Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря прокурораОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисниківОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 26 січня 2015 року апеляційну скаргу захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року, -
Цією ухвалою відмовлено у відкритті провадження за скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 420 140 000 000 003 59 від 19 травня 2014 року.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на те, що доводи, які викладені у скарзі, щодо бездіяльності прокурора у виді не закриття вказаного кримінального провадження, не можуть бути обставинами, які оскаржуються в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України, а тому, згідно з вимогами ч. 4 ст. 304 КПК України, у відкритті провадження за скаргою відмовлено.
При цьому слідчий суддя також зазначив, що порядок закриття кримінального провадження визначається положеннями ст. 284 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 в апеляційній скарзі з уточненнями, просять ухвалу слідчого судді скасувати та постановити ухвалу, якою зобов'язати уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні № 420 140 000 000 003 59 від 19 травня 2014 року вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 1 ч. 1 ст. 284, ч. 4 ст. 284 КПК України - прийняти постанову про закриття кримінального провадження № 420 140 000 000 003 59 у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
На обґрунтування апеляційних вимог захисники вказують, що ухвала слідчого судді від 26 грудня 2014 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята всупереч вимогам ст.ст. 303, 304, 306 КПК України, без виклику при прийнятті рішення про відмову у відкритті провадження сторони захисту, які взагалі не були повідомлені про час, дату та місце судового засідання.
При цьому, як наведено в апеляційній скарзі, скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 надійшла до Печерського районного суду м. Києва 04 листопада 2014 року, а в провадження слідчого судді ОСОБА_9 - 5 листопада 2014 року, де містилася вимога про зобов'язання прокурора прийняти постанову про закриття кримінального провадження № 420 140 000 000 003 59 від 19 травня 2014 року за відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з похідною вимогою - про зобов'язання прокурора скасувати арешт, накладений на рахунки ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_10 .
05 листопада 2014 року слідчий суддя ОСОБА_9 за власної ініціативою прийняв рішення про виділення в окреме провадження вимоги захисту про зобов'язання уповноваженого прокурора вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 1 ч. 1 ст. 284, ч. 4 ст. 284 КПК України - прийняття ним постанови про закриття кримінального провадження № 420 140 000 000 003 59.
Дане провадження неодноразово призначалися до розгляду.
Отже, на переконання захисників, які також з посиланням на роз'яснення, що містяться в п. 7 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування” від 09 листопада 2012 року за № 1640/0/4-12, згідно з яким, якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження та постановляє ухвалу про призначення скарги до розгляду - прийшли до висновку про відкриття слідчим суддею ОСОБА_9 провадження за скаргою в частині зобов'язання прокурора вчинити дії та прийняти постанову про закриття кримінального провадження.
В останньому судовому засіданні 04 грудня 2014 року слідчому судді ОСОБА_9 стороною захисту було заявлено відвід, який задоволений 18 грудня 2014 року та провадження за скаргою на бездіяльність прокурора передано на розгляд іншому слідчому судді ОСОБА_11 .
Оскільки слідчим суддею ОСОБА_9 провадження за даною скаргою вже було відкрито та скарга перебувала на розгляді в суді два місяці, то, як стверджує сторона захисту, слідчий суддя ОСОБА_11 26 грудня 2014 року не міг прийняти рішення про відмову у відкритті вже відкритого провадження за скаргою.
Що стосується бездіяльності прокурора, яка полягає у нездійсненні ним процесуальної дії у визначений законом найкоротший строк, а саме неприйняття прокурором постанови про закриття провадження за відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, то, як наполягають захисники, така бездіяльність є предметом оскарження до слідчого судді у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
При цьому, як видно з апеляційної скарги, захистом не оскаржується рішення прокурора, яке викладене у формі постанови від 09 жовтня 2014 року про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 420 140 000 000 003 59 за підозрою ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК України, яке, з чим погоджуються захисники, дійсно не може бути предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України, в противному випадку - у відкритті провадження за такою скаргою слід відмовити на виконання вимог ч. 4 ст. 304 КПК України.
Крім того, в апеляційній скарзі захисників наводяться мотиви закриття кримінального провадження № 420 140 000 000 003 59 за підозрою ОСОБА_8 у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, клопотання про що від 30 вересня 2014 року і було направлено в порядку ст. 220 КПК України 01 жовтня 2014 року прокурору для його розгляду та задоволення по суті висунутих вимог.
Отже, проаналізувавши в апеляційній скарзі приписи ч. 4 ст. 284 КПК України, які, як наполягає сторона захисту, зобов'язують прокурора прийняти процесуальне рішення - постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК України, та положення ст. 220 КПК України щодо розгляду клопотання захисника ОСОБА_6 про виконання вказаної процесуальної дії протягом трьох днів з моменту подання клопотання, захисники вважають, що прокурор, всупереч вимогам кримінального процесуального закону, до цього часу не вчинив процесуальної дії, яку зобов'язаний був учинити протягом визначеного законом найкоротшого строку, а саме - не закрив кримінальне провадження при наявності беззаперечних доказів відсутності події злочину, що і слугувало підставою для їх звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність прокурора, яке є предметом оскарження саме в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України.
Заслухавши доповідь судді ОСОБА_1 , пояснення захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , які повністю підтримали вимоги апеляційної скарги про скасування ухвали слідчого судді від 26 грудня 2014 року та постановлення нової ухвали, якою необхідно зобов'язати уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні № 420 140 000 000 003 59 від 19 травня 2014 року вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 1 ч. 1 ст. 284, ч. 4 ст. 284 КПК України, та прийняти постанову про закриття кримінального провадження № 420 140 000 000 003 59 у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, пояснення прокурора - процесуального керівника досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді про відмову у відкриття провадження за скаргою законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали судового провадження № 1-кс-20817/14 (номер справи № 757/32353/14-к) та обговоривши доводи апеляційної скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів провадження за скаргою, захисник ОСОБА_6 звернулася до старшого прокурора Першого відділу управління процесуального керівництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 з клопотанням від 30 вересня 2014 року про закриття кримінального провадження № 420 140 000 000 003 59, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 травня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з прийняттям рішення про повідомлення ОСОБА_8 про підозру 19 травня 2014 року, - у зв'язку з відсутністю події цього правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.п. 11-15, 56-59, 83-89, 148).
Старший прокурор Першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 постановою від 09 жовтня 2014 року, розглянувши в порядку ст. 220 КПК України клопотання захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 420 140 000 000 003 59 за підозрою ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК України, що надійшла до розгляду прокурора 06 жовтня 2014 року, відмовив в його задоволенні, мотивувавши прийняте рішення ( а.п. 62-63).
Копія прийнятої прокурором постанови супровідним листом від 10 жовтня 2014 року (п'ятниця) була направлена адвокату ОСОБА_6 (а.п. 61) з Генеральної прокуратури України, згідно штемпеля Укрпошти, 13 жовтня 2014 року (понеділок) (а.п. 64).
Вказане свідчить про дотримання прокурором вимог ст. 220 КПК України щодо порядку та строків розгляду клопотання захисника ОСОБА_6 .
А саме, розгляд клопотання в строк не більше трьох днів з моменту його подання з винесенням вмотивованої постанови про відмову в його задоволенні, копія якої надіслана особі, яка заявила клопотання.
Як указує зміст скарги слідчому судді та апеляційної скарги, копію постанови про відмову в задоволенні клопотання захист отримав 15 жовтня 2014 року (а.п. 6).
Не погоджуючись з відмовою у задоволенні клопотання про закриття провадження, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 04 листопада 2014 року звернулася до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій, з посиланням на ст.ст. 42, 45, 220, 283, 284, 303-307 КПК України, просила зобов'язати уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні № 420 140 000 000 003 59 від 19 травня 2014 року вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 1 ч. 1 ст. 284, ч. 4 ст. 284 КПК України - прийняти постанову про закриття кримінального провадження № 420 140 000 000 003 59 у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та дії, передбачені ч. 3 ст. 174 КПК України - скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року на майно ОСОБА_10 , яка, відповідно до автоматизованого розподілу, надійшла у той же день - 04 листопада 2014 року в провадження слідчого судді ОСОБА_9 за № 1кс-20630/14 - 757/32134/14 к (а.п. 1-7).
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 , в провадження якого надійшла скарга за розподілом в порядку ст. 35 КПК України, ухвалою від 05 листопада 2014 року прийняв рішення, яким виділив в окреме провадження “скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на бездіяльність прокурора прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні № 420 140 000 000 003 59 в частині вимог щодо зобов'язання уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні № 420 140 000 000 003 59 від 19 травня 2014 року вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 1 ч. 1 ст. 284, ч. 4 ст. 284 КПК України - прийняти постанову про закриття кримінального провадження № 420 140 000 000 003 59 у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України” (а.п. 65).
Проте, слід зазначити, що захисник ОСОБА_6 не оскаржувала бездіяльність прокурора прокуратури м. Києва, як помилково вказано в ухвалі.
Відсутня в матеріалах провадження і ухвала слідчого судді щодо відкриття провадження за даною скаргою та призначення її до розгляду, саме виходячи зі змісту даних стадій судового провадження, що передбачені конкретними нормами кримінального процесуального закону, а не ст.ст. 306, 318-380 та Главою 26 КПК України, на зворотність чого посилається захист.
Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи від 05 листопада 2014 року, виділене ухвалою слідчого судді ОСОБА_9 окреме провадження за № 757/32353/14-к (1кс-20817/14) передано в провадження цього слідчого судді ОСОБА_9 (а.п. 66).
Про розгляд даного провадження в певний час та дату учасникам судового розгляду надсилалися відповідні повідомлення, що оформлені, у тому числі, у виді розписок (а.п. 67-69, 73-75, 77-78, 150, 152, 155).
Проте, згідно журналів судового засідання та довідок, у визначені час та дату розгляд скарги не відбувся із-за: неявки 07 та 10 листопада 2014 року особи, дії якої оскаржуються (а.п. 72, 76); задоволення 18 листопада 2014 року клопотання прокурора про відкладення розгляду провадження для надання додаткових доказів (а.п. 149); перебування 21 та 28 листопада 2014 року слідчого судді в нарадчій кімнаті (а.п. 151, 154).
Черговий розгляд скарги слідчим суддею ОСОБА_9 у даному провадженні було визначено провести 04 грудня 2014 року.
Однак, 04 грудня 2014 року процесуальний керівник у кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_5 звернувся з заявою про відвід слідчого судді ОСОБА_9 за наявності обставин, що викликають сумнів у його неупередженості, які, зокрема, викладені в проекті Постанови Верховної Ради України, внесеному на розгляд Верховної Ради України Народним депутатом України ОСОБА_12 “Про ініціювання перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів питання про здійснення дисциплінарного провадження щодо слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_9 та подальшого його звільнення з посади у зв'язку з порушенням ним присяги” із-за прийняттям завідомо неправосудного рішення, що призвело до незаконного зняття арешту з рахунків підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 (а.п. 158-160,161-166).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року заява прокурора ОСОБА_5 про відвід слідчого судді ОСОБА_9 залишена без задоволення (а.п. 170).
Заява про відвід слідчого судді ОСОБА_9 04 грудня 2014 року надана і стороною захисту з вказівкою про тиск Генеральної прокуратури України на суд у зв'язку з прийняттям слідчим суддею рішення про зняття арешту з майна ОСОБА_8 (а.п. 172-175, 176-187), яка задоволена слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_13 ухвалою від 18 грудня 2014 року (а.п. 197, 212).
Отже, розгляд провадження № 757/32353/14-к слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 на вказаній стадії є завершеним.
Будь-які процесуальні рішення в судовому провадженні № 757/32353/14-к за скаргою захисника ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 420 140 000 000 003 59слідчим суддею ОСОБА_9 не приймалися, а тому і не можуть бути предметом дослідження судом апеляційної інстанції в даному провадженні та дачі їм оцінки щодо їх законності та обґрунтованості.
Зокрема, апеляційний суд за відсутності процесуального документу - ухвали слідчого судді ОСОБА_9 про відкриття провадження за скаргою захисника ОСОБА_6 та призначення її до розгляду не може прийняти до уваги зворотні твердження сторони захисту про вчинення цієї процесуальної дії, навіть з огляду на наявність в матеріалах провадження повідомлень його учасників про час, дату та місце розгляду скарги захисника.
Як указують приписи ч. 1 ст. 82 КПК України, у разі задоволення заяв про відвід (самовідвід) слідчого судді кримінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді.
Положення п. 18 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 306 КПК України регламентують, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядається слідчим суддею місцевого суду, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Як наголошується в ч. 1 ст. 319 КПК України, з урахуванням положень Глави 26, після заміни слідчого судді судовий розгляд починається спочатку.
Виключень з цього правила кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Інший слідчий суддя, який визначений автоматизованою системою документообігу суду в порядку ст. 35 КПК України, не пов'язаний з учиненими процесуальними діями чи процесуальними рішеннями, прийнятими заміненим слідчим суддею.
Згідно розпорядження керівника апарату Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу провадження № 757/32353/14-к, його передали в провадження слідчого судді цього суду ОСОБА_11 (а.п. 215).
Главою 26 КПК України визначено процедура оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження.
Встановлений ч. 1 ст. 303 КПК України перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді за правилами статей 314 - 316 КПК України, як те вказує норма ч. 2 ст. 303 КПК України.
Як регламентовано п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена тільки бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Зі змісту ст.ст. 113, 114 КПК України випливає, що процесуальні строки у кримінальному провадженні - це проміжки часу, встановлені на основі Конституції України та міжнародно-правових документів кримінальним процесуальним законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею, судом у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані чи мають право приймати процесуальні рішення або вчиняти процесуальні дії.
Кожна процесуальна дія або сукупність дій повинні бути виконані без зволікань і в розумні строки, що не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання для відповідних процесуальних дій, критерії яких наведено у ст. 28 КПК України, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, які мають бути достатніми для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями, як наголошується в ч. 1 ст. 115 КПК України, тобто є явно визначеними.
Вказані та інші норми кримінального процесуального закону, крім того, розмежовують поняття процесуальних дій та процесуальних рішень.
Виходячи з теорії права, кримінальні процесуальні дії - це дії, врегульовані нормами кримінального процесуального права, що провадяться в межах чинності кримінального процесуального закону, визначеної законом компетенції та в часових межах кримінального процесу, результати яких мають самостійне юридичне значення.
Процесуальне рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду - це оформлений відповідно до вимог КПК України правовий акт, який містить відповіді на правові питання, що виникають у ході кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, захисник ОСОБА_6 звернулася до старшого прокурора Першого відділу управління процесуального керівництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 з клопотанням від 30 вересня 2014 року про закриття кримінального провадження № 420 140 000 000 003 59 відносно ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у зв'язку з відсутністю події цього правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.п. 56-59).
Старший прокурор Першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 постановою від 09 жовтня 2014 року, розглянувши в порядку ст. 220 КПК України клопотання захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 420 140 000 000 003 59 за підозрою ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК України, відмовив в його задоволенні, мотивувавши прийняте рішення ( а.п. 62-63).
Тобто прокурор учинив дію, врегульовану нормою кримінального процесуального права, що проведена в межах чинності кримінального процесуального закону, визначеної законом компетенції та в часових межах кримінального процесу.
Доводи скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 , скерованої слідчому судді, та апеляційної скарги сторони захисту, що таким чином прокурор учинив бездіяльність, оскільки не прийняв процесуального рішення саме про закриття кримінального провадження, на переконання колегії суддів, не відповідає вимогам закону, оскільки прокурор учинив процесуальну дію - розглянув клопотання захисника та за результатами його розгляду прийняв вмотивовану постанову - процесуальний акт.
Неприйняття прокурором, який є самостійним у своїй процесуальній діяльності, рішення саме про закриття кримінального провадження, як про це ставилося питання в клопотанні захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 - в змісті положень кримінального процесуального закону не є бездіяльністю прокурора у нездійсненні ним процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Є такими, що не грунтуються на вимогах закону і твердження захисту щодо визначенності строку даної процесуальної дії - найкоротший строк, без зазначення конкретності цього строку.
А тому, оскаржувана захисником ОСОБА_6 “бездіяльність прокурора” - не є такою бездіяльністю, яка підлягає оскарженню у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
При цьому також слід відмітити, що захистом не оскаржується рішення прокурора, яке викладене у формі постанови від 09 жовтня 2014 року про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 420 140 000 000 003 59 за підозрою ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК України, яке також не може бути предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України, проти чого не заперечує і сторона захисту.
Не є беззаперечною і позиція захисту про обов'язковість закриття прокурором кримінального провадження за клопотанням захисника ОСОБА_6 шляхом учинення ним дій, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 1 ч. 1 ст. 284, ч. 4 ст. 284 КПК України, з огляду на наступне.
Так, вказані норми процесуального закону передбачають одну з форм закінчення досудового розслідування у виді закриття кримінального провадження за наявності до того підстав, наряду з іншими: про звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності чи звернення до суду з обвинувальним актом, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Однак, як убачається з матеріалів провадження за скаргою, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420 140 000 000 003 59, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 травня 2014 року за ч. 5 ст. 191 КК України.
19 травня 2014 року прийнято рішення про повідомлення про підозру ОСОБА_8
22 травня 2014 року постановою Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 оголошено у розшук.
06 червня 2014 року його оголошено у міжнародний розшук.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва від 05 листопада 2014 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Отже, станом на 26 січня 2015 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не закінчено.
А тому, строк для прийняття постанови про закриття кримінального провадження слідчим, прокурором обмежується строком досудового розслідування і не підлягає оскарженню в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України доки триває таке досудове розслідування.
Відтак, кримінальним процесуальним законом слідчому судді, з урахуванням його повноважень, не надано право щодо надання вказівки слідчому, прокурору про закриття кримінального провадження, як і дача слідчим суддею оцінки щодо мотивів закриття кримінального провадження, викладених захисниками в інтересах ОСОБА_8 на підставі зібраних під час досудового розслідування доказів, зокрема стороною захисту, з вказівкою про їх належність, допустимість, достовірність, а за сукупністю зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Такими повноваженнями наділені тільки слідчий, прокурор протягом всього досудового розслідування, а суд - на стадіях судового, апеляційного та касаційного розгляду.
А тому, отримавши скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 , слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_11 з дотриманням визначених законом процесуальних строків, на підставі ч. 4 ст. 304 КПК України, правильно відмовив у відкритті провадження за скаргою, оскільки скарга подана на рішення та дію слідчого, які не підлягають оскарженню в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України.
Відмова слідчим суддею у відкритті провадження за скаргою на підставі ч. 4 ст. 304 КПК України - не пов'язана з її розглядом по суті в порядку ст. 306 КПК України згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу з урахуванням положень Глави 26, з обов'язковим повідомленням учасників провадження, на зворотність чого посилається в апеляційній скарзі сторона захисту.
Виходячи з викладеного, апеляційна скарга захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 420 140 000 000 003 59 від 19 травня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3