Справа №757/25461/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Матійчук Г.О.
Апеляційне провадження Доповідач - Борисова О.В.
№ 22-ц/796/1926/2015
м. Київ
22 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Шалапуда Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітніх дітей без згоди та без супроводу батька,-
У вересні 2014 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просила суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон дітям: ОСОБА_3, 1997 року народження, ОСОБА_4, 1999року народження та ОСОБА_5, 2003 року народження у супроводі їх матері ОСОБА_2, або по її дорученню з іншими особами без нотаріальної згоди та без супроводу їх батька ОСОБА_1 у період досягнення дітьми повноліття, з дня ухвалення судом відповідного рішення.
Позивач послалась на те, що сторони від шлюбу мають трьох дітей, які проживають з матір'ю.
Зазначає, що діти професійно займаються спортом та вони постійно виїзджають за межі України для участі у міжнародних змаганнях, для представництва України зі сноубордингу. Однак, відповідач безпідставно не надає згоди на виїзд дітей за кордон, що суперечить інтересам дітей.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Надано дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, у супроводі їх матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, або по її дорученню з іншими особами без нотаріальної згоди та без супроводу їх батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, у період до досягнення дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, повноліття. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 243,60 грн. у відшкодування судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Посилається на те, що він щомісячно надає позивачу кошти на утримання дітей, позивачем не надано доказів того, що вона зверталася до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дітей за кордону, в чому, за її словами, відповідачем було безпідставно відмовлено.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувавлв, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ст.ст.150,155 СК України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є колишнім подружжям і від спільного проживання у шлюбі мають трьох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, які проживають разом з позивачем ОСОБА_2
Судом першої інстанції встановлено, що старша дочка сторін ОСОБА_6 з 2010 року входить до складу національної збірної команди України зі сноубордингу та у сезон 2014-2015 року проходить підготовку до участі у чемпіонату світу зі сноубордингу і Всесвітньої зимової Універсіади 2015 року, а також зимових Олімпійських ігор 2018 року. План підготовки збірної команди України зі сноубордингу передбачає проведення навчально-тренувальних зборів та участь у кваліфікаційних змаганнях у різних країнах світу.
Сини сторін: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є учнями дитячо-юнацької спортивної школи фізкультурно-спортивного товариства «Спартак» відділення сноубордингу, за підсумками виступів у змаганнях зі сноубордингу Міністерство молоді та спорту України включило їх до складу юніорської та юнацької збірних команд України, в осінньо-зимовий спортивний сезон 2014-2015 років вони будуть виїзджати за кордон у складі збірних команд України для підготовки та участі в міжнародних змаганнях.
Позивач має можливість та бажання їздити з дітьми за кордон з метою їх супроводу на тренуваннях та участі у спортивних змаганнях.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 ЦПК України.
Разом з тим, позивачем не надано доказів про її звернення до відповідача із заявою про надання згоди на виїзд дітей за кордон в конкретну країну та у визначений проміжок часу та про відмову відповідача у наданні згоди на виїзд дітей.
Відповідно до ч.3 ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Частиною 2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено, що оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально посвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Згідно з підп.1 п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.
Статтею 141 СК України визначена рівність прав і обов'язків батьків відносно дитини.
Колегія суддів вважає, що чинним законодавством за судовим рішенням передбачено можливість надання дозволу на виїзд дитини без згоди та супроводу батька, не позбавленого батьківських прав, лише такого, який має разовий характер з певним часовим проміжком перебування у відповідній державі.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позов, не взяв до уваги вищезазначені норми чинного законодавства, якими врегульовано питання перетинання неповнолітніми особами державного кордону України. При цьому, колегія суддів виходить з того, що у позовних вимогах позивача та у рішенні суду першої інстанції відсутнє посилання на часові проміжки перебування дітей в державі прямування дітей, що суперечить Правилам перетинання державного кордону громадянами України, а також позивач не надала доказів на підтвердження того, що вона зверталась до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дітей за межі України, а останній такого дозволу не надав та чинить у цьому перешкоди.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скарга відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітніх дітей без згоди та без супроводу батька - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: