ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
05 січня 2015 року м. Київ № 826/20755/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В.І., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві
про визнання протиправною бездіяльність та знаття арешту
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві з вимогами про визнання неправомірною бездіяльність державних виконавців відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 та про зобов'язання відповідача зняти арешт з майна позивача, накладеного постановою районного відділу державної виконавчої служби Мінського районного управління юстиції в м. Києві в рамках виконавчого провадження № 725/8 від 16 липня 2001 року.
Згідно пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно із частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позовні вимоги стосуються виконання виконавчого листа, виданого Мінським районним судом міста Києва від 11.06.2001 по справі № 2-1630 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суми в розмірі 834,86 грн.
Статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно із частиною першою статті 386 Цивільного процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Аналіз викладеного свідчить, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Отже, оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення сторонами виконавчого провадження здійснюється за правилами того судочинства, якими суд керувався при прийнятті цього судового рішення.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з бездіяльністю державного виконавця, яка полягає у неналежному виконанні ним своїх службових обов'язків, а саме не зняття арешту з майна позивача під час примусового виконання виконавчого листа виданого Мінським районним судом міста Києва від 11.06.2001 по справі № 2-1630.
Враховуючи, що позивач є стороною виконавчого провадження, яке відкрито за наслідками вирішення цивільної справи, зазначений спір не підсудний Окружному адміністративному суду міста Києва, а повинен розглядатись судом, який видав виконавчий документ за вимогами ЦПК України з урахуванням територіальної підсудності.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, яка викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (далі - Постанова № 3).
Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви, а саме Листа начальника відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 25.07.2014 виконавче провадження щодо ОСОБА_1 не є зведеним, а тому, з урахуванням положень п. 3 Постанови № 3 дані вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на вказане, вимоги про визнання бездіяльності під час примусового виконання виконавчого листа виданого Мінським районним судом міста Києва від 11.06.2001 по справі № 2-1630 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суми в розмірі 834,86 грн. та зобов'язання вчинити дії не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
На підставі вищенаведеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 109, статтями 160, 165, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві з вимогами про визнання неправомірною бездіяльність державних виконавців відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 та про зобов'язання відповідача зняти арешт з майна позивача, накладеного постановою районного відділу державної виконавчої служби Мінського районного управління юстиції в м. Києві в рамках виконавчого провадження № 725/8 від 16 липня 2001 року.
2. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву. Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда
Додаток: позовна заява з доданими матеріалами на ______ аркушах.