іменем України
"23" липня 2014 р.
справа № 1170/2а-4368/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Суховарова А.В. (доповідач)
судді Головко О.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства «Новомиргородські муніципальні інженерні мережі» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 у справі за адміністративним позовом Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції до Комунального підприємства «Новомиргородські муніципальні інженерні мережі» про стягнення податкового боргу, -
Маловисківська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Новомиргородські муніципальні інженерні мережі», в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з підприємства податковий борг у загальному розмірі 123848,62грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують, на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 120848,62грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий борг відповідача підтверджується наданими доказами та визнаний останнім, а отже позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а саме суд першої інстанції в порушення частини 1 статті 76 та частини 1 статті 86 КАС України не дослідив та не надав належної оцінки доказам (платіжні доручення щодо часткової сплати податкового боргу), які були надані відповідачем з клопотанням, що призвело до невірно визначеної суми податкового боргу відповідача, яка підлягала зменшенню та як наслідок неправомірне стягнення завищеної суми.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач зареєстрований як юридична особа 31.05.2011 Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та зареєстрований в органах податкової служби як платник податків.
Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач має податковий борг з наступних податків та у таких розмірах:
- згідно податкової декларації з податку на прибуток №9014649099 від 31.01.2012 залишок самостійно задекларованої та не сплаченої суми становить 42641 грн.;
- згідно податкової декларації з надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо в водні об'єкти №9043883956 від 26.07.2012 залишок самостійно задекларованої та не сплаченої суми становить 8,87грн;
- згідно податкової декларації з надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо в водні об'єкти №9065912553 від 24.10.2012 залишок самостійно задекларованої та не сплаченої суми становить 961,76грн.;
- згідно податкової декларації з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях №9065912553 від 24.10.2012 залишок самостійно задекларованої та не сплаченої суми становить 1577,35грн.;
- згідно податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин №9065912566 від 24.10.2012 залишок самостійно задекларованої та не сплаченої суми становить 5914,25грн;
- згідно податкової декларації зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод №9065912542 від 24.10.2012 залишок самостійно задекларованої та не сплаченої суми становить 17,99грн;
- згідно податкової декларації з податку на додану вартість №9080066656 від 19.12.2012 відповідачем самостійно задекларовано та не сплачено суму 47468грн;
- згідно рішення про розстрочення податкових зобов'язань №4 від 30.10.2012 по строку нарахування 28.12.2012 за відповідачем рахується непогашений борг на суму 12650,54грн.
Позивачем була сформована та направлена на адресу відповідача податкова вимога форми «Ю1» від 22.08.2011 № 30 на суму 1644,10грн.
З урахуванням того, що задекларовані суми податкових зобов'язань відповідачем не сплачені у повному обсязі, в результаті чого у підприємства утворився податковий борг у загальному розмірі 123848,62грн, позивачем були винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0000611600 від 04.10.2012 на суму 4524,60грн, з яких частково сплачено 1196,47грн залишок несплаченого боргу складає 3328,13грн;
- №0000621600 від 04.10.2012 на суму 1697,87грн;
- №0000631600 від 04.10.2012 на суму 3599,93грн.
Податкова заборгованість відповідача підтверджується наданими позивачем належними доказами, а саме:
- довідкою про відсутність (наявність) заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються Новомиргородським відділення Маловисківської МДПІ від 24.01.2013 №173/10/1900;
- зворотнім боком облікової картки платника податків (відповідача) з ПДВ, податку на прибуток, екологічного податку, плати за користування надрами та податку за спеціальне використання повернених та підземних вод з 01.01.2012 по 24.01.2013.
Дослідивши зворотній бік облікової картки відповідача суд першої інстанції дійшов висновку, колегія суддів з ним погоджується, про зменшення суми податкового боргу, у зв'язку з частковою його сплатою у розмірі 3000 грн.
Апеляційний суд зазначає, що з аналізу норм податкового законодавства та з урахування матеріалів справи вбачається, що в адміністративному та судовому порядку вказані податкові повідомлення-рішення не були оскаржені відповідачем, тому, сума податкового боргу, є узгодженою у відповідності до вимог статей 56, 58 Податкового кодексу України.
Проте, у встановлений для добровільного виконання строк відповідачем не було виконано свого обов'язку щодо погашення нарахованих податковим органом сум грошового зобов'язання за вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями.
Таким чином, станом на момент судового розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі - 120848,62грн.
Колегія суддів погоджується з даним висновком та вважає, що сума податкового боргу підлягає стягненню виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи та не спростовується сторонами, сума податкового зобов'язання у встановлені строки не сплачена.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
Пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Доказів оскарження податкових вимог відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не надано.
Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг.
З пункту 20.1.18 статті 20 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Аналізуючи докази у справі та податкове законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Новомиргородські муніципальні інженерні мережі» залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Суховаров
Суддя: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова