22 січня 2015 рокусправа № 804/8695/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року в адміністративній справі
за позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради
до Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування п. 3 вимоги,-
До суду надійшов позов Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, в якому позивач просить: визнати неправомірними дії Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції щодо вимог, викладених в п. 3 вимоги Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції № 860-15/880 від 18.03.2013 про усунення виявлених ревізією порушень; скасувати п. 3 вимоги Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції № 860-15/880 від 18.03.2013 про усунення виявлених ревізією порушень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Скасовано п. 3 вимоги Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області № 860-15/880 від 18.03.2013 про усунення виявлених ревізією фінансових порушень. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Нікопольською об'єднаною державною фінансовою інспекцією в період з 04.02.2013 по 11.03.2013 було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, за результатами якої складено Акт від 11.03.2013 № 860-22/05.
В ході ревізії відповідач дійшов висновку, зокрема, про недоотримання КП «НВУВКГ» доходів від плати за скид промислових та стічних вод за 2012 рік на загальну суму 119690,20 грн. внаслідок не пред'явлення споживачам рахунків за скид промислових вод у системи каналізації понад установлені договором та затверджені рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 16.03.2011 № 175 ліміти витрат питної води на 2011 рік.
Внаслідок виявленого порушення суб'єкт владних повноважень направив на адресу підконтрольної установи вимогу за № 860-15/880 від 18.03.2013, пунктом 3 якої зобов'язано Комунальне підприємство провести роботу зі споживачами щодо оплати понадлімітний скид промислових вод у системи каналізації на загальну суму 119690,20 грн.
Надаючи оцінку обґрунтованості висновків фінансової інспекції та правомірності оскаржуваного пункту обов'язкових вимог Нікопольської ОДФІ суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Досліджуючи спірні правовідносини суд першої інстанції вірно встановив, що між позивачем (Постачальник) та юридичними і фізичними особами (Абоненти) були укладені типові договори на послуги водопостачання та транспортування госпфекальних і промислових стічних вод.
Згідно з п. 1 вказаних типових договорів Постачальник зобов'язується надати Абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 2.2. типових договорів визначено, що Абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору. Про зміну тарифу Постачальник не пізніше 30 днів повідомляє про це Абонента.
Відповідно до п. п. 3.3, 3.4 типових договорів кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водо лічильників. Ліміти споживання води та скидання стоків у міську каналізаційну мережу доводяться до Абонентів додатковим повідомленням, яке є невід'ємною частиною договору.
Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради було прийнято рішення від 16.03.2011 № 175, яким затверджено на 2011 рік ліміти витрат питної води для юридичних та фізичних осіб міста та району, які користуються послугами КП «НВУВКГ».
З матеріалів справи вбачається, що затверджені на 2011 рік ліміти витрат питної води, у відповідності з Додатком 2 до вказаного рішення, суттєво відрізняються від відповідних лімітів, визначених у зазначених вище договорах.
Суд першої інстанції вірно визначив, що відповідно до приписів ст. ст. 651, 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Типовими договорами, укладеними позивачем з абонентами, не передбачено можливості односторонньої зміни за ініціативою однієї із сторін розміру лімітів споживання води та скидання стоків у міську каналізаційну мережу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності висновку відповідача про недоотримання позивачем доходів у сумі 119690,20 грн. від плати за скид промислових та стічних вод внаслідок непред'явлення споживачам рахунків за скид таких вод у системи каналізації понад установлені договором та затвердженні рішенням виконкому ліміти витрат питної води.
Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Таким чином при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, ДФІ має право визначити їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної установи у відповідність до вимог законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, - про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
Вказана правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року.
Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального права, отже підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року в адміністративній справі № 804/8695/13-а - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений 23 січня 2015 року.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова