"28" січня 2015 р. Справа № 922/4751/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Остапенко С.Л., довіреність від 11.08.14р.
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Чебаненко В.Л., довіреність № 528/22, від 31.12.14р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС (вх. №74 Х/1-42) та апеляційну скаргу ТОВ "Елемер - Україна" (вх. №363 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 08.12.14 у справі № 922/4751/14
за позовом ТОВ "Елемер - Україна", м.Запоріжжя,
до ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС, смт. Комсомольське, Зміївський район, Харківська область,
про стягнення коштів у розмірі 1 068 657,60 грн.
за зустрічним позовом ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС, смт. Комсомольське, Зміївський район, Харківська область,
до ТОВ "Елемер - Україна", м.Запоріжжя,
про стягнення коштів у розмірі 130 376,23 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08 грудня 2014 року (суддя Калініченко Н.В.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 1) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, код ЄДРПОУ 05471247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" (69037, місто Запоріжжя, вулиця Сорок років Радянської України, будинок 41, к. 315, р/р 26005320006 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 37443068) заборгованість за договором №12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25 лютого 2014 року у розмірі 1 068 657,60 грн. та 21 373,16 грн. судового збору. Зустрічний позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" (69037, місто Запоріжжя, вулиця Сорок років Радянської України, будинок 41, к. 315, в тому числі з р/р 26005320006 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 37443068) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 1) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, код ЄДРПОУ 05471247) 55 570,20 грн. пені, 74 806,03 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору №12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25 лютого 2014 року та судові витрати у розмірі 2 607,52 грн.
Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Позивач з даним рішенням суду першої інстанції також не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС в задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою.
У судове засідання, яке відбулось 28 січня 2015 року з'явились належні представники сторін, які підтримали свої правові позиції по справі.
Під час судового засідання, колегія суддів враховуючі що апеляційні скарги подані на одне теж саме рішення суду першої інстанції, дійшла висновку об'єднати розгляд апеляційних скарг в одне провадження.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступні обставини справи.
25 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі Зміївської ТЕС (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" (постачальник) було укладеного договір № 12/68 про закупівлю (поставку) товарів.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору.
Згідно з п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 договору, ціна договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за цим договором, ціни на продукцію визначаються в додатку № 1 до договору. Ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Вартість продукції, зазначена в п. 2.1 договору, включає вартість тари, упаковки, маркування продукції, а також інші витрати, які покладаються на постачальника відповідно до умов постачання, зазначених в п. 3.1 договору. Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору, постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку № 1 до договору, місце, строк (термін) поставки продукції визначається в додатку № 1 до договору.
Згідно п. 2 додатку № 1 до договору № 12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25 лютого 2014 року, ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором, яка дорівнює сумі розміру 1 090 466,40 грн., в тому числі ПДВ в сумі 181 744,40 грн.
Відповідно до п. п. 7.1, 7.1.1, 7.1.2 договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію, приймати поставлену продукцію згідно з Актом приймання-передачі продукції.
Згідно п. 3 додатку № 1 до договору, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: протягом 45 днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції.
Відповідно п. 7.3, 7.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором.
Згідно п. 4 додатку № 1 до договору, постачальник здійснює поставку продукції транспортом на умовах поставки - DDP, відповідно до правил "Інкотермс 2010" за такими реквізитами вантажоодержувача: 63460, Харківська область, Зміївський р-н, смт. Комсомольське, Балаклійське шосе 2, Зміївська ТЕС ПАТ "Центренерго", склад покупця.
Відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору № 12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25 лютого 2014 року, строк поставки продукції повинен складати не більше 60 днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця.
Згідно п. 9.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Відповідно п. 9.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відстока вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; відшкодовує всі понесені покупем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.
Згідно п. 12.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору.
Згідно п. 9 додатку № 1 до договору, строк дії договору до 31 грудня 2014 року включно, а в частині щодо розрахунків та гарантій зобов'язань - до повного виконання зобов'язань сторонами.
Додаковою угодою № 1-12/204 від 17 квітня 2014 року до договору № 12/68 від 25 лютого 2014 року, сторони погодили пунк 2 додатку № 1 до договору, викласти в наступній редакції: Загальна вартість продукції: ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором, яка дорівнює сумі в розмірі 1 068 657,60 грн., в тому числі ПДВ в сумі 178 109,60 грн.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем за первісним (позивачем за зустрічним) позовом за допомогою факсимільного зв'язку на адресу позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) позовом 27 лютого 2014 року за вих. № 07/150-1463 було направлено письмове замовлення на поставку продукції. Факт отримання даної заявки, саме 27 лютого 2014 року, не заперечив і представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом.
Позивачем за первісним (відповідачем за зустрічним) позовом було поставлено продукцію 20 червня 2014 року на суму 1 068 657,60 грн. Даний факт підтверджує наявний в матеріалах справи Акт приймання-передачі продукції від 20 червня 2014 року згідно договору №12/68 від 25 лютого 2014 року, який підписано та скріплено печатками сторін (арк. спр. 24).
Звертаючись до суду першої інстанції з позовними вимогами, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 25 лютого 2014 року № 12/68 про закупівлю (поставку) товарів, яке полягає в неоплаті поставленої продукції.
В той же час підставами звернення з позовними вимогами відповідача (позивача за зустрічним позовом) слугувало, як зазначено останнім, неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором від 25 лютого 2014 року № 12/68 про закупівлю (поставку) товарів, яке полягає в несвоєчасній поставці продукції.
При розгляді спорів по суті заявлених вимог, судом першої інстанції, з посиланням на доведеність та фактичність позовних вимог було їх повністю задоволено.
Не погоджуючись з висновками господарського суду Харківської області відповідач в апеляційній скарзі вказує на відсутність обов'язку щодо сплати коштів за отриманий товар, з підстав ненадання відповідачем належно оформленого рахунку.
Разом з тим позивач також не погоджується з рішенням суду першої інстанції, в частині задоволення зустрічної позовної вимоги, вказуючи на 1)виконання Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №237 від 11.03.2014 "Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції", як підставу несвоєчасного виконання зобов'язання; 2)невірний розрахунок розміру пені, наголошуючи на необхідність застосування подвійної облікової ставки Національного банку України.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з дотриманням норм законодавства враховуючи наступне.
Як було зазначено судовою колегією раніше, 25 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі Зміївської ТЕС (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" (постачальник) було укладеного договір № 12/68 про закупівлю (поставку) товарів.(том 1 а.с.9-15)
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Положення стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення проо купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається до змісту договору, в межах пунктів п. п. 1.1, 1.2, 1.3 сторонами було погоджено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору.
А отже, даним договором відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) було взято на себе обов'язок щодо прийняття та оплати продукції.
Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В розділі 2 договору № 12/68 про закупівлю (поставку) товарів (том 1 а.с.9-15) сторонами було погоджено порядок здійснення оплати.
Так в пункті 2.5 сторонами було визначено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору.
В додатку №1 до договору в пункті 3, сторонами було деталізованого умови розрахунків та зазначено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: протягом 45 днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції.
В той же час, в пункті 5.2 договору сторонами було визначено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання -передачі продукції.
При поставці продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні оригінали документів:
-рахунку - фактуру;
-податкової накладної;
-відповідних товаросупроводжувальних накладних;
-іншої документації на продукцію згідно до договору.(пункт 5.8 договору).
З цього випливає, що основним документом з яким пов'язаний факт поставки продукції та виникнення обов'язку її оплати є Акт прийняття-передачі. В той же час положенням договору, а саме пунктом 5.8, чітко передбачено надання покупцеві постачальником рахунку-фактури, як обов'язкову складову процедури передання продукції та відповідного складання акту приймання-передачі.
Під час розгляду справи, відповідач аргументував невиконання ним договірних зобов'язань щодо оплати продукції фактом ненадання постачальником рахунку, зазначивши безпосередньо на відсутності доказів його передання. Втім положенням договору передбачено виключно одночасність передання продукції та відповідним складанням Акту приймання-передачі з наданням постачальником рахунку-фактури. Так, надання покупцеві рахунку на оплату поставленої продукції не потребує окремої процедури, як то подальшого передання або пересилки покупцеві. За таких обставин судом апеляційної інстанції наголошується, що належним доказом отримання рахунку фактури є факт підписання сторонами акту приймання-передачі, що в свою чергу виключає жодну необхідність в наданні інших доказів.
Разом з тим, зі змісту Акту приймання -передачі продукції від 20.06.2014 року згідно договору №12/68 від 25.02.2014 року (том 1 а.с.24) вбачається погодженість сторін стосовно факту передання продукції.
Так в пункті 2 Акту приймання -передачі продукції від 20.06.2014 року згідно договору №12/68 від 25.02.2014 року (том 1 а.с.24) сторонами було погоджено вартість продукції - 890548,00 грн. без ПДВ; в пункті 3 кількість переданої продукції-18 штук; в пункті 5 загальну вартість переданої покупцю продукції - 1068657,60 грн.В пункті 6 зазначено, що даний акт приймання-передачі продукції є підставою для проведення розрахунків за отриману продукцію згідно договору №12/68 від 25.02.2014 року.
А отже відповідач був усвідомлений не тільки із безпосереднім фактом необхідності сплати коштів, а також з самим розміром суми необхідної для сплати за отриману продукцію.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що даний акт не містить жодного зауваження з збоку відповідача стосовно відсутності документації, обов'язковість надання якої при складанні Акту приймання передачі (передання товару) покладається на постачальника. Не висувалась вимога стосовно надання рахунку на оплату відповідачем і в майбутньому, не зважаючи, що останнім було взято на себе обов'язок стосовно своєчасного розрахунку за отриману продукцію.
Отже, Акт приймання-передачі є єдиним двостороннім документом з яким договір пов'язує виникнення у відповідача обов'язку оплати за отриманий товар. За таких обставин, відповідач протягом 45 днів з дня його підписання (20 червня 2014 року) мав обов'язок сплати коштів за поставлену продукцію. Так вищенаведеним спросовуються доводи апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Втім в матеріалах справи відсутні жодні докази оплати поставленої постачальником продукції. Даний факт не заперечував і представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду Харківської області, що в порушення п. 3 додатку № 1 до договору № 12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25 лютого 2014 року не оплатив вартість отриманої продукції, а так позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення суми боргу за договором № 12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25 лютого 2014 року у розмірі 1 068 657,60 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення зустрічного позову про стягнення штрафних санкцій по справі № 922/4751/14 у розмірі 130 376,23 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторонами в межах п. 9.1 договору, було погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Відповідно п. 9.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відстока вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; відшкодовує всі понесені покупем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.
Судом першої інстанції було правомірно встановлено, що позивачем за зустрічним (відповідачем за первісним) позовом направлено замовлення на поставку продукції 27 лютого 2014 року, а відповідачем за зустрічним (позивачем за первісним) позовом продукцію поставлено 20 червня 2014 року, тобто з порушенням 60 денного строку встановленого пунктом 5 додатку № 1 до договору № 12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25 лютого 2014 року (строк на поставку до 28 квітня 2014 року включно).
Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку нарахування 55 570,20 грн. пені та 74 806,03 грн. штрафу, зазначає, що дане нарахування є обґрунтованим та таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, а тому позовні вимоги зустрічної позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів відхиляє твердження позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) на факт виконання Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №237 від 11.03.2014 "Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції", як підставу несвоєчасного виконання зобов'язання враховуючи наступне.
Відповідно до змісту Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №237 від 11.03.2014 "Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції" його метою є запобігання проявам корупції, скорочення витрат, зменшення навантаження на державний бюджет, збалансування фінансово-економічного стану державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля, та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави. А так сфера його поширеності обмежена виключно державними підприємства що належать до сфери управління Міненерговугілля, та господарськими товариства, щодо яких Міненерговугілля здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави. Позаяк, зі змісту статуту ТОВ "Елемер - Україна" (Том 1 а.с.26-36) вбачається, що останній жодним чином не відноситься до вищезазначених підприємств, а отже вищенаведене твердження позивача жодним чином не можно розглядати в контексті підстави несвоєчасного виконання зобов'язання.
Одночасно суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача стосовно невірності розрахунку розміру пені, з огляду на необхідність застосування подвійної облікової ставки Національного банку України.
Так на думку позивача, при розрахунку розміру пені відповідачем не було враховано положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", де в положенні статті 3 було вказано, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Втім, позивачем не було звернуто увагу, що положення цього закону регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Втім зобов'язання між сторонами в рамках договору про поставку не можна розглядати як грошові.
Дана точка зору розділяється також Верховним Судом України, який в постанові від 03 грудня 2013 року переглядаючи постанову Вищого господарського суду України від 5 серпня 2013 року у справі № 908/43/13-г, зазначив, що обов'язок постачальника поставити товар не є грошовим зобов'язанням.
Така позиція була відображена Вищим господарським судом України в Інформаційному Листі від 20.05.2014 року №01-06/646/2014 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів". Так в пункті 5 було визначено, що обов'язок постачальника поставити товар за договором поставки не є грошовим зобов'язанням, а тому у випадку порушення строку поставки товару застосування до таких правовідносин положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є безпідставним.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача та відповідача, витрати позивача та відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу ТОВ "Елемер - Україна" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 08 грудня 2014 року у справі № 922/4751/14 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 02 лютого 2015 року
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Тихий П.В.