22 січня 2015 року Справа №922/3440/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.
при секретарі Кузнєцовій І.В.
за участю представників сторін:
прокурор - Ногіна О.М.;
позивач - Гнідченко Г.Г.;
відповідач - Артюх А.Л.;
3-тя особа - Кабанова М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3561Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року по справі №922/3440/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський промисловий союз", м. Київ
до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Реал банк", м. Харків
за участю прокуратури Харківської області
про визнання недійсним договору, -
Рішенням господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року по справі №922/3440/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Аріт К.В., суддя Суслова В.В., суддя Яризько В.О.) у позові відмовлено повністю.
Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що, на його думку, місцевим господарським судом при прийнятті рішення не порушено норм матеріального та процесуального права, повністю з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.
Третя особа також надала відзив на скаргу, в якому також підтримала висновки господарського суду, просила рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Заявою (вх. 12083) від 10.12.2014 року прокуратура Харківської області просила залучити її до розгляду справи відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 листопада 2013 року між Національним банком України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (відповідачем) та публічним акціонерним товариством "Реал Банк" (третьою особою) було укладено кредитний договір №1 (системний номер 10003989000 в SAP ERP P02, надалі - кредитний договір). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками установ.
Відповідно до умов вказаного договору, кредитор (відповідач) зобов'язався надати позичальнику (третій особі) стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії в сумі 800000000,00 гривень на строк з 08 листопада 2013 року до 01 листопада 2015 року, з терміном освоєння кредиту впродовж 3 місяців з дати прийняття постанови Правління Національного банку України від 07 листопада 2013 року №448/БТ. За умовами договору, кредит надається траншами:
- 1-й транш в сумі 164000000,00 гривень у листопаді 2013 року;
- інші транші надаються за окремими додатковими договорами до цього договору.
14 листопада 2013 року між сторонами вищевказаного кредитного договору було укладено додатковий договір №1 разом із графіком повернення кредит, за умовами якого, було змінено строк повернення кредиту, а саме з 08 листопада 2013 року до 30 жовтня 2015 року та змінено умови виплати траншів наступним чином:
- 1-й транш в сумі 164000000,00 гривень до 11 листопада 2013 року;
- 2-й транш в сумі 636000000,00 гривень до 15 листопада 2013 року.
На виконання умов договору, відповідач перерахував 800000000,00 гривень на розрахунковий рахунок третьої особи, що підтверджується меморіальним ордером №7000010396 (#748390601) від 11 листопада 2013 року на суму 164000000,00 гривень (т.2 а.с.101), меморіальним ордером №7000010459 (#750598101) від 15 листопада 2013 року на суму 636000000,00 гривень та довідкою про залишкову суму боргу за наданим відповідачем кредитом третій особі станом 25 вересня 2014 року.
Крім того, у відповідності до п.1.4.2 додаткового договору №1 від 14 листопада 2013 року, під забезпечення відповідного кредиту в заставу надаються: "Комплекс, нафтобаза, розташований за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вулиця Чайковського, будинок 236, який належить власнику істотної участі в ПАТ "Реал Банк" ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. 13 грудня 2010 року (зареєстровано в реєстрі за №3063) та комплекс, що розташований за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вулиця Нафтогавань, будинок б/н, який належить власнику істотної участі в "Реал Банк" ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. 13 грудня 2010 року (зареєстровано в реєстрі за №3065), за ринковою вартістю 1145174000,00 гривень без ПДВ, про що укладений договір іпотеки № 1/2 від 15 листопада 2013 року".
На виконання умов кредитного договору, враховуючи зміни, внесені додатковим договором №1 від 14 листопада 2013 року, між товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський промисловий союз", в особі директора Маканіної Ірини Борисівни (позивачем, іпотекодавцем) та Національним банком України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (відповідачем, іпотекодержателем) 15 листопада 2013 року було укладено договір іпотеки №1/2 (надалі - спірний договір). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками, а також посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Черкашиною Н.І. та зареєстровано у реєстрі за №3382.
Відповідно до умов спірного договору, іпотекодавець (позивач), в якості майнового поручителя публічного акціонерного товариства "Реал Банк" (третьої особи, боржника), з метою забезпечення зобов'язань боржника за кредитним договором №1 від 08 листопада 2013 року, передав в іпотеку іпотекодержателю (відповідачу) наступне майно (надалі - предмет іпотеки):
"1) комплекс, нафтобаза: лабораторний комплекс "А" площею 1510,1 кв.м.; пожарне депо "Б" площею 234,2 кв.м.; склади "В,В1,Н"; червоний куток "Г"; водомірна будівля "К"; теплопункт "О"; відкрита водонасосна №7; операторна "Л"; будівлі розливу та наливу нафтопродуктів "Р,Р1"; дизельна електростанція "С"; тарний склад "ЦІ"; пожежний басейн №92; будівля насосної "Є2"; відкрита насосна "З"; операторна "Я" площею 201,0 кв.м.; механічна майстерня "Є" площею 555,0 кв.м.; альтанка "МІ"; лабораторія "И" площею 115,3 кв.м.; слюсарна майстерня "И1"; відкритий склад "Ю"; відкрита насосна "У"; пункт збору відпрацьованих масел "Ю1"; заглиблена насосна №91; охоронні будки "Ю2, ЮЗ, Ю4"; туалети "Ж, Ж1"; трансформаторні підстанції "Ч, 41"; сховище "Щ"; будівля "Х4"; залізнична колія №102, 104; навіс "Д"; будівля допоміжного призначення "М, Ф2"; склад "К1"; склад зберігання матеріалів "Ш, Ш1"; котельні "Ш2, ШЗ"; обмивочний пункт "Ф"; котельня "Т"; диспетчерська "П"; гараж "X" площею 167,6 кв.м.; гараж "XI" площею 142,1 кв.м.; гараж "ХЗ" площею 140,4 кв.м.; гараж "Х5" площею 206,8 кв.м.; гараж "Х6" площею 181,5 кв.м.; залізнична естакада №101, 103; відкрита насосна споруда №93; РГС №23-29; РВС №5-22; мостіння №1; огорожа №1,2,3,4; АБП № 106; авто естакада №105; РГС №77-80; РГС №30-32; РГС №83-90; РГС №67; РВС №81; огорожа №15; огорожа №94,95; огорожа №97-100; нафтопровід №107, що розташовані за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вулиця Чайковського, будинок 236;
2) комплекс: лабораторія "А" площею 119,7 кв.м.; клуб "Б" площею 213,3 кв.м.; санпропускник "В" площею 366,6 кв.м.; дизель-генераторна "Г" площею 72,5 кв.м.; електромайстерня "Д" площею 101,8 кв.м.; нафтонасосна "Є" площею 585,6 кв.м.; операторська "Ж" площею 82,4 кв.м.; котельня "З" площею 475,6 кв.м.; прохідна "І"; склади "Т,К,0"; водонасосні станції "Л,Р"; сторожки "М,МІ,М2,МЗ"; каналізаційна "Н"; очисні споруди "П,П1,П2"; пожарне депо "С"; пробосховище "ТІ"; механічні майстерні "У,У1,У2"; бойлерна "Ф"; ТП-142 "X"; розподільна "Ц"; розподільна "ЦІ"; пожежні крани №1,2,3; водопровід №4,5; свердловина №6,7; огорожа №8-12; резервуари очисних споруд №28-32; бомбосховище №57; туалети "Ш,Ш,Ш2"; мостіння №1; склад "Ч" резервуари ПММ №18-27; резервуари ПММ №33-35; резервуари ПММ №37-44; резервуари ПММ №46-48; пожежні резервуари №49-50; резервуари для конденсату №51,52,53; каналізаційний резервуар №56; нафтопровід №58; пристані №13-17, що розташовані за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вулиця Нафтогавань, буд. б/н."
Згідно із п.1.1 спірного договору, загальна ринкова вартість без ПДВ предмету іпотеки станом на 16 вересня 2013 року склала 1145174000,00 гривень.
Позивач зазначає, що спірний договір іпотеки було укладено від імені його підприємства особою (директором Маканіною Н.І.), яка не мала належних на те повноважень та за відсутності необхідного для його укладення рішення зборів учасників підприємства всупереч ч. 3 ст. 92 та абз. 2 ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, а тому просив визнати вказаний договір недійсним в порядку ст. 215 Цивільного кодексу України.
Господарським судом встановлено, що у відповідності до положень Статуту ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз" його учасниками є:
- компанія Весторгія Холдінгз ЛТД із часткою статутного капіталу, яка складає 5125,00 гривень (0,06 %);
- товариство з обмеженою відповідальністю "Остро" із часткою статутного капіталу, яка складає 8536541,67 гривень (99,94 %).
Згідно із ч. 1 ст. 99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Відповідно до п. 8.3.6 статуту та протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз" №7-11/13 від 07 листопада 2013 року, 100% кількості голосів було призначено на посаду директора товариства Маканіну Ірину Борисівну. Даний факт також підтверджується наказом №2/07 від 08 листопада 2013 року.
Згідно із протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз" №13-11/13 від 13 листопада 2013 року було прийнято рішення, яким передано Національному банку України в іпотеку належне товариству майно на умовах, визначених в договорі іпотеки, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський промисловий союз" та Національним банком України, а саме:
- комплекс об'єктів нерухомості, що знаходяться за адресою: м.Херсон, вул.Нафтогавань, будинок б/н;
- комплекс об'єктів нерухомості, що знаходяться за адресою: м.Херсон, вул.Чайковського, будинок 236.
Згідно із протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз" №14-11/13 від 14 листопада 2013 року було прийнято рішення, яким надано повноваження генеральному директору на підписання від імені товариства з Національним банком України договору іпотеки та всіх документів, необхідних для підписання договору іпотеки.
Вищевказані протоколи загальних зборів було підписано усіма учасниками товариства та скріплено печатками підприємств.
Однак, позивачем, в обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження того, що вищенаведені протоколи є недійсними, оскільки були підписані неповноважною на те особою, а саме представником компанії Весторгія Холдінгз ЛТД Герасимчуком Миколою Олександровичем, та те, що відповідач, укладаючи спірний договір, повинен був знати про цей факт, було надано до суду письмове рішення одноосібного директора компанії Весторгія Холдінгз ЛТД №303402 та лист за №303402 від 08 вересня 2013 року.
Згідно вказаних рішення та листа вбачається, що довіреність від 15 травня 2013 року, якою було уповноважено Миколу Герасимчука (голову зборів) на підписання вищевказаних протоколів, була відкликана компанією Весторгія Холдінгз ЛТД 08 вересня 2013 року. Відповідне рішення набрало чинності 09 вересня 2013 року.
У відповідності до статті 9 Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських Співтовариств "Про координацію гарантій (застережних заходів), які вимагаються країнами-членами від компаній в рамках контексту другого абзацу статті 58 Договору для захисту інтересів членів та інших з перспективою зробити такі гарантії однаковими в усьому Співтоваристві", дії органів компанії покладають на компанію зобов'язання навіть якщо ті дії виходять за межі цілей компанії, при умові, що такі дії не виходять за компетенцію вказаних органів, передбачену або дозволену законодавством. Однак, країни-члени можуть обумовити, що компанія не несе відповідальності, якщо такі дії виходять за межі цілей компанії і вона може довести, що треті сторони знали про те, що вказані дії виходять за межі цілей компанії, або, відповідно до обставин, не могли не знати про таке.
Окрім того, у відповідності до абз. 1 ч. 3 статті 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас, саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (п.3.3 постанови ВГСУ №11 від 29 травня 2013 року).
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не додано до матеріалів справи жодних доказів того, що відповідач, на час укладання спірного договору, знав або міг знати про відкликання компанією Весторгія Холдінгз ЛТД довіреності Миколи Герасимчука від 15 травня 2013 року.
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою.
За приписами п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29 травня 2013 року, письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.
Згідно статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Окрім того, позивач не посилається на незаконне використання печатки компанії Весторгія Холдінгз ЛТД, на наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Не надано позивачем і доказів звернення до правоохоронних органів стосовно обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.
Отже, враховуючи факт скріплення спірних протоколів печаткою компанії Весторгія Холдінгз ЛТД, те, що питання недійсності цих протоколів повинно розглядатися в окремому судовому провадженні та не входить до предмету даного позову, та те, що вказані протоколи, на момент розгляду спору, позивачем не оскаржені, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що на час підписання спірного договору, директор Маканіна Ірина Борисівна мала належні повноваження для його підписання.
Статутом передбачено, що до компетенції зборів учасників товариства відноситься затвердження договорів (угод, контрактів), сума яких перевищує 500000,00 гривень, а до компетенції директора товариства відноситься укладання договорів (угод, контрактів), сума яких перевищує 500000,00 гривень.
Відповідно до пункту "і" ч. 5 ст. 41 і ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Наведене свідчить, що цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження, а тому,у відповідності до пункту 3.5 постанови ВГСУ №11 від 29 травня 2013 року, якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що спірний договір було підписано директором Маканіною Іриною Борисівною з дотриманням своїх статутних повноважень.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
З матеріалів справи, а саме, з акту про перевірку стану наданого банком забезпечення (нерухомого майна) від 18 березня 2014 року №10-008/14/15БТ, акту про перевірку стану наданого банком забезпечення (нерухомого майна) від 18 березня 2014 року №10-008/13/14БТ та переліку майна ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз" вбачається, що сторонами було схвалено умови спірного договору.
Вказані акти та переліки складені, узгоджені, підписані та скріплені печаткою підприємства позивача.
Щодо оформлення спірного договору у відповідності до норм чинного законодавства, слід зазначити наступне.
У відповідності до ч.1 ст.18 Закону України "Про іпотеку", іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, що підтверджується інформацією відповідних державних реєстрів та документами, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб (ч.1 гл.5 р.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22 лютого 2012 року).
Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту внесення про це запису до реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії (ч. ч.2, 3 гл. 11 р.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22 лютого 2012 року).
Отже, вивчивши спірний договір, судова колегія підтримує суд першої інстанції, що усі необхідні нотаріальні дії щодо оформлення спірного договору були виконані належним чином та не суперечать нормам чинного законодавства України.
До того ж, колегія суддів звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права на оскарження вищевказаних нотаріальних дій, якими було посвідчено спірний договір.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правові підстави визнання недійсним правочину регулюються чинним Цивільним кодексом України, та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину недійсним та за наявності доведення позивачем такої обставини такі правочини можуть бути визнані судом недійсними.
В постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Відповідно до приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, то порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, враховуючи, що позивачем належним чином не доведено та не надано належних доказів перевищення повноважень директором Маканіною Іриною Борисівною, передбачених статутом підприємства, на момент укладення спірного договору, враховуючи встановлення судом факту схвалення оспорюваного правочину, колегія суддів вважає висновок суду попередньої інстанції обґрунтованим, оскільки позивачем не доведено наявність передбачених Законом умов для визнання спірного договору недійсним.
Системний аналіз вищенаведених норм чинного законодавства та обставин справи дає підстави колегії суддів дійти висновку, що рішення суду прийнято з дотриманням норм чинного законодавства при повному з'ясуванні обставин що мають значення для справи, доводи, наведені у апеляційні скарзі, не спростовують висновків суду, то підстави для його скасування і задоволення скарги - відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року по справі №922/3440/14 залишити без змін.
Повний текст постанови підписаний 27.01.2015 року.
Головуючий суддя Ільїн О.В.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Камишева Л.М.