29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" січня 2015 р.Справа № 924/1986/14
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" „Лізингова компанія „Укрексімлізинг", м. Київ
до приватного підприємства „Перлина Поділля-2005", смт. Стара Ушиця, Кам'янець-Подільський район
про стягнення заборгованості з лізингової винагороди у розмірі 24270,00 грн., 10149,83 грн. - інфляційних втрат, 14336,44 грн. - 15,5% річних, 10621,89 грн. - пені
Представники сторін:
від позивача: Цибенко В.В. - за довіреністю №068 від 18.12.2014р.
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача лізингової винагороди у розмірі 24270,00 грн., 10149,83 грн. - інфляційних втрат, 14336,44 грн. - 15,5% річних, 10621,89 грн. - пені. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу №012-Л від 05.03.2008р. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування, а стягнення інфляційних та річних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦК України.
Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, яка згідно витягу з ЄДР є його реєстраційною адресою. Повідомлення ж за вищевказаною адресою, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" є належним повідомленням про розгляд справи в суді.
За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши позовні вимоги, дослідивши докази, які мають фактичне юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
05.03.2008р. між дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" „Лізингова компанія „Укрексімлізинг" (лізингодавець) та приватним підприємством „Перлина Поділля-2005" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №012-Л, відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець зобов'язався придбати від свого імені у власність та передати лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу мобільний сортувальний комплекс FINTEC 542, стандартної заводської якості одна одиниця техніки (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався сплатити лізингодавцю авансовий платіж в розмірі і порядку, визначеному пунктом 2.2. цього договору, та прийняти предмет лізингу у лізинг. Вартість предмета лізингу на момент укладення цього договору становила 1300000,00 грн.
Згідно з п. 1.2. договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу строком на 36 місяців, починаючи з дня підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу відповідно до п. 3 цього договору. Протягом строку лізингу лізингоодержувач зобов'язався сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно вимог, встановлених статтею 4 цього Договору. За умови належного виконання своїх грошових зобов'язань та інших обов'язків за цим договором лізингоодержувач має право користуватись предметом лізингу згідно умов, встановлених статтею 7 цього договору, а по закінченню строку лізингу та виконанні всіх умов договору лізингодавець зобов'язався передати належним чином право власності на предмет лізингу лізингоодержувачу.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингодавцю передбачені цією статтею лізингові платежі, до складу яких входить: а) відшкодування лізингодавцю сум страхових платежів, що сплачені або сплачуються ним згідно договору майнового страхування предмету лізингу; б) винагорода лізингодавця за надання послуг фінансового лізингу, що розрахована згідно п. 4.2.; в) відшкодування вартості предмету лізингу згідно додатку № 2 даного договору; г) компенсація витрат з конвертації відповідно до п. 4.2.; д) відшкодування витрат лізингодавця на сплату процентів та будь-яких інших платежів за кредитом, що їх фактично понесе лізингодавець; е) інші документарно підтверджені витрати, що їх несе лізингодавець при наданні послуг фінансового лізингу лізингоодержувачу. Сплата лізингових платежів за цим договором здійснюється лізингоодержувачем щомісячно протягом всього строку лізингу.
Додатком №1 від 05.03.2008 до договору (специфікація предмету лізингу) сторони встановили найменування, асортимент, комплектність, кількість предмету лізингу; додатком №2 визначили графік лізингових платежів.
На виконання умов договору фінансового лізингу позивач відповідно до акту приймання-передачі від 28.03.2008р. передав, а відповідач прийняв наступну техніку: мобільний сортувальний комплекс FINTEC 542 (предмет лізингу).
Додатковими угодами №012-Л/1 від 11.07.2008р. і №012-Л/2 від 30.12.2008р. позивач та відповідач змінювали графіки лізингових платежів.
Договором №2 від 05.10.2010р. про внесення змін та доповнень до договору фінансового лізингу №012-Л від 05.03.2008р. лізингодавець і лізингоодержувач дійшли згоди про вилучення обладнання та розірвання (припинення дії) договору фінансового лізингу. Пунктами 2, 3 вказаного договору №2 від 05.10.2010р. сторони погодили, що повернення обладнання по розірваному договору фінансового лізингу проводиться комісією у складі уповноважених представників лізингодавця і лізингоодержувача згідно наведеного переліку. За результатами прийому-передання складається акт вилучення предмету лізингу, який оформляється в день передання обладнання в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін. Після вилучення обладнання та оформлення акту вилучення, лізингоодержувач зобов'язався сплатити різницю між ціною реалізації обладнання та нарахованими лізингодавцем платежами (лізинговій винагороді та основному боргу) по договору фінансового лізингу. Факт повного розрахунку між лізингодавцем і лізингоодержувачем оформляється актом звірки взаєморозрахунків, затвердженим підписами і печатками сторін. Після передання обладнання, сплати різниці платежів та оформлення акту звірки лізингодавець і лізингоодержувач підтверджують, що вони не мають одна до одної фінансових, майнових чи інших претензій по виконанню умов договору фінансового лізингу.
Відповідно до п. 5 договору №2 від 05.10.2010р. з моменту повного розрахунку та підписання акту звірки по даному договору лізингодавець і лізингоодержувач не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що випливають з умов договору фінансового лізингу.
Предмету лізингу - мобільний сортувальний комплекс FINTEC 542 було вилучено згідно акту від 05.10.2010р.
17.11.2010р. сторони уклали договір №3 про внесення змін та доповнень до договору фінансового лізингу №012-Л від 05.03.2008р., відповідно до п. 1 якого сума залишку по винагороді лізингодавця за надані послуги фінансового лізингу, склала 86000,00 грн. Згідно з п. 2 договору №3 від 17.11.2010р. лізингодавець зобов'язався сплатити суму залишку заборгованості по винагороді лізингодавця за надані послуги фінансового лізингу, відповідно до наведеного за текстом договору графіку зі сплатою 15,5 відсотків річних у гривні на залишок суми заборгованості, а саме: 20.12.2010р. - 5000,00 грн.; 20.03.2011р. - 40000,00 грн.; 20.04.2011р. - 41000,00 грн. Пунктом 3 договору №3 від 17.11.2010р. сторонами встановлено, що з моменту повного розрахунку та підписання акту звірки по даному договору лізингодавець і лізингоодержувач не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що випливають з умов договору фінансового лізингу.
29.04.2011р. між сторонами укладено договір №4 про внесення змін та доповнень до договору фінансового лізингу №012-Л від 05.03.2008р., в пункті 1 якого сторони визначили, що сума залишку заборгованості по винагороді лізингодавця за надані послуги фінансового лізингу склала 93500,00 грн., яку лізингоодержувач зобов'язався сплачувати щомісячно у відповідності до встановленого у зазначеному договорі №4 від 29.04.2011р. графіку, починаючи з 31.05.2011р. та закінчуючи 30.11.2014р.
У разі прострочення зобов'язань по сплаті заборгованості за цим договором, за їх прострочення, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі 24 відсотків річних, у період існування прострочених сум до оплати за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання лізингоодержувачем простроченого зобов'язання включно. Днем виконання зобов'язання вважається останній день місяця, в якому виставлений рахунок-фактура за цим договором (п. 11.1 договору про внесення змін №4).
Пунктом 4 договору №4 від 29.04.2011р. сторонами встановлено, що з моменту повного розрахунку та підписання акту звірки по даному договору лізингодавець і лізингоодержувач не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що випливають з договору.
Позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури на оплату лізингових послуг, між інших було виставлено наступні рахунки-фактури: №СФ-0000243 від 11.12.2013р. на суму 3010,00 грн., №СФ-0000061 від 20.05.2014р. на суму 3010,00 грн., №СФ-0000083 від 23.06.2014р. на суму 3010,00 грн., №СФ-0000090 від 16.07.2014р. на суму 3010,00 грн., №СФ-0000105 від 15.08.2014р. на суму 3010,00 грн., №СФ-0000117 від 15.09.2014р. на суму 3010,00 грн., №СФ-0000135 від 15.10.2014р. на суму 3010,00 грн., №СФ-0000150 від 14.11.2014р. на суму 3200,00 грн.
Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання згідно договору №4 щодо оплати лізингових послуг, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.
Згідно розрахунку позивача у відповідача існує борг з оплати лізингових послуг згідно договору №4 від 29.04.2011р. за період з 30.04.2014р. по 30.11.2011р. в розмірі 24270,00 грн.
Також, необхідно відмітити, що згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 02.04.2014р. по справі №924/128/14, яке набрало законної сили, судом стягнуто заборгованість за даним договором №4 від 29.04.2011р. між тими ж сторонами за попередні періоди, а саме за період 31.05.2011р. - 31.12.2013р.
Позивач пояснив, що 13.08.2014р. на виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 02.04.2014р. по справі №924/128/14 РВ ДВС Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №44361015. Станом на 28.01.2015р. за вказаним виконавчим провадженням грошових коштів на рахунок лізингової компанії „Укрексімлізинг" не поступало.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, на підставі п. 11.1 договору, позивач нарахував пеню в розмірі 10621,89 грн. (за період з 06.12.2013р. по 05.12.2014р.). Крім того, позивачем нараховано 10149,83 грн. - інфляційних втрат (за жовтень 2013 року - жовтень 2014 року) та 14336,44 грн. - 15,5% річних (за період з 06.05.2012р. по 05.12.2014р.).
Нарахування пені, інфляційних втрат та 15,5% річних на суму боргу за весь час прострочення до стягнення у справі №924/128/14 не заявлялось.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Частиною 2 пункту 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.
Таким чином, з розірванням договору фінансового лізингу зобов'язання відповідача по сплаті передбаченого договором фінансового лізингу платежу, а саме: винагороди лізингодавця за надані послуги фінансового лізингу не припинилися, оскільки сторони в договорах №2 від 05.10.2010р., №3 від 17.11.2010р. та №4 від 29.04.2011р. про внесення змін та доповнень до договору фінансового лізингу №012-Л від 05.03.2008р. встановили нові зобов'язання стосовно розміру винагороди лізингодавця за надані послуги фінансового лізингу, порядку та строків оплати такого платежу, а також погодили вважати припиненими зобов'язання відповідача, як лізингоодержувача, по сплаті вказаного платежу саме з моменту здійснення відповідачем повного розрахунку.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи, відповідач свого обов'язку зі сплати заборгованості по винагороді позивача за надані послуги фінансового лізингу не виконав, чим порушив взяті на себе зобов'язання. Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Отже, відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка підлягає стягненню. Необхідно також відзначити, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.08.2012р. по справі №10/5025/814/12, яке набрало законної сили, судом стягнуто заборгованість за даним договором між тими ж сторонами за попередні періоди.
У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розмір пені, передбачений сторонами у договорі №4, становить 24 відсотка річних від суми заборгованості. Наявний в матеріалах справи розрахунок пені свідчить про те, що позивач врахував положення ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обмеживши розмір нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто, за приписами вказаної норми нарахування санкцій триває протягом шести місяців, проте договором або законом може бути передбачений інший строк.
У договорі №4 сторони обумовили нарахування пені по день виконання відповідачем простроченого зобов'язання.
Таким чином, у даному випадку при обчисленні суми пені не застосовуються обмеження шестимісячним строком, передбачені ч. 6 ст. 232 ГК України. Отже, нарахування позивачем пені за період більший ніж шість місяців є правомірним. Крім того, нарахування пені здійснено на суму боргу, з урахуванням боргу, який стягнуто за рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.08.2012р. по справі №10/5025/814/12, що набрало законної сили.
Приймаючи до уваги те, що вказане рішення суду не виконано, докази виконання в матеріалах справи відсутні, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача в судовому порядку пені, що нарахована з урахуванням боргу, який стягнуто за рішенням суду від 08.08.2012р.
Таким чином, перевіривши поданий розрахунок пені, суд вважає обґрунтованими, правомірними й такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення 10621,89 грн. - пені.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір відсотків, який сторони передбачили у договорі про внесення змін та доповнень №3 від 17.11.2010р., становить 15,5%. Здійснивши перерахунок 15,5% річних, суд вважає суму 14336,44 грн. правомірно заявленою.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, суд частково не погоджується із сумою нарахування за період грудень 2013 року - квітень 2014 року, оскільки позивач здійснював такий розрахунок взявши середній індекс інфляції за вказані місяці. Між тим, суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за кожний місяць окремо, отримав менші суми, тому, вважає правомірно заявленою сумою інфляційних 10077,93 грн.
Також, судом відмічається, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідача в судовому порядку інфляційних нарахувань та процентів річних, які нараховані як на суму боргу, яка стягується вказаним рішенням, так і на суму боргу, яка стягнута рішення господарського суду Хмельницької області від 08.08.2012р. по справі №10/5025/814/12, що набрало законної сили та не є виконаним в установленому законом порядку.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 24270,00 грн. - заборгованості з лізингової винагороди, 10621,89 грн. - пені, 14336,44 грн. - 15,5% річних, 10077,93 грн. - інфляційних втрат.
У частині позовних вимог про стягнення 71,90 грн. інфляційних втрат необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги не надав.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" „Лізингова компанія „Укрексімлізинг", м. Київ до приватного підприємства „Перлина Поділля-2005", смт. Стара Ушиця, Кам'янець-Подільський район про стягнення заборгованості з лізингової винагороди у розмірі 24270,00 грн., 10149,83 грн. - інфляційних втрат, 14336,44 грн. - 15,5% річних, 10621,89 грн. - пені задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства „Перлина Поділля-2005" (Кам'янець-Подільський район, смт. Стара Ушиця, вул. Радянська, 2, кв. 32; код 33483274) на користь дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" „Лізингова компанія „Укрексімлізинг" (юр. адреса: м. Київ, вул. Воровського, 11; факт. адреса: м. Київ, вул. Тельмана, 5, офіс 605; код 25197943) 24270,00 грн. (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) - заборгованості з лізингової винагороди, 10621,89 грн. (десять тисяч шістсот двадцять одну гривню 89 коп.) - пені, 14336,44 грн. (чотирнадцять тисяч триста тридцять шість гривень 44 коп.) - 15,5% річних, 10077,93 грн. (десять тисяч сімдесят сім гривень 93 коп.) - інфляційних втрат, 1824,62 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять чотири гривні 62 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
У частині позовних вимог про стягнення 71,90 грн. - інфляційних втрат відмовити.
Повне рішення складено 02 лютого 2015 року.
Суддя В.В. Димбовський
Віддруковано 3 примірника:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу (Кам'янець-Подільський район, смт. Стара Ушиця, вул. Радянська, 2, кв. 32).