння указаної норми слідує, що кредитний договір є укладений з моменту досягнення сторонами його у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
Між тим, вимагаючи визнання недійсним спірного Кредитного договору, позивачка посилається на те, що Банком не виконане грошове зобов»язання за кредитним договором, а сама вона за своїм підписом не зверталась до Банку з заявою про видачу готівки.
При цьому, з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи ні позивачка ні її представник до суду не звертались.
Відповідно до абз.3 п.2 та абз.6 п.5 Інструкції «Про касові операції в банках України», затвердженої постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2004 встановлено, що документ, який засвідчує видачу готівки з каси банку фізичним особам за операціями з клієнтами, є заява про видачу готівки, в якій обов»язково повинен бути підпис отримувача готівки.
Як встановлено вище, Банком надано суду копію заявки з особистим підписом ОСОБА_2 на видачу готівки у сумі 80.000 дол.США, що спростовує доводи позивачки в тій частин, що вона не отримувала указану кредитну суму від банку.
Між тим, колегія суддів, дійшовши висновку про відмову у позові щодо визнання недійсним кредитного договору з тих підстав, як стверджує позивачка, що вона не отримувала кредитні кошти, колегія суддів вважає, що указане обґрунтування не може бути підставою для визнання недійсним кредитного договору.
Як зазначено вище, кредитний договір в силу ст.1054 ЦК України є укладеним з моменту досягнення сторонами його у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, а не з моменту передачі кредитних коштів.
Таким чином, в разі невиконання Банком, як кредитором, договірних умов про передачу кредитних коштів, ОСОБА_2 мала правові підстави вимагати від свого партнера по договору ПАТ»УкрСиббанк» виконання ним договірних зобов»язань щодо видачі кредитних коштів, або вимагати розірвання договору на підставі ст.651 ЦК України.
Між тим, чинне законодавство не передбачає в цьому випадку визнавати Кредитний договір недійсним, лише з тих підстав, що Банк не виконав договір в частині видачі кредитних коштів.
Дійшовши висновку про відмову у задоволенні позову, колегія суддів керується ст.215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною, (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, оскільки позивачка та її представник не навели належних та допустимих доказів недійсності спірного кредитного договору.
Крім того, позивачка не навела суду достатніх доказів порушення Банком Закону України «Про захист прав споживачів» в частині внесення в умови договору положень, які могли б бути несправедливими по відношенню до позивачки, як споживача банківських послуг.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Згідно вимог ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту своїх прав шляхом визнання умов правочину несправедливими, а самого правочину недійсним, позивач ОСОБА_2 в силу ст.10 ЦПК України зобов»язана була довести правову та фактичну підставу несправедливих умов спірного кредитного договору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як ухвалене всупереч дійсним обставинам справи та вимогами чинного законодавства, підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у позові.
На виконання вимог ст.88 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ»УкрСиббанк» сплачений судовий збір у сумі 121 грн.80 коп.
Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» задовольнити.
Скасувати рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 16 вересня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання недійсним кредитного договору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» судовий збір у сумі 121 грн.80 коп.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді