Справа № 740/5368/14 Провадження № 22-ц/795/348/2015 Головуючий у I інстанції -Кобилецький І. Ф. Доповідач - Позігун М. І.
Категорія - цивільна
02 лютого 2015 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.
суддів: Вінгаль В.М., Харечко Л.К.
при секретарі: Поклад Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 січня 2015 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 січня 2015 року, якою визнано неподаною та повернуто її позовну заяву до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання по суті позовних вимог.
Незаконність судового рішення апелянт обгрунтовує невідповідністю висновку суду щодо наявності підстав для повернення позовної заяви фактичним обставинам справи, оскільки нею 10 грудня 2014 року була подана у відповідності до всіх вимог позовна заява і сплачено судовий збір в повному розмірі та у відповідності до вимог за належне судове дослідження питання. На думку апелянта, суддею було залишено без руху її позовну заяву за надуманими вимогами, які можна була вчасно усунути за умови проведеного досудового засідання. ОСОБА_1 посилається, що судом не було уточнено її первинних позовних вимог і в подальшому матеріальні збитки (компенсацію) було судом помилково поставлено на перше місце, що суперечить первісним позовним вимогам.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила: 1) визнати, захистити та відновити порушене майнове та немайнове право та встановити грошову компенсацію за вчинення незаконних та протиправних вчинених дій ОСОБА_2; 2) накласти заборону на відчуження майна ОСОБА_2 та його родини; 3) визнати майнове та немайнове право і встановити розмір компенсації за втрачене майно до вступу в шлюб для відновлення втраченого майна з вини відповідача; 4) визнати право та встановити розмір компенсації за втрачене майно, яке було свідомо відібране відповідачем за період шлюбу; 5) визнати право та встановити розмір компенсації за втрачене майно, яке було знищено відповідачем після шлюбу; 6) встановити інший спосіб для відновлення порушеного права за умови укладання письмової угоди щодо уникнення в подальшому подвійного тлумачення та внесення довільних припущень на стадії виконання; 7) встановити розмір компенсації за втрату здоров'я у період шлюбу та отриману групу інвалідності після розірвання шлюбу з правом на отримання щомісячних платежів в розмірі 100 євро щомісяця; 8) встановити розмір грошової компенсації за понесені матеріальні витрати щодо утримання житла; 9) встановити та повністю компенсувати понесені судові витрати.
Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду від 23 грудня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху і зобов'язано позивачку визначити в позові розмір матеріальної та моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, а також додати документи, що підтверджують сплату судового збору за вимоги про стягнення матеріальної шкоди, виходячи із визначеної ціни позову, та за вимогу про стягнення моральної шкоди.
30 грудня 2014 року позивач подала до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, в якій зазначала, що судом не було проведено досудового засідання, на якому можливо б було розглянути та уточнити позовні вимоги та чітко встановити ціну позовних вимог. Також ОСОБА_1 вказувала, що нею на перше місце було поставлено порушене моральне право, а судом позовні вимоги було неправильно розтлумачені і на перше місце винесено порушене матеріальне право. Крім того, позивач просила суд надати право на отримання розстрочки сплати судового збору.
Повертаючи позовну заяву, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що визначені в ухвалі суду про залишення без руху позовної заяви недоліки не були усунені: ціна позову не зазначена і судовий збір, відповідно до ціни позову, не сплачено.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувану ухвалу судді суду першої інстанції було постановлено з додержання вимог закону.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Проте, як неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд, право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням.
Так, статтею 119 ЦПК України встановлено обов'язок особи дотримуватися певних вимог щодо форми і змісту позовної заяви, зокрема, в позовній заяві зазначаються ціна позову щодо вимог майнового характеру та фактична правова підстава позову, тобто обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги.
Відповідно до положень ст.60 ЦПК України обов'язок доказування лежить на сторонах.
В порушення вказаних вимог закону ОСОБА_1 в своїй позовній заяві не визначила розмір матеріальної та моральної шкоди, фактично переклавши обов'язок по його визначенню на суд. Також позивачем не було сплачено судовий збір в належному розмірі відповідно до заявлених вимог. Вказане в сукупності і стало підставою для залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 на підставі ст.121 ЦПК України.
Оскільки недоліки позовної заяви не було усунуто у визначений судом строк, суддя суду першої інстанції обгрунтовано повернув позовну заяву позивачеві.
Доводи апелянта щодо непроведення судом попереднього судового засідання не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до ч.7 ст.130 ЦПК України воно не є обов'язковим, а питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а деякі доводи взагалі не стосуються предмета оскарження.
В зв'язку з викладеним, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін.
Керуючись ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 січня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: