22 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Пікуль А.А., Поливач Л.Д.
при секретарі: Бугаю О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/2121/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі по тексту - ДП «НАЕК «Енергоатом») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що ДП «НАЕК «Енергоатом» не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відбулися зміни в організації праці та скорочення посади позивача, і, що він був ознайомлений з наказом від 28 березня 2014 року № 278 та був попереджений про наступне звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а також того, що відповідачем було запропоновано позивачу переведення на інші чітко зазначені посади. Крім того, звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що профспілковий комітет отримував письмове подання відповідача про розірвання трудового договору з ОСОБА_2
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ДП «НАЕК «Енергоатом» проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважали, що спір вирішений судом правильно.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважає за можливе слухати справу за відсутності особи, що подала апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22 жовтня 2013 року наказом виконуючого обов'язки президента ДП «НАЕК «Енергоатом» № 833-к ОСОБА_2 було прийнято на роботу в ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаду провідного юрисконсульта відділу представництва в державній виконавчій службі, правоохоронних та контролюючих органах департаменту судової роботи Виконавчої дирекції з правового забезпечення (а.с 28).
Наказом президента ДП «НАЕК «Енергоатом» № 278 від 28 березня 2014 року «Про внесення змін до організаційної структури Дирекції Компанії» з метою вдосконалення системи управління з питань правового супроводження за всіма напрямками діяльності компанії вирішено питання про створення у підпорядкуванні президента виконавчу дирекцію з юридичних питань та супроводу процедур закупівель, виключення виконавчої дирекції з правового забезпечення зі складу дирекції компанії, виключення дирекції із забезпечення процедур конкурсних закупівель зі складу виконавчої дирекції із загальних питань (а.с.15-16).
На підставі вказаного наказу були внесені зміни №7 до штатного розпису - відбулося скорочення штату, а саме, скорочено (виведено) всі посади, які входили до складу виконавчої дирекції з правового забезпечення, в тому числі, і посаду провідного юрисконсультавідділу представництва в державній виконавчій службі, правоохоронних та контролюючих органах департаменту судової роботи, яку обіймав ОСОБА_2
08 квітня 2014 року ОСОБА_2 ознайомився з попередженням про наступне звільнення, наказом № 278 від 28 березня 2014 року «Про внесення змін до організаційної структури Дирекції Компанії» та вакантними посадами, які були в наявності в ДП «НАЕК «Енергоатом» (а.с.29).
Відповідно до наказу № 301-к від 28 травня 2014 року про надання відпустки з подальшим звільненням ОСОБА_2 та наказу № 434-к від 07 липня 2014 року про внесення змін до наказу від 28 травня 2014 року № 301-к ОСОБА_2 було звільнено з роботи з 07 липня 2014 року у зв'язку зі скороченням посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України та з виплатою грошової компенсації за 1 календарний день невикористаної ним основної відпустки за період роботи з 09 червня 2014 року по 07 липня 2014 року (а.с.30-31).
03 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, просив поновити його на роботі в ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаді провідного юрисконсульта відділу представництва в державній виконавчій службі, правоохоронних та контролюючих органах департаменту судової роботи виконавчої дирекції з правового забезпечення, а при її відсутності на іншій рівноцінній посаді у ДП «НАЕК «Енергоатом», стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 липня 2014 року по 03 вересня 2014 року у розмірі 19 062 грн. 80 коп.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_2 проведено у відповідності до вимог діючого трудового законодавства, підстави для визнання звільнення незаконним, зазначені позивачем у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 64 ГК України підприємству надано право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (вивільнення працівників).
За приписами ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п. 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Порядок вивільнення працівників визначено ст.49-2 КЗпП України.
Так, ч.3 цієї статті передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що при вирішенні питання про дотримання вимог законодавства власником або уповноваженим органом підприємства, установи, організації в цій частині підлягають з'ясуванню обставини, пов'язані з тим чи була у відповідача інша робота (вакантні посади), яку міг виконувати (займати) працівник відносно якого вирішувалось питання про звільнення, чи пропонувалась йому така робота (посади) та чи надавав він згоду на переведення на іншу роботу.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Як було встановлено, наказом президента ДП «НАЕК «Енергоатом» № 278 від 28 березня 2014 року вирішено питання про створення у підпорядкуванні президента виконавчу дирекцію з юридичних питань та супроводу процедур закупівель, виключення виконавчої дирекції з правового забезпечення зі складу дирекції компанії, виключення дирекції із забезпечення процедур конкурсних закупівель зі складу виконавчої дирекції із загальних питань. На підставі вказаного наказу було скорочено (виведено) всі посади, які входили до складу виконавчої дирекції з правового забезпечення, в тому числі і посаду провідного юрисконсульта відділу представництва в державній виконавчій службі, правоохоронних та контролюючих органах департаменту судової роботи. 08 квітня 2014 року позивач був ознайомлений з попередженням про скорочення займаної посади, в якому також було зазначено про наявність вакантних посад в штаті ДП «НАЕК «Енергоатом», про що свідчить його підпис у вказаному попередженні. Позивач не надав згоди на його переведення на будь-яку із запропонованих йому посад.
Встановлені судом обставини відповідають матеріалам справи.
Крім того, факти скорочення посади позивача внаслідок внесення змін до організаційної структури підприємства, попередження позивача за 2 місяці до наступного вивільнення та ненадання ОСОБА_2 згоди на переведення на іншу роботу встановлені також рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 03.10.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 09.12.2014) у справі за позовом ОСОБА_2 та інших до ДП «НАЕК «Енергоатом» про визнання протиправним та скасування розпорядчого документу (наказу від 28.03.2014 № 278), яким у позові відмовлено.
Таким чином, посилання апелянта на те, що відповідачем не було доведено наявності змін в організації праці і скорочення посади ОСОБА_2, та того факту, що він був попереджений про наступне звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а також того, що при його звільненні відповідачем було запропоновано переведення на інші посади, спростовуються матеріалами справи.
Також, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» вимог ст. 43 КЗпП України щодо отримання згоди профспілки на звільнення ОСОБА_2
Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2014 року ДП «НАЕК «Енергоатом» направило до Профспілкового комітету Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом» подання з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_2 за скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.98). Однак, по закінченню строку розгляду подання, визначеного ч. 2 ст. 43 КЗпП України, та у встановлений ч. 5 даної статті цього Кодексу 3-денний термін від профспілки не надійшло повідомлення про його розгляд.
Як пояснила в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_6 на копії подання, яка приєднана до матеріалів цивільної справи, міститься особистий підпис голови профспілки ОСОБА_8 з зазначенням числа - 12.05.14, коли подання ним було отримано.
Згідно з ч. 5 ст. 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2, установивши, що його було звільнено ДП «НАЕК «Енергоатом» у відповідності до вимог чинного законодавства.
Всі висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга представника позивача не містить, в ході апеляційного розгляду такі обставини не встановлені.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: А.А. Пікуль
Л.Д. Поливач