Справа: № 826/15517/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
21 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.
Суддів:Ключковича В.Ю.,
Собківа Я.М.,
При секретарі:Валяєвій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс нафта 2009» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Нафта 2009» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 13 червня 2014 року № 0005552207 та № 0005542207.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Нафта 2009» по взаємовідносинам із ТОВ «Ветек» (код ЄДРПОУ 36791933) за період з 01 жовтня 2013 року по 28 лютого 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 02 червня 2014 року № 208/1/22-07/36791933 та встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 290263,00 грн., у тому числі: за жовтень 2013 року на суму 47658,00 грн., за листопад 2013 рок на суму 54467,00 грн., за січень 2014 року на суму 141671,00 грн., за лютий 2014 року на суму 46467,00 грн.; пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 99016,00 грн., у тому числі за 2013 рік на суму 99016,00 грн.
Податковим повідомленням - рішенням 13 червня 2014 року № 0005542207 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 123770,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 99016,00 грн., за штрафними санкціями - 24754,00 грн.
Податковим повідомленням - рішенням від 13 червня 2014 року № 0005552207 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 362829,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 290263,00 грн. , за штрафними санкціями - 72566,00 грн.
Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується із огляду на наступне.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).
Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.
При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.
Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 вересня 2013 року між ТОВ «Ветек» (Постачальник) та ТОВ «Транс Нафта 2009» (Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 2-26/09/13.
Згідно п.1.1. Договору, на умовах, передбачених даним Договором, Постачальник зобов'язується передати в погоджені строми, а Покупець оплатити та прийняти нафтопродукти, що узгоджені Сторонами до постачання відповідно до Специфікацій до даного Договору.
Відповідно до пункту 3.1. Договору, для здійснення поставки Товару за даним Договором Сторони перед кожною поставкою узгоджують в порядку, передбаченим я. 3.2. - 3.6. даного Договору, наступні істотні умови: найменування, кількість, якість Товару, вид транспорту, яким повинно бути здійснене відвантаження, ціну Товару. Сторони мають право домовитись про інші істотні ) умови поставки Товару.
Згідно п. 5.1. Договору, поставка автомобільним транспортом здійснюється на умовах FCA франко-перевізник на естакаді наливу Постачальника, розташованої за адресою 65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1 (згідно Інкотермс 2010), якщо інші умови поставки не були узгоджені Сторонами в Специфікації на поставку партії товару або Додатковій угоді до даного Договору. Вибір естакади наливу здійснює Постачальник.
На виконання умов Договору ТОВ «Ветек» поставлено автомобільним транспортом ТОВ «Транс Нафта 2009» нафтопродукти визначені в Специфікаціях (додатках до Договору) № 1 від 31 жовтня 2013 року, № 2 від 28 листопада 2013 року, № 3 від 10 січня 2014 року, № 4 від 13 січня 2014 року, № 5 від 21 січня 2014 року, № 6 від 18 лютого 2014 року.
Також, сторонами підписані видаткові накладні, перевезення товару здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних № 06685 від 31 жовтня 2013 року, № 06630 від 28 листопада 2013 року, № 07300 від 10 січня 2014 року № 07291 від 13 січня 2014 року, № 07307 від 21 січня 2014 року, № 33234 від 18 лютого 2014 року.
В свою чергу, ТОВ «Ветек» виписано на адресу позивача податкові накладні всього на загальну суму 1741576,20 грн., в тому числі ПДВ - 290262,71 грн.
Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується виписками з банківського рахунку.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації власника) на їх проведення.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що має цінову визначеність.
Для дослідження аналізу зазначених видів діяльності потрібно дослідити адміністративно-господарські можливості здійснення господарської діяльності та виконання господарських зобов'язань перед контрагентами.
Зазначена позиція визначена Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.11 № 742/11/13-11.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не надано рахунків, згідно яких відповідно до п.п.3.2 п.3 договору про надання консультаційних послуг повинні перераховуватись кошти.
Відповідно до вимог, встановлених абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України. протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Вищезазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки, як відсутні.
Таким чином, оскільки ДПІ не було надано відсутніх первинно бухгалтерських документів ні під час перевірки ні під час адміністративного оскарження рішень ДПІ, є цілком правомірним висновок відповідача про порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо обов'язковою підтвердження витрат та податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами.
Зазначену вище позицію підтримує і Вищий адміністративний суд України, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2013 року у справі К/9991/52756/12 та від 01 квітня 2013р. №К/800/1569/13.
Також, позивачем не надані докази, які б підтверджували наявність у його контрагента фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст вищезазначених господарських операції, що додатково ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «ТД «Ветек».
З цього приводу, відповідач посилається на наступне: від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на адресу ДПІ у Голосіївському районі надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Ветек» (ЄДРПОУ 38809821) щодо господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2013р. по 28.02.2014р. №1394/26-55-22-13/38809821 від 16.05.2014 року. Станом на 07.04.2014р. стан платника ТОВ «ТД «Ветек» - 9 - напрвлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.
Відділом проведення зустрічних звірок управління податкового аудиту відповідно до ст.191 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) проведено дослідження фінансово - господарської діяльності ТОВ «ТД «Ветек» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.08.2013р. по 28.02.2014р.
За результатами проведеного дослідження складено інформаційно-аналітичну довідку, якою вбачаються бюджетні втрати в частині не надходження податку на додану вартість у загальній сумі 425969910 грн.
СУФР ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів м. Києва складено висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України: а податковою адресою м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна. буд. 1-3/2. корпус А, підприємство ТОВ «ТД «Ветек» не знаходиться. Під час виїзду було встановлено, що за вищевказаною адресою знаходиться нежитлове приміщення.
Відповідно до Висновку експерта № 145 від 28.03.2014 року: 1) підпис, від імені ОСОБА_5 в статуті ТОВ«Торговий дім Ветек» за 2013 рік, виконаний однією особою, підписи, від імені ОСОБА_5 в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 07.08.2013 року, в протоколі №2 загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім Ветек» від 30.07.2013 року, виконані другою особою; 2) підпис, від імені ОСОБА_5 в статуті ТОВ«Торговий дім Ветек» за 2013 рік, виконаний однією особою, підписи, від імені ОСОБА_5 в протоколі №1 загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім Ветек» від 17.06.2013 року, виконані другою особою.
Згідно аналітичної довідки на підприємстві працює 1 особа, заробітна плата не відома, основні засоби відсутні, що додатково ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «ТД «Ветек».
Статус ТОВ «ТД «Ветек» як платника ПДВ не спростовує наявність вказаних порушень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ.
Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.
За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит та приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нову, якою в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс нафта 2009» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: В.Ю. Ключкович
Я.М. Собків
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.