03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/1859/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - БелоконнаІ.В.
Доповідач - Ящук Т.І.
22 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Басюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка подана її представником ОСОБА_3, на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
встановила:
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності - задоволено.
Виділено ОСОБА_2 Ѕ частину коштів, отриманих ОСОБА_4 в рахунок оплати за продаж спільного сумісного майна - квартири АДРЕСА_1 - у розмірі 291 600 грн.
Виділено ОСОБА_2 Ѕ частину спільного сумісного майна - квартири АДРЕСА_2 у вигляді грошової компенсації у розмірі 1131000 грн.
Квартиру АДРЕСА_2 передано у власність ОСОБА_4 за рахунок Ѕ частки позивача. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2.
27 жовтня 2014 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, посилаючись на те, що строк пропущений у зв'язку з тим, що державні виконавці ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві безпідставно не виконували рішення суду та винесли відповідні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою від 14 листопада 2014 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити заяву про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказував, що державні виконавці ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві відмовляли у прийнятті виконавчих листів до виконання, посилаючись на відсутність заходів примусового виконання рішення суду, а тому ОСОБА_2 була позбавлена можливості знову пред'явити до виконання виконавчі листи. Проте зі змісту ухвали про відмову у роз'ясненні рішення суду від 24.10.2014 року вбачається, що два виконавчі листи є виконавчими документами про стягнення грошових коштів і підлягають примусовому виконанню органами ДВС, а відмова державних виконавців приймати їх суперечить закону.
Тому вважає, що ОСОБА_2 строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання пропущено з поважних причин, оскільки такий пропуск строку допущено через халатне відношення до своїх посадових обов'язків з боку державних виконавців ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві та їх небажання виконувати рішення суду.
Крім того, вказував, що оскарження постанови державного виконавця є правом, а не обов'язком сторони виконавчого провадження, а тому той факт, що ОСОБА_2 не скористалась своїм процесуальним правом на оскарження постанов державних виконавців не може ставитись судом в обґрунтування неповажності причин пропуску строку.
В судовому засіданні представник апелянта - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити; представник відповідача ОСОБА_5 вважала доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний у заяві строк пропущено без поважних причин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що відповідає матеріалам справи та положенням процесуального закону.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч.1 ст.371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності - задоволено.
Виділено ОСОБА_2 Ѕ частину коштів, отриманих ОСОБА_4 в рахунок оплати за продаж спільного сумісного майна - квартири АДРЕСА_1 - у розмірі 291 600 грн.
Виділено ОСОБА_2 Ѕ частину спільного сумісного майна - квартири АДРЕСА_2 у вигляді грошової компенсації у розмірі 1131000 грн.
Квартиру АДРЕСА_2 передано у власність ОСОБА_4 за рахунок Ѕ частки позивача.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 217 ЦПК України накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 в порядку забезпечення позову до моменту виконання рішення ОСОБА_4 в частині стягнення на користь ОСОБА_2 грошової компенсації частки у спільному сумісному майні у розмірі 1 131 000 грн.
Заборонено вчиняти будь які дії, спрямовані на відчуження (купівля-продаж, дарування, заставу, управління, та інше) об'єкти нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 до моменту виконання рішення суду ОСОБА_4 у частині стягнення на користь ОСОБА_2 грошової компенсації частки у спільному сумісному майні у розмірі 1 131 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13.12.2011 року - закрито, у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.
На виконання зазначеного рішення 18.07.2012 року судом видано два виконавчі листи, відповідно до змісту резолютивної частини рішення, а саме : «Виділити ОСОБА_2 Ѕ частину коштів, отриманих ОСОБА_4 в рахунок оплати за продаж спільного сумісного майна - квартири АДРЕСА_1 - у розмірі 291 600 грн.», а також: «Виділити ОСОБА_2 Ѕ частину спільного сумісного майна - квартири АДРЕСА_2 у вигляді грошової компенсації у розмірі 1131000 грн.»
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 14.08.2012 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-4916, про виділення ОСОБА_2 Ѕ частину коштів, отриманих ОСОБА_4 в рахунок оплати за продаж спільного сумісного майна, у розмірі 291 600 грн.
Підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження зазначено: відсутні заходи примусового виконання рішення.
По виконавчому листу про виділення ОСОБА_2 компенсації у розмірі 1 131 000 грн. було відкрите виконавче провадження постановою від 14.08.2012 року. Однак постановою від 27.06.2013 року виконавчий лист було повернуто стягувачу з підстав , передбачених п.6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем
відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повторно зазначений виконавчий лист було пред'явлено до виконання 18.11.2013 року, проте постановою державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 18.11.2013 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-4916, про виділення ОСОБА_2 Ѕ частину спільного сумісного майна - квартири АДРЕСА_2 у вигляді грошової компенсації у розмірі 1 131 000 грн.
Підставою відмови у відкритті виконавчого провадження зазначено - відсутні заходи примусового виконання рішення.
13 жовтня 2014 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про роз'яснення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13.12.2011 року, просив роз'яснити, що на підставі вказаного рішення суду грошові кошти в розмірі 291600 грн. та 1131000 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, оскільки працівникам ДВС не зрозуміло, що грошові кошти є предметом стягнення по даному рішенню, тобто заходами примусового виконання рішення.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2014 року у задоволенні заяви про роз'яснення рішення - відмовлено.
Звертаючись із даною заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, позивач та її представник посилаються на висновки, зроблені судом в ухвалі про роз'яснення рішення від 24.10.2014 року щодо незаконності дій державних виконавців, якими відмовлено у прийнятті до виконання зазначених виконавчих листів.
Проте такі посилання правильно не прийняті до уваги судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, оскільки предметом розгляду суду в ухвалі від 24.10.2014 року не було оскарження дій державних виконавців щодо відмови у відкритті провадження за виданими виконавчими листами.
Між тим, у заяві про поновлення строку заявником не зазначено будь-яких інших обставин, які перешкоджали ОСОБА_2 чи її представнику протягом визначеного законом річного строку повторно пред'явити виконавчі листи до виконання.
Постанови державного виконавця від 14.08.2012 року та від 18.11.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження стягувачем не оскаржувались, відтак підстави стверджувати, що дії та рішення державного виконавця є протиправними - відсутні.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що вказані апелянтом причини пропуску строку на пред'явлення виконавчих листів до виконання не можна визнати поважними, оскільки будь-яких доказів, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості пред'явлення виконавчого листа стягувачем до виконання у визначений законом строк, заявником не надано.
Оскільки інших причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання апелянтом не наведено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність поважних причин пропуску вказаного строку.
Враховуючи, що підставою для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання законодавець у ч. 1 ст. 371 ЦК України визначив причини, які мають бути визнані судом поважними, проте у даному випадку таких причин судом не встановлено, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано відмовив стягувачу у задоволенні заяви про поновлення строку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: