Справа: № 826/15538/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
22 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві та особи, що приєдналась до апеляційної скарги - Головного управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправною та скасування відмов, стягнення коштів, -
Позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправною та скасування відмови у поверненні надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб в сумі 28 200 грн. 00 коп., викладеної в листі від 11 вересня 2014 року № 3834/х/26-59-17-04-3, стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб в сумі 28 200 грн. 00 коп.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у поверненні надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28200,00 грн., викладену в листі від 11 вересня 2014 року № 3834/х/26-59-17-04-3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов в зазначеній частині задовольнити.
Також, відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Крім того, відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м. Києва приєдналась до апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві та особи, що приєдналась до апеляційної скарги - Головного управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м. Києва підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 вересня 2011 року ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу здійснила продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку з наведеним, 21 вересня 2011 року позивачем був сплачений податок на доходи з фізичних осіб в розмірі 28 200 грн. 00 коп.
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3, дана квартира перебувала у власності позивача з 30 січня 2008 року.
Оскільки вищевказана квартира на момент її продажу перебувала у власності ОСОБА_3 понад три роки, 03 липня 2014 року позивач звернулась до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві із заявою про повернення помилково сплачених коштів в сумі 28 200 грн. 00 коп. на вказаний рахунок.
Листом від 11 вересня 2014 року № 3834/х/26-59-17-04-31 Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві повідомила ОСОБА_3 про те, що сума податку з доходів фізичних осіб в розмірі 28 200 грн. 00 коп. сплаченого з продажу п'ятої по черговості продажу квартири (ІІІ квартал 2011 року) протягом звітного року, яка перебувала у її власності понад три роки не підлягає поверненню.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у поверненні надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28200 грн. 00 коп., викладеної в листі від 11 вересня 2014 року № 3834/х/26-59-17-04-3, позивач звернулась до суду з позовом.
Так, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову частково, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправною та скасування відмови Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у поверненні надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб, викладену в листі від 11 вересня 2014 року № 3834/х/26-59-17-04-3.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Згідно п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Відповідно до п. 172.3 ст. 172 Податкового кодексу України, дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.
Тобто, коли платник податків протягом звітного періоду продає більш як один об'єкт нерухомості, що перебуває у його власності понад три роки, дохід від їх продажу буде оподатковуватись.
Водночас, якщо протягом звітного періоду платником податків буде здійснено продаж декількох об'єктів нерухомого майна, а саме: декілька об'єктів, які перебувають у власності платника менше трьох років та один об'єкт, що перебуває у його власності понад три роки, то оподатковуватись буде лише дохід від продажу об'єктів нерухомості, що перебувають у його власності менше трьох років.
Згідно п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 21 вересня 2011 року ОСОБА_3 відчужила квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим нею було сплачено податок на доходи з фізичних осіб в розмірі 28 200 грн. 00 коп.
Судом встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 перебувала у власності позивача з 30 січня 2008 року.
Тобто, вищевказана квартира на момент її продажу перебувала у власності ОСОБА_3 понад три роки.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дохід отриманий ОСОБА_3 в розмірі 564 000 грн. 00 коп. за продаж п'ятої по черговості продажу квартири (ІІІ квартал 2011 року) протягом звітного року розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка перебувала у її власності понад три роки, відповідно до п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України, оподаткуванню не підлягає.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач звернулась до суду з позовом, в якому, зокрема, просила визнати протиправною та скасувати відмову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у поверненні надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб в сумі 28 200 грн. 00 коп., викладену в листі від 11 вересня 2014 року № 3834/х/26-59-17-04-3.
Так, згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частиною 4 ст. 105 КАС України передбачено. що адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що викладена у листі відмова не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а тому позовна вимога про визнання протиправною та скасування такої відмови, оформленої листом, не узгоджується з приписами ст. 106 КАС України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є вимога про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо відмови у поверненні надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28 200 грн. 00 коп.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога ОСОБА_3 про визнання протиправною і скасування відмови державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у поверненні надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28 200 грн. 00 коп., викладеної в листі від 11 вересня 2014 року № 3834/х/26-59-17-04-3 задоволенню не підлягає.
З приводу позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 надміру сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 28200,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Пунктом 43.2 ст. 43 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
В силу п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Згідно п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Тобто, повноваження щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків є компетенцією органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, який після надходження висновку від податкового органу про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків.
При цьому, слід враховувати, що на даний момент висновку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про повернення позивачу надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 28 200 грн. 00 коп. не подано.
Таким чином, позовна вимога позивача щодо стягнення з Державного бюджету України надміру сплачений податок на доходи фізичних осіб в сумі 28 200 грн. 00 коп. спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи судом не були порушені.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 надміру сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 28 200 грн. 00 коп.
Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими, а тому рішення суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві та особи, що приєдналась до апеляційної скарги - Головного управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м. Києва спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві та особи, що приєдналась до апеляційної скарги - Головного управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м. Києва задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Повний текст постанови виготовлено 26.01.2015 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.