22 січня 2015 року Апеляційний суд м. Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Кирилюк Г.М.
ПанченкаМ.М.
при секретарі Волощуку О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) про визнання протиправною відмови у наданні відпустки по догляду за дитиною та зобов'язання надати відпустку, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року,-
У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Укрзалізниці про визнання протиправною відмови у наданні відпустки по догляду за дитиною та зобов'язання надати відпустку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він працює на посаді заступника начальника Головного управління електрифікації та електропостачання Укрзалізниці. Його донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка за медичними показниками потребує домашнього догляду. Мати дитини - ОСОБА_5 на даний час працює у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Позивачем 2 вересня 2014 року на ім'я Генерального директора Укрзалізниці було надіслано заяву про надання відпустки по догляду за дитиною та додано довідку про потребу дитини у домашньому догляді від 8 серпня 2014 року № 108. Адміністрацією Укрзалізниці у наданні відпустки позивачу було відмовлено. Вважаючи вказані дії відповідача неправомірними, просив зобов'язати Укрзалізницю надати йому відпустку по догляду за дитиною з 15 серпня 2014 року по 11 серпня 2015 року.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову у наданні ОСОБА_2 відпустки по догляду за дитиною та зобов'язано ____________________________________________________
Справа № 760/20675/14-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/2063/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
Укрзалізницю надати таку відпустку з 15 серпня 2014 року по 11 серпня 2015 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах Укрзалізниці, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт посилається на ті обставини, що, задовольняючи позовні вимоги, суд не врахував, що позивачу правомірно було відмовлено у наданні відпустки по догляду за дитиною, оскільки на теперішній час вирішується питання про звільнення його із займаної посади у зв'язку з прогулом.
В суді апеляційної інстанції представник Укрзалізниці - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року залишити без змін.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмовою відповідача надати позивачу відпустку по догляду за дитиною були порушені трудові права останнього.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 обіймає посаду заступника начальника Головного управління електрифікації та електропостачання Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) (а.с. 37).
Право працівників на надання їм відпустки закріплено у статті 45 Конституції України.
Статтею 2 Закону України «Про відпустки» передбачено, що право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за судовим договором у фізичної особи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку. Відповідно до ч. 3 ст. 18 цього Закону такими особами є: батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та однин із прийомних батьків.
Також, у ч. 6 ст. 179 КЗпП України закріплено, що у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною (ч. 7 ст. 179 КЗпП України).
На підставі аналізу вказаних норм суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що факт потреби в домашньому догляді за дитиною повинен бути підтверджений відповідним медичним висновком.
Зі свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Згідно з медичною довідкою № 108 від 18 серпня 2014 року ОСОБА_4 за своїм станом здоров'я потребує домашнього догляду. Довідка дійсна до 11 серпня 2015 року (а.с. 13).
Позивачем 2 вересня 2014 року на ім'я Генерального директора Укрзалізниці було надіслано заяву про надання відпустки по догляду за дитиною з 15 вересня 2014 року по 11 серпня 2015 року разом із зазначеною медичною довідкою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення (а.с. 14, 15, 22).
Як встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції та підтвердилося при апеляційному розгляді, ОСОБА_2 мав всі законні підстави для надання йому цієї відпустки у вказані строки, а Укрзалізниця, враховуючи встановлений законом обов'язок роботодавця надати таку відпустку працівнику за його бажанням, зобов'язана була надати її йому.
У листі в.о. генерального директора Укрзалізниці Бланка М.І. від 16 вересня 2014 року на ім'я ОСОБА_2 вказується, що його заяву про надання відпустки по догляду за дитиною розглянуто, та у зв'язку з тим, що на даний час первинною профспілковою організацією апарату Укрзалізниці розглядається подання про звільнення його із займаної посади на підставі ч. 1 ст. 43 КЗпП України, вирішення питання про надання відпустки є неможливим (а.с. 55).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки вказаним листом фактично було відмовлено ОСОБА_2 у наданні відпустки по догляду за дитиною.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду, оскільки вони є обґрунтованими та відповідають всім обставинам справи з урахуванням положень чинного законодавства.
Посилання апелянта на ту обставину, що ОСОБА_2 було правомірно відмовлено у наданні відпустки, оскільки вирішується питання про його звільнення у зв'язку з прогулом, не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні вимог закону.
Крім того, враховуючи те, що ця обставина є новою і не була досліджена судом першої інстанції, з урахуванням меж розгляду справи, встановлених ст. 303 ЦПК України, вона не може бути взята до уваги апеляційним судом.
Інші доводи апеляційної скарги з приводу невідповідності його нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) відхилити.
Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : І.М. Вербова
Судді : Г.М. Кирилюк
М.М. Панченко