Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" січня 2015 р.Справа № 922/5573/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Ромалекс", м.Рубіжне Луганської області
до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційної контори №1" Рубіжанської міської ради Луганської області, м.Рубіжне
про визнання недійсним договору
за участю представників:
позивача - Кисильова О.М. (довіреність б/н від 20 січня 2015 року)
Красій А.В. (довіреність б/н від 20 січня 2015 року)
відповідача - не з'явився
02 грудня 2014 року позивач, приватне підприємство "Ромалекс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди рухомого майна №20, який було укладено з комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційної контори №1" Рубіжанської міської ради Луганської області (відповідачем) 04 квітня 2012 року. Заявлену вимогу обґрунтував тим, що оспорюваний договір було підписано ним під впливом обману з боку відповідача.
На виконання Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 1632-18 від 12.08.2014 року та відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" №28-р від 02.09.2014 року визначено, які суди розглядатимуть справи, підсудні господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, зокрема: господарським судом Харківської області - господарських справ, підсудних господарському суду Луганської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 грудня 2014 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року було відкладено розгляд справи на 21 січня 2015 року.
13 січня 2015 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№814) на позовну заяву, в якому викладена правова позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з позивачем, але зазначив, що обставини, вказані у позові, не мають істотного значення. Також, посилався на відсутність відомостей щодо заборони податковою службою на передачу орендованого майна в користування, та відсутність порушень законних прав та інтересів позивача під час укладання спірного договору. З урахуванням викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.
21 січня 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№2166) витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
Крім того, 21 січня 2015 року від представника відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції до канцелярії суду надійшов супровідний лист (вх.№2168) із постановами ДВС про арешт спірного майна та оголошення заборони на його відчуження. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
Представники позивача у судовому засіданні 21 січня 2015 року підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання 21 січня 2015 року свого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача, встановив наступне.
04 квітня 2012 року між приватним підприємством "Ромалекс" (позивачем) та комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційної контори №1" Рубіжанської міської ради Луганської області (відповідачем) було укладено договір оренди рухомого майна №20. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.
Відповідно до умов спірного договору, орендодавець (відповідач) зобов'язався передати орендарю (позивачу) в тимчасове платне володіння та користування трактор МТЗ-82, Причіп ПСЕ-Ф-12,5, Причіп 785А (надалі - транспорт), вартість яких становить 48556,00 гривень, а орендар, в свою чергу, зобов'язався прийняти в тимчасове володіння та користування відповідний транспорт, забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію та зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату.
Пунктом 1.3. спірного договору сторони погодили, що транспорт не перебуває в заставі.
На виконання умов договору, відповідачем було передано транспорт позивачу, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом прийому-передачі майна від 04 квітня 2012 року. Даний акт було підписано з обох сторін та скріплено печатками підприємств.
Після укладання спірного договору, позивачу стало відомо, що транспорт, переданий йому за умовами даного договору, знаходиться у податковій заставі, у зв'язку з чим, останній звернувся до суду з вимогою про визнання спірного договору недійсним, посилаючись на введення відповідачем його в оману на стадії укладання договору.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Крім того, за приписами статті 180 Господарського кодексу України, істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Факт знаходження спірного транспорту під арештом ДВС, який став відомий позивачу після укладання спірного договору, підтверджується постановами відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 червня 2005 року та від 15 вересня 2006 року, які є чинними на момент винесення даного рішення.
Згідно із п.92.2 ст.92 Податкового кодексу України (в редакції від 01.04.12), у разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу. У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону (ч.92.3 ст.92 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, з 2003 року все майно відповідача знаходиться в податковій заставі, про що є запис в державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Однак, відповідач, в порушення своїх статутних положень, уклав спірний договір із позивачем, без попередньої згоди засновника - Рубіжанської міської ради та без згоди податкового органу. Докази відповідних згод відсутні й в матеріалах справи.
За приписами п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року, під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).
До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, з урахуванням викладеного, враховуючи відсутність обізнаності позивача про перебування спірного транспорту під арештом державної виконавчої служби, перебування транспорту в податковій заставі, відсутність згоди Державної податкової інспекції на укладання спірного договору, суд дійшов висновку про задоволення даного позову, оскільки є наявні підстави для визнання спірного договору недійсним, а саме таким, що було укладено під впливом обману з боку відповідача.
Щодо тверджень відповідача у відзиві на позов про відсутність порушень законних прав та інтересів позивача під час укладання спірного договору, суд відхиляє дані твердження, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Також, частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
При розгляді справи №6-94-цс-13, Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого, однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Таким чином, досліджуючи обставини справи, судом було встановлено факт умисного введення відповідачем в оману позивача шляхом замовчування обставин, що мали істотне значення, оскільки, якщо б в момент укладання договору позивач знав про існування арешту спірного транспорту та про те, що спірний договір укладався з боку відповідача в порушення чинного податкового законодавства, ймовірно відмовився б від укладання цього договору або скористався би правом перегляду істотних умов договору. Підтвердженням викладеного є погоджений сторонами пункт 1.3. спірного договору, яким чітко передбачено, що транспорт не перебуває в заставі. Також, в матеріалах не міститься доказів зміни умов спірного договору або укладання додаткових угод щодо зміни предмету спірного договору.
Також, слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.207 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, припиняється з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.203, 215, 230 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 193 Господарського кодексу України, ст.92 Податкового кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір оренди рухомого майна №20, укладений 04 квітня 2012 року між приватним підприємством "Ромалекс" (код ЄДРПОУ 35283016) та комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційної контори №1" Рубіжанської міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ 13395715).
Стягнути з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційної контори №1" Рубіжанської міської ради Луганської області (93000, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Миру, буд.46, код ЄДРПОУ 13395715) на користь приватного підприємства "Ромалекс" (93000, Луганська область, м.Рубіжне, вул.30 років Перемоги, буд.14-В, код ЄДРПОУ 35283016) 1218,00 гривень судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26 січня 2015 року.
Суддя К.В. Аріт
Справа №922/5573/14