"28" січня 2015 р. Справа № 917/2491/14
У складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю :
від позивача - не прибув;
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" (вх. № 127 П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.12.14 у справі № 917/2491/14
за позовом ПАТ Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ
до ФОП ОСОБА_1 , с. Селищна, Полтавська область
про стягнення 54 714,10 грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.12.2014р. у справі № 917/2491/14 (суддя Безрук Т.М.) позовну заяву і додані до неї документи повернуті без розгляду на підставі п. 3 ст. 63 ГПК України.
Повертаючи позовну заяву, господарський суд першої інстанції зазначив, що в позовній заяві не вказані обставини видачі кредиту, відсутній обгрунтований розрахунок стягуваної суми, не вказані дати початку та закінчення кожного періоду нарахування процентів та пені і докази в обгрунтування цих дат, відсутні докази надання кредиту.
Позивач не погодився з прийнятою у справі ухвалою про повернення позовної заяви та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.12.2014р. та повернути справу на розгляд до господарського суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 28.01.2015р.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надіслав, в судове засідання 28.01.2015р. не прибув, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення (а.с. 23).
Від позивача надійшло клопотання, в якому він повідомляє суд про неможливість забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання, зазначає про те, що підтримує вимоги скарги в повному обсязі та просить розглянути її за відсутності уповноваженого представника за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на сплив встановленого процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, відсутність клопотання про його продовження, належне повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, попередження сторін про те, що у разі неявки в судове засідання уповноважених представників сторін, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, судова колегія вважає, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав, та вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін за нявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, повертаючи позовну заяву, місцевий господарський суд зазначив, що вона не відповідає вимогам ст. 54 ГПК України.
Відповідно до статті 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позовна заява повинна містити: 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності; 21) документи, що підтверджують за громадянином статус фізичної особи - підприємця; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів); 4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; 61) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу VІ цього Кодексу; 7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.
Так, на думку господарського суду першої інстанції в позовній заяві не вказані докази, на яких грунтується позовна вимога, не зазначено чи надавався відповідачу кредит; докази надання кредиту; не наведені обгрунтування вимоги про стягнення комісії.
Однак, судова колегія вважає, що такі висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Так, відповідно до статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно з правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.
Пунктом 3.1. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що грошові кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Частина 1 статті 1066 ЦК України визначає, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч. 1 статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Статтею 1069 ЦК України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження встановлення на рахунок відповідача кредитного ліміту до позовної заяви додана довідка про розміри встановлення кредитних лімітів від 07.11.2014р.
Судова колегія вважає невідповідним матеріалам справи посилання суду першої існтанції на те, що доданий до позову розрахунок заборгованості не містить зазначення дати, з якої виникла заборгованість та суми нарахування комісійної винагороди.
Однак, доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості містить зазначення як поточної суми заборгованості так і простроченої, дату виникнення заборгованості за тілом кредиту 02.06.2014р.; розрахунок заборгованості з комісійної винагороди, який включає розмір нарахованої комісії, погашеної комісії та загальний розмір заборгованості з урахуванням двох попередніх показників.
Крім того, судова колегія зазначає, що у разі необхідності місцевий господарський суд має право витребувати у сторін уточнення розрахунку.
Зазначені обставини залишились поза увагою господарського суду, що призвело до помилкових висновків, які покладені в основу оскаржуваної ухвали.
За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд першої інстанції не повно дослідив обставини, що мають значення для вирішення спору та не вірно застосував норми матеріального права. Вимоги апеляційної скарги законні та обґрунтовані, доводи апелянта знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1, 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.12.2014р. у справі № 917/2491/14 скасувати.
Справу направити до господарського суду Полтавської області для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 02.02.15
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Шутенко І.А.