Справа № 750/11493/14
Провадження № 2/750/190/15
02 лютого 2015 року м. Чернігів
головуючого - судді Лямзіной Н.Ю.,
при секретарі Латенко О.В.,
з участю позивача, представника позивача, відповідача, представника, відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд -
встановив :
06.11.2014 року позивачі звернулися до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовною вимогою до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням. Свої позовні вимоги мотивували тим, що на даний час відповідач в АДРЕСА_1 не мешкає.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлений позов та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Позивач ОСОБА_2 через канцелярію суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що він проживає в даному спірному приміщенні та в ньому знаходяться його речі.
Заслухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що в січне 1988 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено шлюб. На підставі ордеру № 154 від 28.05.1998 року виданого виконавчим комітетом Чернігівської ради народних депутатів, в порядку обміну було надано жиле приміщення в квартирі АДРЕСА_1 15.05.2005 року шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем було розірвано.
Свідок ОСОБА_4 сусідка позивачки, повідомила суду, що відповідача за адресою АДРЕСА_1 ніколи не бачила, в спірній квартирі бувала, але тільки на кухні, чи проживає там відповідач достовірно вказати не змогла.
Свідок ОСОБА_5 повідомила суду що живе з позивачкою в одному домі, постійно сидить на лавці біля під'їзду, відповідача за спірною адресою ніколи не бачила, в квартирі ніколи не була.
Свідок ОСОБА_6, сусідка позивачки, ніколи за адресою АДРЕСА_1 не бачила, в квартирі була лише один раз на кухні.
Посилання позивача, що відповідач не проживає в спірному приміщенні не знайшло незаперечного підтвердження в суді, в зв'язку з наступним, в засіданні встановлено, що відповідач проживає в одній кімнаті з сином, в даній кімнаті знаходиться телевізор який належить йому та інші речі, відповідач має вільний доступ до квартири про що не заперечувала позивач.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України встановлює, що одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів особи є визнання права.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Предмет судового розгляду формується позовною заявою, в якій вказується вимога позивача. Суд в силу принципу диспозитивності (ст. 11 ЦПК України) не може вийти за межі позовних вимог. Суд не може з власної ініціативи виходити за межі позову, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (ст. 2 ЦПК України).
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що за таких обставин, позовна вимога про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням з підстав, передбачених ст.71 ЖК України є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Н.Ю. Лямзіна