ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 січня 2015 року 11:30 № 826/17430/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Континентбуд» ОСОБА_1 ОСОБА_2
до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві
прозвільнення майна з-під арешту
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися Товариство з обмеженою відповідальністю «Континентбуд» (далі - позивач 1 або ТОВ «Континентбуд»), ОСОБА_1 (далі - позивач 2 або ОСОБА_1), ОСОБА_2 (далі - позивач 3 або ОСОБА_2) з позовом (з урахуванням заяви про уточнення (зміну) позовних вимог) до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач або ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві), в якому просили:
1. Визнати протиправними дії відповідача, які полягають в арешті нежитлового приміщення № 394 та квартир № 3, 6, 16, 26, 33, 35, 38, 41, 43, 77, 91, 93, 111, 112, 114, 116, 120, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та оголошенні заборони на його відчуження.
2. Скасувати постанови відповідача ВП № 42725136 від 30.10.2014 року, ВП № 42725136 від 30.10.2014 року, ВП № 44341296 від 28.10.2014 року про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, а саме: нежитлове приміщення № 394 та квартири № 3, 6, 16, 26, 33, 35, 38, 41, 43, 77, 91, 93, 111, 112, 114, 116, 120, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
3. Зобов'язати відповідача подати заяву про припинення обтяження і подальше вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про арешт майна.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначили, що вчинення відповідачем протиправних дій по накладенню арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження, унеможливлює реалізацію гарантованого права на житло 17 сім'ям, які інвестували кошти на будівництво житлового комплексу, щодо яких порушуються права людини в сфері приватної власності та суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Представник відповідача проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що при вчиненні оскаржуваних дій, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачених законом, просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимогу повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні відповідача знаходиться зведене виконавче провадження ВП № 45017076 (постанова про об'єднання виконавчих проваджень у одне зведене виконавче провадження від 08.10.2014 року) з примусового виконання виконавчих документів про стягнення боргів з ТОВ «Континентбуд», яке об'єднало наступні виконавчі провадження:
ВП № 42725136 з виконання постанови ІДАБК у м. Києві № 450/13 від 14.10.2013 року про стягнення 1 032 300,00 грн. штрафу, в межах якого накладався арешт на кошти, що містилися на рахунках ТОВ «Континентбуд», проте їх виявилось недостатньо для погашення боргу;
ВП № 44230558 з виконання судового наказу Господарського суду м. Києва № 910/5515/14 від 08.07.2014 року про стягнення заборгованості у розмірі 56503,41 грн.;
ВП № 44230647 з виконання судового наказу Господарського суду м. Києва № 910/5516/14 від 10.06.2014 року про стягнення заборгованості у розмірі 158 272,99 грн., в межах якого накладався арешт на кошти, що містилися на рахунках ТОВ «Континентбуд», проте їх виявилось недостатньо для погашення боргу;
ВП № 44341296 з виконання постанови ІДАБК у м. Києві № 178/14/1/7126-35/0207/02/1 від 02.07.2014 року про стягнення 1 096 200,00 грн. штрафу, в межах якого накладався арешт на кошти, що містилися на рахунках ТОВ «Континентбуд», проте рахунки виявились закриті.
Крім того, в подальшому, до зведеного виконавчого провадження ВП № 45017076, приєднані ВП № 45098700 з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/12795/14 від 02.09.2014 року про стягнення заборгованості у розмірі 168 151,19 грн., ВП № 45564244 з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/11846/14 від 01.10.2014 року про стягнення заборгованості у розмірі 186 375,90 грн. та ВП № 45738620 з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/6767/14 від 02.07.2014 року про стягнення заборгованості у розмірі 701 185,96 грн.
Як вже зазналося, крім іншого, в межах ВП № 42725136 накладався арешт на кошти боржника - ТОВ «Континентбуд», що містилися на його рахунках, проте їх виявилось недостатньо для погашення боргу, у зв'язку з чим, з метою забезпечення виконання виконавчого документа, відповідачем були вжиті заходи щодо виявлення майна боржника, в результаті яких виявлене майно боржника, зокрема, нежитлове приміщення № 394 та квартири № 3, 6, 16, 26, 33, 35, 38, 41, 43, 77, 91, 93, 111, 112, 114, 116, 120, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому, 16.10.2014 року державним виконавцем було здійснено вихід за місцем знаходження майна боржника, а саме: АДРЕСА_1 та встановлено, що за даною адресою знаходиться житловий комплекс «Перлина Троещини», справами якого займається ТОВ «Радуга Сіті ЛТД», а квартири, які належать боржнику, повністю або частково профінансовані фізичними особами.
Враховуючи зазначене, 28.10.2014 року відповідачем направлено вимогу КП БТІ м. Києва щодо надання копій поповерхових планів квартир, що зареєстровані за боржником, а 29.10.2014 року державним виконавцем винесено вимогу керівнику ТОВ «Радуга Сіті ЛТД» щодо надання інформації про майно боржника, а саме відповідні квартири, та рознесено по квартирам у будинку № 42-А вимогу всім мешканцям щодо надання інформації про наявність підтверджуючих документів про право власності.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачем було виявлено за боржником майно, а саме: нежитлове приміщення № 394 та квартири № 3, 6, 16, 26, 33, 35, 38, 41, 43, 77, 91, 93, 111, 112, 114, 116, 120, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (далі-майно), у зв'язку з чим, 30.10.2014 року державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Окрім того, 21.11.2014 року відповідачем повторно направлено КП БТІ м. Києва та ТОВ «Радуга Сіті ЛТД» вимоги щодо надання копій поповерхових планів квартир, що зареєстровані за боржником.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.11.2014 року, виявлено ще зареєстроване за боржником - ТОВ «Континентбуд» майно, а саме квартири: № 9, 27, 28, 42, 89, 94, 98, 108, 109, 118, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Також, в межах ВП № 44341296, відповідачем винесена постанова від 28.10.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника - ТОВ «Континентбуд» в межах суми боргу.
Слід також зазначити, що згідно відповідей, наданих на запити державного виконавця встановлено, що згідно довідки Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та у м. Києві великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають вулично-дорожній мережі за боржником не зареєстровані; згідно відповіді Інспекції державного технічного нагляду у боржника відсутні зареєстровані трактори самохідні шасі, сільськогосподарська техніка; згідно відповіді Комісії з цінних паперів - боржник відсутній серед власників цінних паперів; згідно відповіді з УДАІ ГУ МВС України в м. Києві за боржником транспортні засоби не зареєстровані; згідно відповіді ГУ Держземагенства у м. Києві - земельні ділянки за боржником не зареєстровані; кошти на рахунках боржника відсутні в достатній кількості для задоволення вимог всіх стягувачів.
Таким чином, окрім арештованого нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 394 та квартири №№ 3, 6, 16, 26, 33, 35, 38, 41, 43, 77, 91, 93, 111, 112, 114, 116, 120, а також квартир №№ 9, 27, 28, 42, 89, 94, 98, 108, 109, 118, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, у боржника не виявлено, а ні коштів на рахунках в достатній кількості, а ні рухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Такі, як на думку позивачів 2,3, протиправні дії відповідача, призвели до порушення їх прав, зокрема, як інвесторів будівництва та майбутніх власників відповідних квартир (№№ 111,112), що і стало підставою для їх звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, згідно попередніх договорів, укладених між ТОВ «Континентбуд» та фізичними особами, у тому числі, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, сторони зобов'язувалися укласти в майбутньому договори купівлі-продажу квартир (зокрема, відповідно, №111 та №112) в житловому будинку адресою: АДРЕСА_1. В забезпечення виконання зобов'язань попередніх договорів, зазначені сторони уклали також договори про забезпечення виконання зобов'язань, які визначали порядок здійснення розрахунків за квартири. В той же час, на момент розгляду даної справи, позивачами не подані суду докази укладення договорів купівлі-продажу відповідних квартир, або докази набуття позивачами 2,3 на них права приватної власності.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст.6, ч.2 ст.19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі-Закон).
Відповідно до ст.1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч.1 ст.2 Закону).
При цьому, частиною 1 ст.6 Закону передбачено гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, зокрема, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч.1 ст.11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено,своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечуючи дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону, учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.
При цьому, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник (ч.1 ст.8 Закону).
Сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом (ч.1 ст.12 Закону).
Згідно ч.1 ст.27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
За правилами ст.32 Закону, заходами примусового виконання рішень є:
звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
інші заходи, передбачені рішенням.
При цьому, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (ч.1 ст.33 Закону).
Відповідно до ст.52 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
За правилами ст.55 Закону, державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику.
Згідно ч.1,2 ст.57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, крім іншого, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Як вже зазначалося раніше та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з відсутністю у боржника - ТОВ «Континентбуд» достатніх коштів на рахунках для повного задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, відповідачем, у встановленому Законом порядку, накладений арешт на належне йому майно та оголошено заборону на його відчуження.
При цьому, позивачами 2,3 не надані суду належні та допустимі докази належності їм на праві привітної власності арештованого майна.
За правилами ч.4 ст.57 Закону, копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
В той же час, позивачі 2,3 не є учасниками та/або сторонами виконавчого провадження, отже не можуть бути суб'єктами оскарження постанов державного виконавця. При цьому, позивачем 1 не надані суду докази оскарження постанов державного виконавця ВП № 42725136 від 30.10.2014 року, ВП № 42725136 від 30.10.2014 року, ВП № 44341296 від 28.10.2014 року у встановлені Законом строки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач накладаючи арешт на майно позивача 1 діяв в межах повноважень, у порядку та у спосіб, визначені Законом.
Судом не встановлено поршень з боку відповідача порядку накладення арешту на майно.
При цьому, суд звертає увагу на те, що порядок зняття арешту з майна визначений статтею 60 Закону.
Так, відповідно до ч.1, 3 ст.60 Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Таким чином, позивачами 2,3 невірно обраний спосіб захисту своїх порушених прав як інвесторів будівництва житлового комплексу (квартир).
Окрім зазначеного, суд також звертає увагу на те, що позовна вимога № 3 взагалі заявлена передчасно, оскільки порядок внесення змін до записів Державного реєстру обтяжень рухомого майна закріплений законодавчо та станом на момент розгляду справи відсутні належні та допустимі докази невиконання відповідачем його вимог.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення їхніх представників, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем належним чином виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Континентбд», ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій