"27" січня 2015 р. Справа № 3/246-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.
при секретарі Полубояриній Н.В.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
третьої особи - Атаманенка О.П. (дов. № б/н від 27.08.2014р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ (вх. № 4238 С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 09.09.2014 р. у справі № 3/246-09
за позовом Сумської міської ради, м. Суми
до Приватної фірми "Валентина", м. Суми
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" в особі Сумського відділення, м. Суми
про зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням господарського суду Сумської області від 26.01.2010р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Левченко П.І., суддя В.І. Моїсеєнко, суддя О.Ю. Соп'яненко) позов задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2011р. (головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.) рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2010р. по справі № 3/246-09 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2011р. (головуючий суддя Сибіга О.М., суддя Костенко Т.Ф., суддя Швець В.О.) рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2010р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2011р. у справі № 3/246-09 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.09.2013р. (головуючий суддя Заєць С.В., суддя Лущик М.С., суддя Котельницька В.Л.), пункт 2, залучено до участі у справі № 3/246-09 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" в особі Сумського відділення, м. Суми.
При новому розгляді справи № 3/246-09 ухвалою господарського суду Сумської області від 10.04.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Заєць С.В, суддя Жерьобкіна Є.А, суддя Котельницька В.Л.) позов залишено без розгляду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2014р. (головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.) ухвалу господарського суду Сумської області від 10.04.2014р. скасовано, а справу № 3/246-09 передано на розгляд до господарського суду Сумської області.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.06.2014р. розгляд справи призначено у судове засідання (суддя Б.І. Лиховид).
Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.08.2014р. розгляд справи призначений у складі колегії суддів: головуючий суддя Лиховид Б.І., суддя Зражевський Ю.О., суддя Джепа Ю.А.
Позивач у заяві від 21.12.2009 року № 3171-1/3-3 юр про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду у відповідності до ст. 22 ГПК України, просить суд: зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (категорія земель: землі житлової та громадської забудови) загальною площею 0,0500 га за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 8, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300:02 002 0021, згідно опису меж земельної ділянки (акту погодження (встановлення) меж земельної ділянки від 20.12.2007 року), а саме: по № кутів повороту 92-16-18-172-17-37- між суміжними точками, 37-89-92- по стіні будівлі, шляхом знесення самовільно збудованого об'єкту нерухомого майна загальною площею 819,1 кв.м., згідно технічного паспорту, виготовленого КП "Сумське міське Бюро технічної інвентаризації" за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 8, крім нежитлового (підвального) приміщення загальною площею 135,6 кв.м., придбаного Приватною фірмою "Валентина" згідно договору купівлі-продажу від 16.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу К.Д. Рибалка, зареєстрованого в реєстрі за № 6612. Зобов'язати ПФ "Валентина" привести земельну ділянку (категорія земель: землі житлової та громадської забудови) загальною площею 0,0500 га за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 8, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300: 02 002 0021, згідно опису меж земельної ділянки (акту погодження (встановлення) меж земельної ділянки від 20.12.2007 року), а саме по № кутів повороту 92-16-18-172-17- між суміжними точками, 37-89-92- по стіні будівлі у стан, який передував початку будівництва, протягом 15 календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно письмових пояснень № 402/07-15.06 від 11.07.2014р., позивач додатково обґрунтовує позовні вимоги, зазначаючи, що відповідач не має документу, що посвідчує його право на земельну ділянку по площі Незалежності, 8 в місті Суми, на якій було ним здійснено реконструкцію кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою. Також позивач зазначає, що реконструкція кафе здійснювалась відповідачем з відхиленням від проектної документації "Реконструкція кафе площа Незалежності, 8 в м. Суми", розробленої ПП Дячук Ю.А." у 2007 році, яка, крім того, не проходила державної реєстрації.
Рішенням господарського суду Сумської області від 09.09.2014 р. по справі № 3/246-09 (головуючий суддя Лиховид Б.І., суддя Зражевський Ю.О., суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено повністю. Зобов'язано Приватну фірму "Валентина" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (категорія земель: землі житлової та громадської забудови) загальною площею 0,0500 га за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 8, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300:02 002 0021, згідно опису меж земельної ділянки (акту погодження (встановлення) меж земельної ділянки від 20.12.2007 року), а саме: по № кутів повороту 92-16-18-172-17-37- між суміжними точками, 37-89-92- по стіні будівлі, шляхом знесення самовільно збудованого об'єкту нерухомого майна загальною площею 819,1 кв.м., згідно технічного паспорту, виготовленого КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 8, крім нежитлового (підвального) приміщення загальною площею 135,6 кв.м., придбаного Приватною фірмою "Валентина", згідно договору купівлі-продажу від 16.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу К.Д. Рибалка, зареєстрованого в реєстрі за № 6612. Зобов'язано Приватну фірму "Валентина" привести земельну ділянку (категорія земель: землі житлової та громадської забудови) загальною площею 0,0500 га за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 8, кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300: 020020021, згідно опису меж земельної ділянки (акту погодження (встановлення) меж земельної ділянки від 20.12.2007 року), а саме по № кутів повороту 92-16-18-172-17- між суміжними точками, 37-89-92 - по стіні будівлі у стан, який передував початку будівництва, протягом 15 календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили. Стягнуто з Приватної фірми "Валентина" на користь Сумської міської ради витрати по сплаті державного мита в розмірі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп., витрати на оплату судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 5527 грн. 50 коп.
ПАТ "Альфа-Банк", м. Київ з даним рішенням суду не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Сумською міською радою надано суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 141 від 08.01.2015р.), в яких позивач вважає доводи скаржника безпідставними, а рішення суду першої інстанції у даній справі законним і обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін. На підтвердження своїх заперечень по суті позивач зазначає, що відповідач порушив умови дозволу на будівництво, здійснив реконструкцію спірного об'єкту з відхиленням від проекту та з порушенням державних будівельних норм, а проектна документація, яка розроблена ПП Дячук Ю.А. у 2007 році, не проходила державної експертизи. Крім того, позивач вказує на те, що відповідач не має документу, що посвідчує його право на земельну ділянку на площі Незалежності, 8 в місті Суми, на якій він здійснив реконструкцію кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою. Зважаючи на відсутність правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку, відповідач здійснив реконструкцію кафе за вказаною адресою, що кваліфіковано позивачем як самовільне зайняття земельної ділянки. Таким чином, встановивши в рішенні факти того, що реконструйоване ПФ «Валентина» кафе по площі Незалежності, 8 в місті Суми є самочинним будівництвом, а право власності на нього відповідачем у встановленому порядку не зареєстровано, внаслідок чого порушене право територіальної громади м. Суми на земельну ділянку по вказаній адресі (кадастровий номер 5910136300:02 002 0021), відповідач вважає законним задоволення позовних вимог Сумської міської ради у даній справі. Окрім цього, позивач зазначає, що подальше використання та експлуатація кафе створює загрозу безпеці життя та здоров'я громадян, зокрема дітей, під час відвідування закладу.
16.01.2015р. на адресу суду від позивача надійшов лист (вх. № 504), в якому Сумська міська рада підтримує доводи, викладені у своїх запереченнях на апеляційну скаргу, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду у даній справі - залишити без змін. Також, позивач просить розглянути справу без участі його представника, а про прийняте рішення судом апеляційної інстанції повідомити Сумську міську раду.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, його уповноважений представник в судове засідання не з'явився. Про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію Сумської міської ради викладено у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення уповноваженого представника третьої особи, який просить рішення суду першої інстанції скасувати, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступних обставин.
Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
З урахуванням приписів статі 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, тобто, матеріально-правову вимогу та факти, які її обґрунтовують.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже, позивач має подати суду докази порушення відповідачем його прав та обов'язків, визначених договором, на який зроблено посилання у позові як на підставу позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову, з урахуванням поданих уточнень, є вимога Сумської міської ради щодо зобов'язання ПФ "Валентина" звільнити самовільно зайняту спірну земельну ділянку та зобов'язання відповідача привести цю земельну ділянку у стан, який передував початку будівництва.
Обставини, якими позивач обґрунтовує ці вимоги є те, що відповідач не має документу, який би посвідчував його право на земельну ділянку на площі Незалежності, 8 в місті Суми, на якій він здійснив реконструкцію кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою, а реконструкція кафе здійснювалась відповідачем з відхиленням від проектної документації, яка до того ж не проходила державної експертизи.
Розглянувши дані позовні вимоги Сумської міської ради господарський суд дійшов висновку про їх задоволення, посилаючись на те, що при відчуженні нерухомого майна - кафе закусочної на 24 місця площею 135,6 кв. м. до набувача, ПФ «Валентина», право користування земельною ділянкою, розташованою під нерухомим майном та необхідної для обслуговування нерухомого майна, не переходило, а докази оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою у справі відсутні, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18 листопада 2008 року № 255 (том 1 аркуш справи 20). Таким чином, господарський суд кваліфікував дії відповідача з реконструкції кафе без документу, що посвідчує право на земельну ділянку, як самовільне її зайняття.
При дослідженні матеріалів справи господарським судом також встановлено, що реконструкція кафе здійснювалась відповідачем з відхиленням від проектної документації, що підтверджується протоколами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про правопорушення у сфері містобудування від 10.05.2007 року (том 1 аркуш справи 12) та від 18.06.2007 року (том 1 аркуш справи 14), постановами про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування № 34 від 10.05.2007 року (том 1 аркуш справи 13) та № 53 від 18.06.2007 року (том 1 аркуш справи 16), приписом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 60 від 18.06.2007р. (том 1 аркуш справи 15), а наказом інспекції ДАБК Сумської міської ради від 27.07.07р. № 4 дозвіл № 52 від 05.04.07р. скасовано, що підтверджується листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 06.08.07 № 145/01-03 (том 6, а. с. 120).
Також, господарський суд встановив, що проектна документація "Реконструкція кафе пл. Незалежності, 8 в м. Суми" розроблена ПП «Дячук Ю.А. у 2007 році не проходила державної експертизи.
З огляду на вказане, а також те, що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірний об'єкт нерухомості не зареєстровано, тому господарський суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка зайнята відповідачем самовільно, а збудований об'єкт нерухомого майна загальною площею 819,1 кв.м. є самочинним будівництвом, тому підлягає знесенню і приведенню спірної земельної ділянки у стан, що передував будівництву.
Проте з даними висновками щодо задоволення позовних вимог не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» у пункті 1 визначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відповідно до пункту 2 цієї Постанови рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
В даному випадку неповне з'ясування господарський судом Сумської області всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягло за собою неправильне застосування судом норм матеріального права, що згідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення у даній справі.
Так, відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Зміст права власності становлять три складові (стаття 317 Цивільного кодексу України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.
З 11 вересня 1997 р. в Україні набула чинності Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. У статті 1 першого протоколу до цієї Конвенції, зокрема, записано: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Наведені положення Конвенції проголошують абсолютну непорушність права власності фізичних та юридичних осіб, вільне здійснення ними правомочностей власника. Припускається можливість позбавлення власника права власності на майно, але лише в суспільних інтересах і лише за підставами, передбаченими законом або міжнародними документами.
Ці положення визнають право держави втручатися у використання власниками належного їм майна, але з метою контролю правомірності дій власників та виконання ними своїх обов'язків перед державою, суспільством.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Обмеження у праві власності, припинення права власності можливе лише за підставами та в порядку, встановленими актами, що мають статус закону, адже відповідно до статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.
Як свідчать матеріали справи, 16 жовтня 2006 року Приватна фірма "Валентина" (відповідач) за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Альянс", придбала у власність нежитлове приміщення (підвальне приміщення кафе - закусочна на 24 місця) загальною площею 135,6 кв. м., розташоване в місті Суми на площі Незалежності, 8 (том 1 аркуші справи 44, 107).
Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (частина четверта статті 15 Закону України "Про оренду землі").
Статтями 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України унормовано, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування.
Аналіз вищевказаних положень норм чинного законодавства щодо вирішення питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки дає підстави вважати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільне її зайняття.
Крім того, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору господарським судом не досліджені причини відсутності у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення спірного об'єкту, наявність у відповідача права на отримання земельної ділянки у користування, а також вжиття відповідачем заходів до оформлення права на земельну ділянку.
Так, із наявних у матеріалах справи документальних доказів вбачається, що рішенням господарського суду Сумської області від 25.05.2007р. п.4 визнано за ПФ «Валентина» право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди, площею 0,05 га під реконструкцію кафе за адресою: міста Суми, пл. Незалежності, 8.
Зі змісту акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.11.2008 року № 255 та припису Державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель Сумської області від 18.11.2008р. № 153 (том 1 аркуші справи 20-21), слідує, що розроблений ПФ «Валентина» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 8, отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 22.06.2007р. № 950 в Сумському обласному головному управлінні земельних ресурсів (том 1 аркуш справи 112).
Згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 22.06.2007р. № 950, затвердженим Сумським обласним головним управлінням земельних ресурсів проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПФ «Валентина» під розміщення та реконструкцію кафе (землі комерційного користування) за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 8, в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно і погоджується за умови виправлення зауважень вказаних, у пункті 10 цього висновку.
Однак при цьому, в матеріалах справи наявне листування у 2007 році, з якого вбачається, що проект землеустрою ПФ «Валентина» щодо відведення земельної ділянки під розміщення та реконструкцію кафе за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 8 управлінням земельних ресурсів Сумської міської ради не затверджено, оскільки даний проект виготовлено з порушеннями. А при розгляді проекту рішення щодо надання в оренду ПФ «Валентина» даної земельної ділянки, вирішено виставити дану земельну ділянку на конкурс, так як існують інші заяви на дану земельну ділянку. Згідно протоколу комісії з питань архітектури, будівництва, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради № 62 від 08.11.2007р. було прийнято рішення про відмову заявникові у затвердженні проекту (том 1 аркуші справи 142-146).
Проте, на підставі рішення господарського суду Сумської області від 10.09.2007 року по справі № 2/454-07 за Приватною фірмою "Валентина" зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 819,1 кв. м., з надбудовою другого поверху та прибудовою, яке реконструйоване з нежитлового приміщення (підвальне приміщення кафе - закусочна на 24 місця) площею 135,6 кв. м. та знаходиться за адресою: м. Суми площа Незалежності, 8.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2009 року від 10.09.2007 року по справі № 2/454-07 зазначене рішення господарського суду Сумської області скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами нового розгляду справи № 2/454-07 рішенням господарського суду Сумської області від 24.07.2008 року за ПФ "Валентина" повторно визнано право власності на спірний об'єкт нерухомості.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2008 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2009 року по справі № 2/454-07, рішення господарського суду Сумської області від 24.07.2008 року скасовано і прийнято нове рішення, яким ПФ "Валентина" відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Незважаючи на це, 03.12.2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області ПФ «Валентина» видано свідоцтво № 18000385, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта «Реконструкція кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою на площі Незалежності, 8 в місті Суми, загальною площею 819,1 кв.м., основна площа 771,5 кв.м., допоміжна площа 47,6 кв.м., будівельний об'єм 2668,00 кв.м., 8 робочих місць» проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації.
Дане свідоцтво видане на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 01.10.2009р.
Після проведення реконструкції вищезазначене нерухоме майно було зареєстровано КП «Сумське БТІ» в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 1011, як нежиле приміщення, загальною площею 819,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 8.
Той факт, що при відчуженні нерухомого майна - кафе закусочної на 24 місця площею 135,6 кв. м. до набувача, ПФ "Валентина", право користування земельною ділянкою, розташованою під нерухомим майном та необхідної для обслуговування нерухомого майна, не переходило, а у справі відсутні докази оформлення ПФ «Валентина» права користування земельною ділянкою, в даному випадку не мають істотного значення для правильного вирішення спору, оскільки реконструкція та будівництво кафе проводилось відповідачем не самовільно, а будівництво було проведено за наявністю відповідних дозволів та узгоджень на земельній ділянці, яка не може бути кваліфікована, як самовільна зайнята відповідачем.
Так, за змістом частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності хоча б однієї з наведених умов:
- земельна ділянка не відведена для цієї мети (під зазначеною умовою слід розуміти відсутність у забудовника документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);
- відсутній належний дозвіл на будівництво (під самочинним будівництвом без належного дозволу слід розуміти будівництво як без дозволу на будівництво, передбаченого статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000р. № 1699-ІІІ, так і без дозволу на виконання будівельних робіт, передбаченого статтею 29 цього Закону (закон втратив чинність 12.03.2011р., проте був чинним на момент реконструкції кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою на площі Незалежності, 8 в місті Суми, загальною площею 819,1 кв.м. та введення закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію);
- відсутній належним чином затверджений проект;
- при будівництві допущені істотні порушення будівельних норм та правил.
Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майна самочинним будівництвом.
Наявність хоча б однієї із зазначених умов є підставою для відмови у прийнятті в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а отже, для відмови в державній реєстрації прав власності на нього.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про планування та забудову територій» (чинний на момент реконструкції кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою на площі Незалежності, 8 в місті Суми, загальною площею 819,1 кв.м. та введення закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію) під будівництвом розуміється не тільки здійснення нового будівництва, а й реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, облаштування об'єктів містобудування, розширення та технічне переоснащення підприємств. Тому негативні наслідки у формі передбаченою законом відповідальності настають у всіх випадках самочинної поведінки при будівництві незалежно від його форм.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
За статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій» здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
Всі матеріали справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка була фактично відведена відповідачеві для реконструкції кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою на площі Незалежності, 8 в місті Суми.
Так, за рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 19.12.2006 року № 704 "Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, перепланування, капітальний ремонт об'єктів" відповідачеві був наданий дозвіл на реконструкцію кафе площею 135,6 кв. м. на площі Незалежності, 8 з надбудовою другого поверху площею 202,9 кв. м. та прибудовою площею 175,9 кв. м. (том 1, аркуші справи 11, 108).
У 2007 році ПП "Дячук Ю.А." була розроблена проектна документація "Реконструкції кафе пл. Незалежності, 8 в м. Суми" (том 2, аркуші справи 1-51).
Проведення будівельних робіт з реконструкції вищезгаданого кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою відповідачем здійснювалось на підставі дозволу № 52 від 05.04.2007 року на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради (том 1, аркуш справи 109), та дозволу на виконання земельних робіт № 44 від 06.04.2007 року, виданого Зарічною районною в м. Суми адміністрацією (том 1, аркуш справи 110).
Той факт, що дозвіл на виконання будівельних робіт за № 52 від 05.04.2007 року був скасований, не впливає на сутність даних правовідносин сторін, оскільки закінчений будівництвом об'єкт «Реконструкція кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою на площі Незалежності, 8 в місті Суми, загальною площею 819,1 кв.м., основна площа 771,5 кв.м., допоміжна площа 47,6 кв.м., будівельний об'єм 2668,00 кв.м., 8 робочих місць» вже експлуатується відповідачем за наявності всіх необхідних дозвільних документів та свідоцтва Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області про відповідність даного об'єкта всім необхідним вимогам та правилам.
Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
За статтею 301 Закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
У статті 18 Закону України «Про основи містобудування» № 2780-XII від 16 листопада 1992 року зі змінами передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Постановою від 08.10.2008р. № 923 Кабінет міністрів України затвердив порядок приймання в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів (чинний на момент розроблення проектної документації, проведення реконструкції, будівництва та прийняття в експлуатацію спірного об'єкта). Цим Порядком з 1 січня 2009 року було передбачено наступні правила приймання правил приймання завершених будівництвом об'єктів:
1) подання заяви замовником будівництва в інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) про прийняття об'єкта в експлуатацію та створення інспекцією ДАБК приймальної комісії;
2) приймання об'єкта приймальною комісією, за результатами якого складається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою, затвердженою наказом Мінрегіонбуду від 10 грудня 2008 р. № 575;
3) видання інспекцією ДАБК на основі акта готовності об'єкта до експлуатації свідоцтва про відповідність об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Приймальна комісія створюється безпосередньо інспекцією ДАБК, а не облдержадміністрацією чи виконкомом ради міст обласного значення.
В матеріалах справи міститься акт готовності об'єкта «Реконструкція кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою на площі Незалежності, 8 в місті Суми. 1230.4 - код об'єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000» № 001 до експлуатації від 01.10.2009р., який складений за формою, затвердженою наказом Мінрегіонбуду від 10 грудня 2008 р. № 575, та за своїм змістом відповідає всім вимогам Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, які вимагаються до закінчених будівництвом об'єктів, що підлягають прийняттю в експлуатацію (том 1 аркуш справи 89-93).
Постановою від 08.10.2008р. № 923 Кабінет міністрів України було також передбачено, що:
1) після оформлення акта про готовність об'єкта до експлуатації він передається до інспекції ДАБК, яка після підписання акта, зобов'язана видати замовнику будівництва свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, форму якого затверджено наказом Мінрегіонбуду України від 10 грудня 2008 р. № 575.
2) датою уведення в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта є дата зареєстрованого в інспекції ДАБК свідоцтва, яке є основою для складання договорів про поставлення на об'єкт необхідних ресурсів (води, газу, тепла та електроенергії) і включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності й оформлення на нього права власності.
Як вже було зазначено вище, 03.12.2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 01.10.2009р. видано свідоцтво № 18000385 про відповідність закінченого будівництвом об'єкта «Реконструкція кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою на площі Незалежності, 8 в місті Суми, загальною площею 819,1 кв.м., основна площа 771,5 кв.м., допоміжна площа 47,6 кв.м., будівельний об'єм 2668,00 кв.м., 8 робочих місць» проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації.
Слід зауважити, що самочинно ж збудовані об'єкти нерухомого майна не дають право його власнику на експлуатацію такого об'єкта без прийняття його в експлуатацію в порядку, встановленому законодавством. Такі об'єкти не вважаються введеними в експлуатацію у встановленому законодавством порядку й не можуть бути підключені до інженерних систем і транспортних магістралей, власники (користувачі) позбавлені прав на укладення договорів про постачання на цей об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів: води, газу, тепла й електроенергії та включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності.
Однак, наявні у матеріалах справи доказі в їх сукупності свідчать про те, що кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою на площі Незалежності, 8 в місті Суми, загальною площею 819,1 кв.м., основна площа 771,5 кв.м., допоміжна площа 47,6 кв.м., будівельний об'єм 2668,00 кв.м., 8 робочих місць вже введене в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, а необхідні для його функціонування ресурси (електроенергії, вода, тощо) підключені до кафе відповідними міськими організаціями.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» № 4004-XII від 24 лютого 1994 року, Наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» № 173 від 19.06.1996 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р. за № 379/1404, проекти будівництва, розширення, реконструкції об'єктів будь-якого призначен ня підлягають державній санітарно-гігієнічній експертизі, яку здійснюють експертні підрозділи закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України в по рядку, визначеному цим Законом.
Відповідність нежитлового приміщення кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою на площі Незалежності, 8 в місті Суми, загальною площею 819,1 кв.м. нормам санітарної та пожежної безпеки підтверджується низкою наявних у справі письмових доказів, зокрема листом ПП Дячук Ю.О. № 10-09-07 від 10.09.2007 року; актом санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкта від 30.10.2007 року, виданим Сумською обласною СЕС; актом № 323 від 29.10.2007 року радіологічного відділу Сумської обласної СЕС; актом № 795*1 прийняття в експлуатацію установки автоматичної системи пожежної сигналізації та сповіщення про пожежу, зареєстрованого 25.10.2007 року в НТР МНС України в Сумській області; експертними висновками Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Сумській області від від 05.09.2007 року № 22 - 5371 та від 09.08.2007 року № 17 - 4741; актом робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта для отримання допуску на підключення електроустановок до електричної мережі від 11.12.2007 року; актом робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта від 10.09.2007 року; актом комісії КП «Міськводоканал» від 04.12.2007 року (том 1 аркуші справи 67-75).
Більше того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у разі встановлення факту здійснення самочинного будівництва Інспекцією ДАБК повинно було бути прийнято рішення про притягнення забудовника до адміністративної відповідальності та накладення штрафу в порядку статті 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення (вказана норма була чинна на момент проведення відповідачем будівельних робіт з реконструкції кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою, а також на час введення кафе в експлуатацію).
Проте у даній справі відсутні докази притягнення Інспекцією ДАБК відповідача (забудовника) до адміністративної відповідальності за здійснення самочинного будівництва в порядку вищезазначеної норми як у період 2007-2009 років, тобто до прийняття спірного об'єкту в експлуатацію, так і після нього.
Втім, в матеріалах справи наявні протоколи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про правопорушення у сфері містобудування від 10.05.2007 року (том 1, а. с. 12) та від 18.06.2007 року (том 1, а. с. 14), постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування № 34 від 10.05.2007 року (том 1, а. с. 13) та № 53 від 18.06.2007 року (том 1, а. с. 16), припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 60 від 18.06.2007р. (том 1, а. с. 15), згідно з якими відповідача притягнуто до відповідальності за статтею 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення лише за відхилення від об'ємів робіт, що передбачені дозволом, виданим інспекцією ДАК Сумської міської ради, а також за будівництво по влаштуванню котловану з відхиленням від проекту.
Що стосується встановлення судом першої інстанції факту відсутності належним чином затвердженої проектної документації слід зазначити наступне.
Відсутність належним чином затвердженого проекту має місце у разі відсутності погодження архітектурно-планувальної частини проекту місцевим органом містобудування та архітектури й позитивного висновку державної експертизи у випадку, коли її проведення є обов'язковим (стаття 7 Закону України «Про архітектурну діяльність» № 687-XIV від 20 травня 1999 року).
У 2011 році набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VІ від 17.02.2011р., згідно зі статтею 31 підпунктом 3 якого не підлягають обов'язковій державній експертизі проекти будівництва об'єктів I-III категорії складності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Цивільного кодексу Украйни акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Зі змісту проектної документації "Реконструкції кафе пл. Незалежності, 8 в м. Суми", розробленої у 2007 році ПП "Дячук Ю.А." вбачається, що відповідно до архітектурно-будівельних рішень (клас будівлі, ступінь вогнестійкості будівлі) її віднесено до ІІ категорії, а відповідно до конструктивних та архітектурно-планувальних рішень будівлі за довговічністю, відповідальністю та вогнестійкістю її віднесно до ІІ та ІІІ категорії відповідно.
Таким чином, в даному випадку обов'язковість проведення державної експертизи проектної документації нежитлового приміщення кафе з надбудовою другого поверху та прибудовою на площі Незалежності, 8 в місті Суми, загальною площею 819,1 кв.м., чинним законодавством не передбачена.
Щодо встановлення судом істотних порушень будівельних норм і правил, допущених під час будівництва слід зазнати таке.
Істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або пору шує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил можуть мати місце у випадку відхилень від проекту, допущених при первісному будівництві об'єкта або внаслідок зроблених у ньому змін під час його експлуатації (реконструкція й капіталь ний ремонт).
Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
Не можуть вважатися істотними відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не порушують інтересів суспільства, не суперечать правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об'єкта.
Ці відхилення не можуть бути підставою ні для вимог про перебудову, ні для вимог про знесен ня об'єкта нерухомості.
Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Згідно з частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, висновок судового експерта оцінюється господарським судом поряд з іншими доказами та не має заздалегідь встановленої сили. Тобто, висновок судового експерта не має більшої доказової сили, тому не превалює над іншими доказами у справі.
Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог господарський суд, всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, взяв до уваги висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 481/482 по справі № 3/246-09 від 29.04.2013 року (том 6 аркуші справи 87-100), який базується на невідповідності проектної документації на "Реконструкцію кафе пл. Незалежності, 8 в м. Суми", розробленої ПП "Дячук Ю.А." в 2007 році вимогам ДБН А2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", а саме: робочий проект не містить основних креслень щодо: електропостачання, вентиляції, опалення, пожежної сигналізації; в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про проведення робіт з інженерних вишукувань або їх уточнення; в робочому проекті та пояснювальній записці до нього відсутнє "Архітектурно-планувальне завдання", який є обов'язковою складовою вихідних даних при проектуванні об'єктів; оскільки об'єкт виконано у вигляді прибудови до 5-ти поверхового житлового будинку, то при проведенні реконструкції повинні були виконуватись вимоги ДБН В.3.2-2-2-2009 "Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт", але необхідні роботи проведено не було, такі документи відсутні в матеріалах.
Проте господарським судом першої інстанції не враховано, що жодним належним документальним доказом або проведеною у справі експертизою не підтверджується істотність відхилення відповідачем від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, не підтверджується порушення інтересів суспільства, а позивачем не доведено факту протиріччя спірного об'єкту правилам експлуатації, які впливають на міцність і безпечність цього об'єкта.
Отже, факти самочинного будівництва та самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки не знайшли свого підтвердження серед наявних у справі документальних доказів.
Більше того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, яким саме чином подальше використання та експлуатація даного кафе створює загрозу безпеці життя та здоров'я громадян, зокрема дітей, під час відвідування закладу.
Доводи позивача про те, що подальше використання об'єкту дозволить відповідачу продовжити протиправні дії щодо додаткового самозахвату земельної ділянки територіальної громади м. Суми та учиняти дії по реконструкції, перебудови, переоснащенню спірного об'єкту, є лише припущенням Сумської міської ради і не має жодного правового та документального обґрунтування.
Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що звертаючись до господарського суду із даним позовом Сумською міською радою не представлено до матеріалів справи будь-яких беззаперечних, неспростовних правових обґрунтувань неможливості передачі у користування ПФ «Валентина» земельної ділянки: загальною площею 0,0500 га за адресою: Сумська область, місто Суми, пл. Незалежності, буд. 8, кадастровий номер 5910136300: 02 002 0021.
Крім того, господарським судом не враховано, що 08.11.2008р. між ПП «Валентина» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу за реєстровим № 5341. Відповідно до даного договору в іпотеку було передано майно: нежитлове приміщення, загальною площею 819,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 8. Даний договір був укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань гр. Маркевич Валентини Володимирівни за рамковою угодою № SMERS00286 від 08.11.2007р., що був укладений між Маркевич В.В. та ПАТ «Альфа-Банк», та договору про надання траншу № SMER0005518 від 08.11.2007р. Із матеріалів вбачається, що ці договори є діючими та не оспорені у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення», пункт 4, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача привести земельну ділянку у стан, який передував початку будівництва, господарський суд не дав жодної юридичної та правової оцінки тому факту, що нежитлове приміщення, загальною площею 819,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Суми, пл. Незалежності, буд. 8, було передано в іпотеку ПАТ «Альфа-Банк», м. Суми. Жодних даних відносно цього факту мотивувальна частина рішення також не містить, що є порушенням вимог вищезазначеної процесуальної норми.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А згідно зі статтею 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням всіх матеріалів справи в їх сукупності, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог Сумської міської ради відсутні, оскільки ґрунтуються на даних, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Сумської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 09.09.2014р. по справі № 3/246-09 було допущено неповне з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності, що мають істотне значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга третьої особи підлягає задоволенню, а вказане рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення у даній справі, яким в задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 42, 43, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 09.09.2014р. у справі № 3/246-09 скасувати та прийняти нове рішення.
У позові відмовити.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 02.02.15р.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.