Справа: № 826/2895/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
27 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Аліменка В.О.,
при секретарі Авраменко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001282202 від 11.10.2013, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" звернулось в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001282202 від 11.10.2013.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року позов задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.10.12013 року № 0001282202 в частині визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 688671,51 грн., у тому числі за основним платежем 550937,21 грн. та 137734,30 грн. за штрафними санкціями згідно господарських операцій за договорами фінансового лізингу.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 12.08.2013 року по 30.09.2013 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ВФС Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 30.09.2013 № 110/26-57-2-02-09 (том 2 а.с. 61-115).
Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 604 159,50 грн., у тому числі: липень 2011 року - 5731,20 грн., серпень 2011 року - 13764,40 грн., вересень 2011 року - 12863,54 грн., жовтень 2011 року - 6049,72 грн., листопад 2011 року - 7805,08 грн., лютий 2012 року - 21272,58 грн., квітень 2012 року - 25324,15 грн., травень 2012 року - 3159,73 грн., червень 2012 року - 29440,95 грн., липень 2012 року - 52404,54 грн., серпень 2012 року - 54475,19 грн., вересень 2012 року - 62548,99 грн., жовтень 2012 року - 128044,80 грн., листопад 2012 року - 74240,88 грн., грудень 2012 року - 85233,75 грн (том 2 а.с. 58).
На підставі Акту та за результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001282202, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «ВФС Україна» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 755 199,40 грн., в тому числі: за основним платежем - 604 159, 50 грн., за штрафними санкціями - 151 039, 90 грн., з яких позивачем в даній справі оскаржується 550 937, 21 грн. за основним платежем та 137 734,30 грн. за штрафними санкціями згідно операцій з фінансового лізингу.
Податковий орган дійшов висновку про те, що лізингові відносини позивача фактично були торгівлею в розстрочку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 14.1.97. п. 14.1 ст. 14 ПК України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.
Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.
Лізингові операції поділяються на:
а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою);
б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.
Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:
об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;
майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Під терміном «строк фінансового лізингу» слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов'язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов'язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.
Незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.
Закон України «Про фінансовий лізинг» визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.
Відповідно до ст. 1 Закону фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Крім того, згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до п.п.196.1.2 п.196.1 ст.196 ПК України не є об'єктом оподаткування:
операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;
повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в концесію або лізинг (оренду) концесієдавцю або лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг;
нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу.
Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що операції з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю є об'єктом оподаткування ПДВ.
Згідно п.187.6 ст.187 датою виникнення податкових зобов'язань лізингодавця для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування лізингоотримувачу.
П. 188.1 ст.188 встановлено, що базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкта лізингу ().
Абз. 4 п.198.2 ст.198 Кодексу встановлено, що у лізингоотримувача датою виникнення права на збільшення податкового кредиту для операцій фінансового лізингу є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу.
Відповідно до пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 Кодексу нарахування та сплата процентів або комісій у складі лізингового платежу у межах договору фінансового лізингу не є об'єктом оподаткування ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Лізингодавець) та ОСОБА_2 (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № UKR03-0112F від 31/01/2012 року за умовами якого, Лізингодавець зобов'язується придбати у свою власність у Продавця обладнання, зазначене в Додатку №1 до цього договору (надалі - Обладнання), і надати його Лізингоодержувачу в тимчасове користування упродовж строку лізингу для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі та загальних умовах, з переходом права власності на Обладнання до Лізингоодержувача наприкінці строку лізингу за умови дотримання відповідних вимог, встановлених цим договором та загальними умовами. Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти обладнання та сплачувати лізингові платежі та інші платежі на умовах цього договору (том 2 а.с. 132-143).
Згідно п.п. 3.2 п. 3 договору в період з дати Договору до дати передачі обладнання вартість обладнання становить гривневий еквівалент EUR 52000,00, в тому числі ПДВ EUR 8666,67, що станом на дату договору становить 547258,40 грн. Також умовами договору встановлено розрахунок вартості обладнання в гривневому еквіваленті та розрахунок частини вартості обладнання, що залишилась несплаченою після оплати авансового лізингового платежу, призначення, територія використання, продавець обладнання.
Згідно пункту 4 договору, загальна сума лізингових платежів складається з відшкодування вартості обладнання (основного боргу Лізингоодержувача), процентів та комісій.
Згідно п.п. 4.2 п. 4 Договору Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю авансовий лізинговий платіж у розмірі EUR 15600,00, у тому числі ПДВ EUR 2600,00, що на дату договору становить 164177,52 грн., у тому числі ПДВ 27362,95 грн.
Оплата авансового лізингового платежу здійсненюється у валюті платежу за курсом гривні до базової валюти станом на дату платежу.
Авансовий лізинговий платіж повністю зараховується в рахунок відшкодування вартості обладнання. Крім того, договором встановлено порядок сплати авансового лізингового платежу, процентну ставку, розмір комісії.
Підпунктом 4.6 пункту 4 договору визначено порядок оплати лізингових платежів відповідно до додатку №4 цього договору та викупну ціну за передачу обладнання від Лізингодавця до Лізингоодержувача.
Строк лізингу за договором складає 24 місяці та починається з дати передачі. Пунктом 6 договору встановлено порядок та строки поставки і приймання обладнання.
До договору в обов'язковому порядку складений графік лізингових платежів на весь період його дії (том 2 а.с. 144).
На підтвердження виконання умов за вказаним договором позивачем надано копії Податкової накладної від 16.02.2012 № 8 (том 2 а.с. 146), видаткової накладної № 327 від 19.10.2012 (том. 2 а.с. 149), платіжного доручення № 152 від 19.11.2012.
Також між позивачем (Лізингодавець) та ТОВ «АВТО +» (Лізингоодержувач) було укладено аналогічний договір фінансового лізингу № UKR 18-0812F від 07.08.2012 (том 2 а.с. 151-161).
На підтвердження виконання умов за вказаним договором позивачем надано копії податкової накладної від 19.10.2012 № 49 (том 2 а.с.169), видаткових накладних № 329 від 24.10.2012 року, № 330 від 24.10.2012, № 221 від 05.07.2012, (том 2 а.с. 170, 171, 174), платіжного доручення № 128 від 05.11.2012, № 4 від 01.08.2012 (том 2 а.с. 172, 175).
Між позивачем (Лізингодавець) та ПАТ «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» (Лізингоодержувач) було укладено аналогічні договіри фінансового лізингу № UKR 11-0512F від 14.05.2012 (том 2 а.с. 176-185), на підтвердження виконання умов якого позивачем надано копії податкової накладної від 05.07.2012 № 17 (том 2 а.с. 191), видаткової накладної № 73 від 28ю03ю2012 (том 2 а.с. 193), платіжного доручення № 645 від 20.04.2012 (том 2 а.с. 194) та № UKR02/0112F (том 2 а.с. 195-204), на підтвердження виконання умов якого позивачем надано копію податкової накладної від 02.04.2012 № 3, видаткової накладної № 405 від 13.12.2012 (том 3 а.с. 3), платіжного доручення № 228 від 27.12.2012 (том 3 а.с. 4).
Також, між позивачем та вказаним контрагентом було укладено аналогічні договори фінансового лізингу № UKR27-1012F від 29.10.2012 (а.с. том 3 а.с. 5-14), № UKR23-0912F від 18.09.2012 (том 3 а.с. 24-33) на підтвердження виконання яких надано відповідно копії податкової накладних, видаткових накладних, платіжних доручень.
Також, між позивачем та контрагентами ТОВ «Авто люкс», ТОВ «Днепроспецремонт», ТОВ «Фаворит -М», ТОВ «Дзвони-Транс», ФО-П ОСОБА_3, ТОВ «Формаг», ТОВ «Новінка ЛТД», ФО-П ОСОБА_4, ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель», ТОВ «Ен Ес Ай Буд», ПП «Санта -Україна», ТОВ «Реесанс Логістик Сістемс», ТОВ «ВФС Україна», ТОВ «Сатава-Транском», ТОВ «Торгівельна компанія «Ювента», ТОВ «АВТО +», ПАТ «Кіровоградграніт», ТОВ «Горизонт-СМ», ТОВ «Зенал» ЛТД, ФО-П ОСОБА_6, ТОВ «Помислова Компанія «Стальтранс», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Експедиція Дешко», ПП «Бонанза-центр», ТОВ «Експедиція Дешко», ТОВ-ТП «М+К», ТОВ «Екпедиція Дешко» було укладено низку аналогічних договорів фінансового лізингу.
Як вбачається з наданих позивачем первинних документів, первісна вартість об'єктів фінансового лізингу, є меншою, ніж сума лізингових платежів згідно додатків до договорів, що в свою чергу дає підстави вважати, що укладені позивачем договори відповідають ознакам договору фінансового лізингу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані договори відповідають ознакам договорів фінансового лізингу, оскільки містять у відповідності до положень п.п. 14.1.97. п.14.1 ст.14 ПК України, одну з обов'язкових умов, а саме: сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 02 лютого 2015 року.
Головуючий суддя: Н.В. Безименна
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Аліменко В.О.
Бєлова Л.В.