Справа: № 826/6819/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
27 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Аліменка В.О.,
при секретарі Авраменко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стамар-Крокус" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стамар-Крокус" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 20.12.2013 № 109226552201.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З матеріалів справи вбачається, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 11.11.1993 по 31.12.2012.
За результатами перевірки, складено акт від 13.12.2013 1785/26552201/21532356 (том 1 а.с. 14-54).
Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, ст.. 198, п. 201, ст.. 201 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість а загальну суму 374 720 грн., в тому числі: за березень 2011 року на суму 6 375 грн., за травень 2011 року на суму 11 894 грн.,. за червень 2011 року на суму 78 120 грн., за листопад 2011 року 77 128 грн., за грудень 2011 року на суму 137 163 грн., за травень 2011 року на суму 64 039 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року № 109226552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 374 720 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 139 166 рн. (том. 1 а.с. 13).
Податковий орган дійшов до висновку, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Авеста трейд» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 мають ознаки нереальності і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» у період з 01.01.2011 по 31.12.2012 здійснювались господарські операції.
На підтвердження реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» позивачем надано рахунки-фактур від 03.03.2011 №362, від 29.06.2011 №1191, від 29.11.2011 №1916/2, від 23.12.2011 №2020/3 та від 30.12.2011 №2042, від 30.05.2012 №455/3 (том 1 а.с. 82, 91, 113, 128, 138, 159); видаткових накладних від 29.06.2011 № 246 року, № 253, від 23.12.2011 № АТ-174, від 30.12.2011 № 2042, від 30.05.2012 (том . 1 а.с. 49, 114, 129, 138, 160); податкових накладних від 03.03.2011 № 114, від 29.06.2011 № 246, від 29.11.2011 № 253, від 23.12.2011 № 174, від 30.12.2011 № 248, від 30.05.2012 № 287 (том 1 а.с. 84, 100, 115, 130, 140, 161); виписок по особових рахунках (том 1 а.с. 78, 85, 101, 116, 117, 133-137, 141, 142-144, 162-163); податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди (том 1 а.с. 89-90, 105-106, 118-120, 145-146, 164-165); ; платіжних доручень за відповідні періоди (том 1 а.с. 86-88, 93-94, 123-124, 154, 169); договору оренди нежитлового приміщення № 111 від 01.12.2012 (том 2 а.с. 17-28) на підтвердження факту наявності складських приміщень, подорожніх листів (том 2 а.с. 26) на підтвердження факту транспортного перевезення товарів.
На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами укладеними між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.
Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Колегія суддів зазначає, що на момент укладання договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» у відповідності до вимог чинного законодавства було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 2 а.с. 13).
Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Відповідачем не надано суду доказів про визнання правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд», недійсними у судовому порядку, а також будь-яких докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта акт Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 27.05.2013 №348/22-509/34295994 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2012», оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що дії по проведенню зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» і дії щодо оформлення результатів зазначеної звірки у формі акту ДПІ у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві вчинені не були, оскільки зазначений акт складено у зв'язку з встановленням факту, що не давав змогу провести зустрічну звірку контрагента позивача, а саме, у зв'язку з встановленням відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Трейд» за його місцезнаходженням.
Крім того, колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").
Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень - рішень.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2014 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 02 лютого 2015 року.
Головуючий суддя: Н.В. Безименна
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Бєлова Л.В.
Аліменко В.О.